Що ми знаємо про давніх слов'ян? Ну, бачили кривобокі глечики в музеях і чули казочки про їхніх богів. А що про давніх слов'ян знають науковці? Звідки вони прийшли на ці землі, як воювали, чи бували рабами і чи самі мали рабів. Як будували свої халупки, видовбували човни з дубів, чому їли майже саму кашу, що ховали в скарбах і які їхні сліди можна віднайти в колядках. Про все це й не тільки розповідає авторка книжки — доступно й цікаво.
Я думала, що цю частину історію знаю добре і нічого там нового і цікавого не знайду - але ні! Прочитала дитячу книжку із дорослим захопленням. Інколи навіть дорослим треба так просто писати про якісь історичні речі, бо не завжди є час і сили взяти велику серйозну книжку. А дітям воно так взагалі буде круто (уявляю, якби в моєму дитинстві такі книжки були, ух!). Ілюстрації - особлива насолода. Маст-хев у бібліотеці, тому що історія наших земель, і дуже цікаво. Особливо сподолалося, коли авторка наводила приклади з власного життя для пояснення якихось історичних подій. Ну тому що ми всі, насправді, дуже схожі. І мотиви у нас теж завжди подібні. Це робить цих історичних людей більше справжніми.
Судячи по прикладам "із реального життя", які надає авторка, вона живе у вигадоному світі, де середній читач книжки (український школяр, 11-16 років) їде на канікулах в США, а не в село до бабусі, при цьому глобалізації не існує і велике переселення народів відбувалось з Троєщини на Оболонь. Шкода, що літредакторка не змогла потрапити у той вигаданий світ та якось допомогти зі стилістичними помилками та нелогічностями, які різали око навіть більше за ілюстрації.
Словом, діти не такі вже й тупі, і було б класно, якби дорослі письменниці та письменники брали це до уваги під час роботи.
А чому б дорослій людині не прочитати книгу для школярів? Особливо, якщо зі шкільного курсу історії мало пам’ятаєш, а про давніх слов’ян - так взагалі нічого 🤦♀️
У книжці “Українські землі до українців” (Настя Мельниченко) цікаво розповідається про антів, склавинів і венедів. Тобто, про наших пращурів. Про їх побут, чим займалися, що їли, у що вірили, як саме вели війну і як давні слов’яни вплинули на створення Київської Русі.
Книга написана у 2020 році, читається легко і швидко. Довше розглядаєш красиві ілюстрації.
З цікавинок, які вичитала як філолог (далі цитата) “На Русі Х-XVIII століть дикість, некультурність або ворожість іншого народу передавалась через частку “-ва”: ”мордва”, “татарва” тощо, яка походила від того давнього слова “варвар”.