Поки одні співчувають її самотності, інші на пальцях перераховують її чоловіків…
З дитинства Ольга розуміє, що вона «не така». Її сила лякає і притягує, її почуття і пристрасть горять вогнем. Але вона сама — згоряє чи гартується?
Ось він, ідеал: розумний, інтелігентний Маковей. Негідник чи рятівник? Злочинець чи жертва? Чи витримає кохання сильної жінки? Бо ж власні «скелети в шафі» не дають про себе забути. На шляху їхнього спільного щастя багато тіней з минулого.
Кобилянська. Про неї знають все, але її не знає ніхто. Щоденники, листи, твори... Найбільша містифікація української літератури, створена нею самою. Роман «Оля», володар Гран-прі «Коронації слова-2020», не про письменницю, а про жінку. Пристрасну, вперту, але з власними комплексами та помилками, живу...
Це дебютний роман Ольги Саліпи, що відома як поетка і авторка малої прози.
Було неймовірно цікаво відкривати для себе невеличкі деталі життя Ольги Кобилянської. Людей, місця і епоху у загальному.
Варто зауважити, що в творі багато художньої вигадки і не варто все сприймати за чисту воду. Шкода, що авторка не додала це у вступ - щоб люди розуміли де є що і потім не мали хибних уявлень про письменницю.
Мені було мало історії самої Ольги, адже багато тексту було про її кохання - Маковея і таємницю подруги. Також, на початку була ідея - що не факт, що вона була настільки закохана, а що це лише її гра і вигадка як бувало раніше. Шкода, що цю тему забули майже одразу.
Як на мене, її зробили занадто страждальною від кохання і не розкрили достатньо феміністичну і творчу натуру.
В загальному, цікавий твір і може бути хорошим способом зацікавити Ольгою ширшу публіку.
Надзвичайний роман! Атмосферний, живий, колоритний! Ольга Кобилянська постає перед нами не як відома письменниця, чиї твори ми вивчали в школі, а як звичайна жінка, з усіма її вадами і слабкостями. Роман захоплює з перших сторінок і не відпускає, доки не прочитаєш останнє речення. І перемога на цьогорічній "Коронації" - ще одне тому підтвердження.
Про Кобилянську. Про письменницю та жінку. Про жіноцтво того часу, яке "вже давно не заперто в хаті". Про дружбу й підлість. Про непотрібну жертовність. І, звичайно ж, про кохання. Яке руйнує життя, але живить талант.
Гарно написано, про всі відтінки емоцій сильної для того часу жінки. Як Оля намагалась змінитись під впливом кохання, як страждала, як «полюбила себе покинуту», бо так легше і є натхнення для творчості через деякий час. Читаючи, щось там намагаєшся подумки підказати, покращити) але все закінчилось закономірно.
Оля. Роман про любов. Класно читати мистецькі біографії, бо знайомі постаті (і знайомі тексти) розкриваються з іншого боку. Чи справді було так? Невідомо. Але письменник завжди трохи містифікатор. Про Ольгу Кобилянську я знала небагато. Пам'ятала її потужну «Царівну» зі школи, а далі мемчики й уривки інформації в мережі. Тож я цілком можу прийняти все прочитане в романі за чисту монету 🙂 І фінал мені сподобався. Чого бракувало — то відчути Кобилянську в її листах, бо часто Маковей говорив, що в житті й на письмі вона різна, а яка? От глибини хотілося. З іншого боку, я розумію Ольгу Саліпу, адже важко працювати з відомими постатями (читай — ідолами), тож треба обережно підходити до образу Кобилянської та залишати трохи загадки. Відчувається, що Оля Саліпа поетка — роман вийшов ліричним, легким для прочитання, навіть повітряним. Що я точно робитиму — читати тексти самої Кобилянської. І тепер дивитимусь на них під новим кутом.
