«Про мого білого старого качура» – казка у віршах для дорослих, де кожен зможе знайти власну Істину, Друга, Батька та Призначення. Хто цей білий старий Качур? Чому в нього випечені очі, й де він ховає всі гільйотини світу? У цій книжці авторка заговорила й іншою мовою. Мовою Болю.
Христя Венгринюк каже, що віршів до книги не могло бути ні більше, ні менше, й вона лише довершила цей монолог наївними ілюстраціями, створеними олівцем. Прості й дитячі, на перший погляд, вони приховують багато підказок до кожного тексту.
Хри́стя Венгриню́к, повне ім'я Христина Юріївна Венгринюк (10 вересня 1987, Чернівці) — українська письменниця (прозаїк, поетеса, драматург), літературознавець, рецензент, художниця. Кандидат філологічних наук. Захистила кандидатську дисертацію з життя та творчості української письменниці Наталени Королеви. Разом зі Святославом Померанцевим та Василем Дроняком співзасновник дитячого арт-видавництва "Чорні вівці". Засновник та викладач живопису в студії "МонмАРТр". Організатор літературних заходів фестивалю «Meridian Czernowitz».
Інколи атеїстам теж корисно збирати помаранчеві зірки віри. Віра Христі незламна, так само як сама Христя. Вона міцно тримає за руку, лагідно цілує, боляче видавлює смуток, але також дарує надію.
Ну... Зате "Довгі Очі" й досі чудова збірка про яку я згадую щонайменш раз на місяць. Та й вірші тут непогані, просто якось усе це не дотягує до того, що я очікував від нової поетичної роботи Венгринюк.