«Пані Льоля: втекти від більшовиків» – це груповий портрет родини Ярослава Середницького на тлі доби. Приватна історія, вписана в контекст трагічних подій ХХ століття, набуває особливого звучання завдяки поєднанню документальності викладу зі зворушливою інтонацією оповіді про труднощі збереження національної ідентичності та й просто людської гідності, про існування в умовах необхідності вибору меншого з двох лих – поміж більшовицьким і польським, а згодом радянським і нацистським режимами. За основу взято родинні перекази та дитячі спогади автора, також опрацювання багатьох архівних та історичних джерел, що поглиблюють оповідь і дають контекст. Захоплива розповідь про непересічну долю Людмили Абсторської – тітки Льолі – та її близьких дає змогу на мить забути про належність книжки до жанру нон-фікшн.
Я ще не закінчилася читати (прочитала більше половини), а вже хочу поставити 5 зірочок. Це, дійсно, нон-фікшн, але з елементами художнього твору. Наша історія на тлі життя родини Людмили (Льолі) Абсторської . Книга захоплююча, правдива, додається список джерел, матеріалів, до яких звертався автор - племінник Людмили Абсторської. Фотодокументи, які я постійно переглядала протягом читання. Значна частина книги присвячена подіям, які відбувалися у різні часи у м. Кременець (зараз Тернопільська область), а в 1920-30х роках польська територія. Важка, щемка документальна оповідь. Багато фактів не тільки про родину Артура і Льолі Абсторських, але й взагалі про те, що відбувалося навколо, боротьбу поляків з більшовиками, наступ Гітлера на Польщу, окупація совєтами Західної України тощо. Вірність справжніх українців і українок своїй країні...