Ольга Кобилянська, Осип Маковей, Августа Кохановська, Наталя Кобринська, Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник... Ці імена ми чули з дитинства. Їхню творчість вивчають у школах та ВНЗ. А що ми, власне, знаємо про цих людей? Чим вони жили? Кого любили? Що спонукало їх писати? Що завдавало нестерпних мук? ⠀ Ольга Саліпа відкриває цю завісу і показує не монументальні постаті з підручників, а живих людей, які прагнули бути щасливими, та не всім це вдалося. ⠀ У центрі роману - Ольга Кобилянська. Талановита. Сильна. Цілеспрямована. Незалежна. Незламна. І водночас дуже вразлива - тому що закохана. Тому що, окрім творчих успіхів, прагне сімейного затишку і тепла. Та найближчі і найрідніші люди вважають, що шлюб знищить в ній письменницю. Тож молода жінка мусить полишити кохання і щастя у мріях і продовжувати жити, попри зради і страждання. ⠀ Мені дуже сподобалась ця книга. Вона щира, відверта і справжня.
Цей роман Ольги Саліпи про Ольгу Кобилянську здобув першу премію "Коронації слова" у номінації "Романи" 2020 року.
Це історія про Кобилянську-письменницю і Кобилянську-жінку, яка хотіла бути коханою і палко любила. А ще це роман про Осипа Маковея, за яким було цікаво спостерігати. Бо він підтримував Ольгу Кобилянську у письменницьких починаннях: "Ти - унікальна. Діамант. Мені часом здається, що осягнути твою глибину неможливо". А ще Осип то приймав турботу Ольги, то відкидав її. А ще він, здається, був завжди голодним: "Осип їв швидко і захланно, наче хтось за ним гнався. Спостерігати за ним було цікаво: їжу він майже не пережовував, запивав великими ковтками кислого молока, сліди від якого залишались у кутиках губ". Тому Ользі завжди хотілося нагодувати коханого чоловіка.
Люблю біографічні романи, бо в них можна відчути, якими були знайомі нам зі шкільних підручників письменники. Та чи все правда? Ольга Кобилянська у тексті роману каже: "Я хто? Письменниця. Письменниці - пишуть. Не вір листам. За листами ховають справжнє. Щоденники і листи - то найбільша брехня у світі".
А ще один з лейтмотивів роману Ольги Саліпи - письменнику дуже важлива підтримка інших: Осип Маковей завжди хвалив Ольгу Кобилянську і публікував у журналах. А ще її підтримувала близька подруга Августа Кохановська, яка читала перший твір Кобилянської і зауважувала: "Олю, знаєш, а ти гарно пишеш. У тебе талант". Це слова, які дуже потрібні і сучасним авторам.
Скільки у романі Оль? Звісно, найперша Ольга Кобилянська як головна героїня, але у тексті згадується ще кілька Оль - здається, то було тоді дуже популярне ім'я, бо помітила, що після стосунків з Ольгою Кобилянською її колишні кавалери одружувалися саме з Олями😜 Збіг чи що? Та й в Івана Франка, з яким приятелював Маковей, дружину теж звали Ольга. І якщо ви помітили, книжку про Олю написала письменниця Ольга Саліпа😅
Словом, отримала величезне задоволення від лавсторі Ольги Кобилянської і Осипа Маковея, їхнього постійного листування (то було популярно тоді!), від детально прописаної історії кожного персонажа, від того, що "любов і письмо - то як сестри". І від того, що "таємниці мають залишатися таємницями".
Гммм. Здалося мені ... не зовсім поважливе вигадувати такі історії про життя справжніх жінок та справжніх художників. Й просто не розуміла, чому Маковей такий важливий Ользі? Й чому Августа така цікава Маковеєві? Є дуже сильне відчуття "кохання", проте що таке справжня основа цього кохання ... не знаю. (Але українська - не моя перша мова й можливо я просто не дуже ясно розуміла.)
Книга Ольги Саліпи "Оля" розкриває перед читачем особисте життя Ольги Кобилянської. Авторка показує письменницю, як жінку, що прагнула щастя, мріяла бачити поруч себе надійного чоловіка, що стане її опорою. Жінка готова заради коханого Маковея зректися своєї творчості, піклуватись про нього: пекти пироги, прати сорочки і забути про свою творчість, але чи вартий чоловік такої "жертви"?, чи справді хоче талановитий Осип Маковей саме цього?. Можливо, чоловік витворив в своїй уяві ідеал жінки, якої не існує в реальному житті?.... Книга написана в жанрі "Мистецькі біографії", розв`язка є дуже неочікуваною, непередбачуваною . Наскрізною темою роману є жіноча дружба двох близьких подруг. Тут підлість, зрада, нерішучість чоловіка, ницість подруги, докори сумління і... навіть божевілля відомої художниці. Цей текст для вас, якщо до вподоби дізнаватися таємниці особистого життя письменників, прагнете знати більше про дружбу Ольги Кобилянської, Лесі Українки, Наталки Кобринської, Василя Стефаника, Івана Франка. Книга спонукала мене дізнатися більше про творчість Осипа Маковея. На мою думку, авторка показує чоловіка, як такого собі "пристосуванця"... Роман цікавиий тому, що кожен читач може сприйняти вчинки персонажів по -своєму: хтось засуджуватиме, хтось буде роздратований, хтось співчуватиме, але точно не буде байдужим. Текст читається досить легко, швидко, але "післясмак" вдумливого читання відчуваєш, коли розв`язка вже зовсім близько. 23.11.2024
Чудова книга про нашу українську інтеліґенцію, яка жила на прикордонні українських територій та інших державних утворень.
Відверто скажу, що дізналася про Ольгу Кобилянську завдяки цій книзі більше, ніж за уроки в школі та пари в університеті на Філфаці. Ця книга – олюднення однієї із найяскравіших українських письменниць.
Описи у книзі дуже гарно передають вайб кінця 19-го - початку 20- століття. Я більше зрозуміла, як буденно жила наша письменницька еліта у екзилі. Вони зробили для України дуже багато. Без пафосу. Не маючи багато грошей, навіть толком часто нормлаьної їжі. І це надихає, особливо, якщо ти живеш за кордоном. Вони змогли - то й сучасні українці за кордоном теж зможуть.
Я так зрозумів, що сюжет вигаданий, але як талановито сконструйований! І якщо після прочитання у читача з'являється бажання знайти і прочитати біографію Ольги Кобилянської (чи її друзів Августи Кохановської чи Осипа Маковея - всі історичні реальні особистості), аби перевірити, чи все дійсно так і було, то завдання автора, гадаю, виконане. Дуже талановита художня фікція про Кобилянську та її друзів!
Когнітивний дисонанс - це коли читаєш про кохання української феміністки Ольги Кобилянської, її перший секс і почуття власності над чоловіком, водночас в тексті зустрічаєш фрази на кшталт "вона була зависока як для жінки", або "випрошуєш похвалу, як властиво жінкам", або "слідкувати за модою - це її жіноча слабкість". Вже мовчу про напівпрозорий папір, на дотик ніби після вологи, і дешевий шрифт. Фоліо - видавництво, що видає важливі книжки, але не дбає про якість.
Насправді я поставила 2 зірочки лише за добрий стиль написання. А книга мене страшенно розчарувала. Навіщо вигадувати щось про життя відомих людей? Заради хайпу? У подруги Кобилянської ніколи не було стосунків із Маковеєм. А справжня Кобилянська була феміністкою, жінкою-лідером, а тут якась "бідна Настя". Авторка справді працювала з науковими джерелами, чи надивилася мексиканських серіалів - і гайда писати?
якщо хоч невелика частина з того, про що написано в цій книзі правда, то можна пожаліти усих: і Ольгу Кобилянську, і Осипа Маковея. Невеличкий роман написан цікаво, а виданий жахливо. Після цієї книги пора знову перечитувати твори Ольги. І тепер мені дуже цікаво, що тут правда
Давно не читала такої захоплюючої та гарно складеної книги. Розділи логічні, стиль авторки дуже легкий і поетичний. Всі позитивні відгуки щодо неї - цілком справедливі, а для мене ця книга перейде на полицю «улюблених».
Захоплююча історія про кохання від якої важко відірватись. Хочеться по швидше дізнатись, що ж було далі, які ситуації сприяли саме такому розвитку подій.
Неймовірна історія. Авторка вміло нанизала вигадану історію на реальні факти. Було дуже цікаво спостерігати за Олею-жінкою, з усіма її слабкостями та сильними сторонами. Також було неймовірно цікаво додатково шукати інформацію про героїв, які зустрічались на сторінках книжки, дивитись на їх фото. З мінусів - Ольга у цій історії місцями аж занадто жертовна. Мені до кінця не зрозуміло, чи вона дійсно на стільки закохана в Осипа, чи вона вигадала собі це кохання.