Ця книга – про жало війни в серці, про любов і кохання, про муки і радість творчості та служіння науці, про Дім, у якому живе душа, про мову птахів, про дикі черешні, прадавні, як світ, трави і вино першого тиску… Про те, що в житті рано чи пізно, навіть досить пізно – щось відбувається вперше. І після того ти ніколи вже не будеш колишнім.
Гарна, емоційна книжка. "Як можна жити побутовими клопотами, коли існують думки і небо?".
Мені сподобалося, що книга об'єднала декілька тем, які сильно мені резонують - любов до рідного краю, Закарпаття, війни, любов, яка не має зрозумілого місця і майбутнього, і час на самоті, у спостереженні себе та світу. Це також зовсім інший Дочинець для мене, не як попередні твори.
Дуже підступна книга. Досить довго вона заспокоює, заколисує, надихає, заворожує, супроводить незвіданими стежками, збагачує незбагненними словами та неочікуваними знаннями. А потім просто повертає головного героя на схід України, у тодішню гібридну війну (у якій не дозволяли вбивати москалів) 😭