What do you think?
Rate this book
Тронка
Свого часу "Тронка" стала новаторським словом в українській літературі. Життя і смерть, війна і мир, радощі і трагедії буття, вірність обов"язку і зрада - усі ці поняття, їх боротьба та взаємодія є і будуть вічними, незалежно від часу. Звичайно, про це писали і до Гончара. Але в "Тронці", мабуть, чи не вперше були розкриті глибини людської психології в умовах невпинного прогресу, коли водночас сплітаються минуле, сучасне і майбутнє...
- GenresUkrainian Literature
254 pages, Hardcover
First published January 1, 1964
3 people are currently reading
22 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
June 15, 2022
"Душевно пише мужик" - так сказав мій знайомий, коли я поділилася враженнями від книг Гончара.
Я сумнівалася. З інтернету дізналася, що він отримував нагороди від Москви. Як відомо за радянських часів їх отримували потрібні люди. І справді, спочатку здалося, що його книги це оспівування укладу життя тих часів. Та чим більше слів, речень, абзаців я полишала позаду тим більше моя думка змінювала свою полярність.
Гончар описує життя, як воно було після війни та у 60-х. Він не вихваляє радянську систему, просто вимальовує, як було насправді. Розповідає про життя селян та робітничого класу українського степового регіону. Так, він постійно вживає саме Україна. Жодної згадки про СССР.
Коли читала за звичкою намагалася виокремити головних героїв, центральну любовну лінію, але Гончар зумів мене здивувати. Кожен герой книги - головний, усі вони пов'язані і розкриті напрочуд детально. Хоча "Собор" та "Тронка" не великі за обсягом. У жодній з книг немає абсолютно негативних чи позитивних персонажів. Кожен справжній. Має свої чесноти та недоліки. Хоч деколи здавалося, що я відчуваю негатив до певного героя чи героїні та подальше знайомство розкривало грані кожного ширше.
Книги можуть здатися нудними. Не кожен готовий читати про 60-ті. Не кожному буде таке цікаво. Це минуле. Мені було цікаво тому що на цей час припало дитинство, юність та молодість моєї мами. Я хотіла дізнатися, як їй було.
Якщо вам хочеться історії трохи гіркої та водночас солоної від морського вітру. Гарячої від розпашілих українських степів. З запахом сухої трави та свіжістю дніпровських хвиль. Наповненої звуками тронки чи дзвонів собору. Читайте ♥️
Я погоджуюся - душевно пише мужик!
Я сумнівалася. З інтернету дізналася, що він отримував нагороди від Москви. Як відомо за радянських часів їх отримували потрібні люди. І справді, спочатку здалося, що його книги це оспівування укладу життя тих часів. Та чим більше слів, речень, абзаців я полишала позаду тим більше моя думка змінювала свою полярність.
Гончар описує життя, як воно було після війни та у 60-х. Він не вихваляє радянську систему, просто вимальовує, як було насправді. Розповідає про життя селян та робітничого класу українського степового регіону. Так, він постійно вживає саме Україна. Жодної згадки про СССР.
Коли читала за звичкою намагалася виокремити головних героїв, центральну любовну лінію, але Гончар зумів мене здивувати. Кожен герой книги - головний, усі вони пов'язані і розкриті напрочуд детально. Хоча "Собор" та "Тронка" не великі за обсягом. У жодній з книг немає абсолютно негативних чи позитивних персонажів. Кожен справжній. Має свої чесноти та недоліки. Хоч деколи здавалося, що я відчуваю негатив до певного героя чи героїні та подальше знайомство розкривало грані кожного ширше.
Книги можуть здатися нудними. Не кожен готовий читати про 60-ті. Не кожному буде таке цікаво. Це минуле. Мені було цікаво тому що на цей час припало дитинство, юність та молодість моєї мами. Я хотіла дізнатися, як їй було.
Якщо вам хочеться історії трохи гіркої та водночас солоної від морського вітру. Гарячої від розпашілих українських степів. З запахом сухої трави та свіжістю дніпровських хвиль. Наповненої звуками тронки чи дзвонів собору. Читайте ♥️
Я погоджуюся - душевно пише мужик!
January 8, 2018
Тронка - це саморобний дзвіночок, який вівчари вішали на шиї отарі, аби ті не загубилися у привольному безкрайому українському степу.
"Тронка" - це збірка новел, які можна прочитати за один вечір, звісно, якщо готовий спочатку не реготати над "щасливою" долею "щасливих" тепер колгоспників, а колись вільних вівчарів, а потім якось змусити себе не думати над тим, що ніц нічого не змінно у людських душах. Гори можна подзьобати кар'єрами, кургани можна розрівняти тракторами, море можна змусити працювати на себе, але якщо в душі ти вєртухай, то ним і помреш. Просто дві тисячі років ти звався наглядач рабів, а 80 років тому - пихатим працівником-охоронцем Півночі. Але й через двісті років ти будеш вєртухаєм, який пихато кверцяє усім здобутками доньки, яка й першою стала не тому, що перша, а тому що дійсно перший поступився місцем, бо мав інші важливі справи ніж доводити натовпу, по чьому стоїть земля.
"Літературне відкриття" казали на "Тронку", коли вона тільки вийшла.
"Літературна гірка смакота" сказала я, коли дісталася слова "кінець" у файлі. Книга на один вечір, але не за значущістю, лишень за швидкістю поглинання.
Читайте класиків, нарід. Вони того варті.
"Тронка" - це збірка новел, які можна прочитати за один вечір, звісно, якщо готовий спочатку не реготати над "щасливою" долею "щасливих" тепер колгоспників, а колись вільних вівчарів, а потім якось змусити себе не думати над тим, що ніц нічого не змінно у людських душах. Гори можна подзьобати кар'єрами, кургани можна розрівняти тракторами, море можна змусити працювати на себе, але якщо в душі ти вєртухай, то ним і помреш. Просто дві тисячі років ти звався наглядач рабів, а 80 років тому - пихатим працівником-охоронцем Півночі. Але й через двісті років ти будеш вєртухаєм, який пихато кверцяє усім здобутками доньки, яка й першою стала не тому, що перша, а тому що дійсно перший поступився місцем, бо мав інші важливі справи ніж доводити натовпу, по чьому стоїть земля.
"Літературне відкриття" казали на "Тронку", коли вона тільки вийшла.
"Літературна гірка смакота" сказала я, коли дісталася слова "кінець" у файлі. Книга на один вечір, але не за значущістю, лишень за швидкістю поглинання.
Читайте класиків, нарід. Вони того варті.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews