Бустрофедон та інші. Коротка історія читання

by Галина Глодзь, Анастасія Войчук (Illustrator)

Чи можна виміряти книжку мішками глини? А замінити окуляри склянкою з водою? Або розуміти текст без пробілів, розділових знаків чи в дзеркальному відображенні? У різні часи люди читали дуже по-різному. За п'ять тисячоліть читання всіляко змінювалося, розвивалося і зрештою стало невід'ємною частиною нашого життя. Ця книжка розповість про найважливіше і найцікавіше в історії читання.

80 pages, Hardcover

Published January 1, 2020

Reviews

[Ksenia (vaenn) · Rating 4 out of 5]

Отже. “Бустрофедон та інші” – це дійсно наукпоп про історію читання від давніх шумерських давен і аж до сьогоднішніх цифрових реалій. На початку авторка трохи зупиняється на нейрофізіології читання, а одразу потому поринає у захопливий світ історії… писання. Власне, щоби читати – спочатку треба написати. Усе почалося з клинопису по глиняних табличках, а далі все закрутилось: ієрогліфи, абетки, папірус-пергамент-папір, кодекси починають й перемагають, монастирі-друкарі… ви знаєте ці історії. Але малеча, очевидно, ні, й “Бустрофедон *” незлецьки подужує завдання скласти плюс-мінус послідовну й несуперечливу історію про те, звідки пішли були писані тексти і яких форм вони могли набувати. Все це розповідається розмірено, чітко, з історичними анекдотками й прикладами з життя – все за заповітами хороших методистів. Цільова аудиторія не мусить занудьгувати й, хочу вірити, з нею такого не станеться. Доросла аудиторія в моїй особі не нудьгувала ні хвилинки за десь так півтори години, які забрало читання 80 ілюстрованих сторінок. От тільки питання “Але ж?…” часом в дорослої аудиторії виникало.

Стандартна проблема нонфікшена з чітко визначеними параметрами – щира неможливість умістити таке все, щоб воно було цікаве для всіх. От чому ми за всю історію читання не навчилися – то це саме такому. Хоча… священні тексти стараються, і про значення священних текстів для появи писання як такого (no puns intended) Галина Глодзь теж розповідає. Та зрештою “Бустрофедон” – це коротка історія читання (it’s officially – підзаголовок в книжки такий), розрахована на молодших читачів, націлена на те, щоб розповідати цікаво, а не от прямо всі соціально значущі аспекти відобразити. Але улюблена гіфочка з “Касла” часом рвалася назовні: але ж тут можна ще трішечки, розкажіть мені, розкажіть! Та байдуже, що я це знаю, мені подобається, як авторка про це нагадує.

Необхідність пояснити простими словами не такі вже прості речі автоматично призводить до певної перехнябленості в дозуванні матеріалу. Теоретично найскладнішим мав би бути розділ, присвячений прадавнім читацько-письменницьким технологіям, але Галина Глодзь вміє переконливо “пояснити на пальцях”, а занурюватися в глибини висот тут насправді й не треба. Далі було Середньовіччя (а цікавість авторки до монастирів і способу життя ченців помітна неозброєним оком), там вже треба було більше пояснювати ще й соціально-економічні розклади, і все це виходило чудово. То чому ж гіфочка? А то просто після винайдення друкарського верстату текст суттєво погнало вперед, і він, наче порядний пасажирський поїзд Укрзалізниці, почав добряче скорочувати проміжні зупинки, щоб вкластися в графік. Власне, основна прикрість цієї загалом чудової книжки – вона могла б бути сторінок на десять довшою. Краще на двадцять, але ж ми нежадібні, правда? Гаразд, не настільки жадібні, але ж.

Довгопост з усім-усім: гіфочкою, гіфочкиними заувагами, коротким екскурсом в стилістику тексту та "технічним" абзациком про саме видання - у блозі, як завжди.

[Oksamytka · Rating 5 out of 5]

А ви знаєте, що таке бустрофедон?

Давно хотіла прочитати книжку Галини Глодзь "Бустрофедон. Коротка історія читання". В ній йдеться про перших читачів, рукописні манускрипти і перехід до книгодрукування, і, звісно, читання в сучасності. Надзвичайно цікаво було дізнатися, що ми зараз читаємо зліва направо, а колись народи світу читали справа наліво, а також бустрофедоном - один рядок зліва направо, а наступний - справа наліво: це схоже на те, як бики ходять туди-сюди і орють поле (слово "бустрофедон" і означає "повороти бика").

Ось ще кілька цікавих фактів з книжки:

📗Для чого першим читачам потрібно було щось записувати? Це була звичайна бухгалтерія: скільки мішків ячменю і скільки голів у стаді худоби.

📗Матеріали для письма упродовж історії - глиняні таблички, папірус, пергамент, берест, бамбук, шовк, папір

📗У Стародавній Греції популярним було саме читання вголос. Мовчазне читання - це або велике здивування, або таємність написаного. Тоді публікацією вважався виступ авторів, коли вони привселюдно зачитували свої тексти. Було поширене ораторське мистецтво - вміння красиво й виразно говорити або читати вголос. Читання тоді вважалося гімнастикою для тіла.

📗У Римській імперії виникли кодекси - книжки з окремими сторінками, раніше були лише згортки папірусу і пергаментні фоліанти.

📗Китай дав сучасним книжкам матеріал - папір. Сировиною для паперу були кора дерев, кропива, мох, тирса, бамбук. Коли технологію виготовлення паперу завезли у Європу, спочатку його робили із лляного ганчір'я - залишків спідньої білизни😆

📗Ще двісті років тому надмірне читання вважалося поганою звичкою, уявляєте собі таке?

📗Авторське право закріплене у законодавстві Великобританії з 1710 року. Тоді вийшов статут королеви Анни, який захищав права автора на текст упродовж 14 років після написання. Зараз твір стає суспільним надбанням через 70 років після смерті автора.

❓Які з фактів ви знали? А що ні?

[Bohdana Slobodeniuk · Rating 5 out of 5]

курс "Історія книговидання", але в дуже скороченому вигляді)))
ще одна чудова дитяча книга! навіть як не принесе нічого нового в інформації, то просто потішить гарним оформленням й ілюстраціями.
якщо для заспокоєння потрібне швидке +1 у річні меті книг goodreads, теж чудово підійде)))
рекомендасьйон

[Yulia Yarova · Rating 5 out of 5]

Чудовий спосіб задовольнити допитливість щодо походження книги та традиції читання у різні епохи розвитку людства. Книга розрахована на дітей 11+ років, але і мені цікаво було читати у свої 30+, щоб актуалізувати університетські знання. Звісно, тут трохи спрощена інформація, але є ключові моменти, за які можна зачепитися і згодом прочитати більше.

Хе, і про романи тут теж є: їх в епоху Сервантеса вважали шкідливими, бо відривають від реального життя)

Однозначно рекомендую!