У книзі представлено теоретичний доробок Дебори Фоґель (1900-1942), постаті знакової для України. У своїх есеях, написаних польською та їдишем, авторка серед іншого розповідає про процес роботи над поетичними збірками «Фігури днів», «Манекени» та збіркою прозових монтажів «Акації квітнуть», обидві з яких вийшли українською у видавництві «Дух і Літера» у перекладі Юрка Прохаська. Окрім літературознавчих питань, статті Фоґель показують глибоку ерудованість авторки в питаннях мистецтва, філософії та психології. Листи, які Дебора Фоґель надсилала зі Львова їдишемовним інтелектуалам в Австралію, Стокгольм та Нью-Йорк розширюють уявлення про європейський та американський модернізм і літературний процес загалом. Це повніше зібрання творів Фоґель сприяє повноцінній українській рецепції авторки і також переосмисленню української культури (зокрема літературознавства та мистецтвознавства) через непересічну оптику Дебори Фоґель.
Дебора Фогель була неординарною поеткою і блискучою мислителькою, яка не вписувалася в рамки міжвоєнної Галичини. Її, як і все покоління єврейських інтелектуалів знищили нацисти. Дуже ціннно, що її творчість стає доступною українським читачам. Це підбірка дуже різних текстів авторки, які по-різному читаються - есе, рецензії, рецензії на її творчість, листи. Мені складно було читати літературознавчі тексти, бо я не в тому полі. Натомість есе - про проблему екзотизації і про єврейський Львів - дуже стимулює до мислення. Листи також різні - теплі до дядька, стокгольмського рабина Маркуса Еренпрайза, колючі і строгі до редактора Нью Йоркського часопису "Ін Зіх" Арона Леєлеса, сумні та зневірені до Бруно Шульца. Помітно, як їй самотньо, тривожно і боляче. Особливо тяжко читати скарги на середовище їдишистів, яке її не приймало, через що Дебора Фогель відчувала марність власної праці - але продовжувала її робити.