Мистецтво жити під час хіміотерапії

by Альона Воробйова

«Мистецтво жити під час хіміотерапії» — історія боротьби з хворобою й водночас історія пошуку нової радості й глибоких сенсів, що охопила понад піврічний період життя культурної діячки, арт-директора культурного центру «ART AREA ДК» Альони Воробйової. У артбуку зафіксовані її роздуми, щоденникові записи, нотатки й щемкі й відверті розмови з друзями з артсередовища, а також коментарі психотерапевта. Візуальну частину артбуку становлять фотографії, які розповідають про внутрішні й зовнішні зміни, які сталися з авторкою.

192 pages, Hardcover

First published January 1, 2020

Reviews

[Yuliia Tsyba · Rating 5 out of 5]

«..краще сто разів вилаятися, грюкнути кулаком об стіну, але не мовчати, як овечка, коли насправді ти - не вона. Любіть себе, женіть подалі все, що вам не ок, врешті -решт матюкайтеся, тільки не мовчіть і не пресуйте в собі справжні почуття.»
⠀
Я для себе вже давно вирішила, що читати про складні теми.
Не для нагнітання внутрішніх страхів і не розбурхання й без того бурхливого стану тривожності.
Зовсім навпаки.
Це читання для внутрішнього зміцнення.
⠀
Альона Воробйова – цікава, активна, творча жінка.
Восени 2019 року, вона дізналася про діагноз – рак.
⠀
В цій книзі, вона розповідає про 7 місяців лікування.
Найболючіші 7 місяців, коли проходила хіміотерапію.
⠀
Хоч розумієш, який страх і біль вона переживала в цей період, але захоплюєшся, які глибокі думки народилися саме тоді.
⠀
Книга зібрала з цих думок, листування, фотографій.
І це нереально гарно, глибоко й про життя.
⠀
Як написав Сергій Жадан про книгу: «…про нашу готовність говорити й не здаватися, про нашу здатність допомогти, про наші можливості, про нашу силу. Ця історія може багато чого навчити. Головне – не боятися вчитися. І не боятися любити.»
⠀
І Max Richter – то дійсно ❤️

[Yulia · Rating 5 out of 5]

Хвороба може нас зламати, змушувати почуватися нікчемними, пригніченими, подоланими. Коли сидиш у іржавих палатах та терпиш пекучість у венах, бачиш інші обличчя, сповнені болю, шлеш додому sms-ки з відмовками "у мене все добре, ще трошки, забирати не треба, візьму таксі", ти починаєш забувати своє життя "до". Альона Воробйова показує, що ці переживання мають свою естетику. Усі наші спроби зібратися з думками, заспокоїтися і зробити перегляд цінностей багато чого вартують. Якщо просто накопичувати увесь цей біль в собі, потім зриваєшся: на рідних, на себе, на світ. Але у хворобі ніхто не винен; це не клеймо, не послане нам покарання й абсолютно не кінець. Від самонакручування і безлічі риторичних питань так хочеться сховатися - і, мабуть, найкращим місцем для сховку буде мистецтво. Фотографії, примітки, рисунки на полях та навіть повідомлення близьким - це все стає своєрідним витвором мистецтва нової повсякденності людини, яка переживає хворобу. Ця книжка наштовхує на роздуми, що ти не самотній у біді - завжди є ті, хто подібний шлях проходить, та завжди у тебе є сам Ти; показує, що хвороба не може нас визначати. Потужна книжка не лише для людини, яка опинилася в такій ситуації, а й для рідних цієї людини, бо дає зрозуміти тих, хто часом не може нам пояснити, чому інколи не хочеться відповідати на питання "як ти?".

[Izzy Ace · Rating 5 out of 5]

An astonishing visual story of a person, fighting cancer and becoming even more powerful. Indeed breathtaking!