What do you think?
Rate this book
Мрія метелика
Він з’явився в її житті раптово. І вибухнув вулкан пристрасті. Дорослий, досвідчений, забезпечений і загадковий. За майже два роки їхніх бурхливих стосунків вона не дізналася про нього нічого. А потім він зник. Забравши з собою все. Навіть її душу. Сенсу жити більше не було. Вона, як метелик, згоріла на попіл у полум’ї пристрасті. А потім — випадкова зустріч із Сергієм. Одруження, нормальне життя з нормальним чоловіком. Якого вона ніколи не кохала й не цінувала. Доки він не зник… Де він? І що відбувається?
Здається, історія йде по колу. Усе повторюється знову. Але крила метелика не можуть згоріти двічі. І справжнє кохання трапляється лише одного разу. Один раз на все життя.
Здається, історія йде по колу. Усе повторюється знову. Але крила метелика не можуть згоріти двічі. І справжнє кохання трапляється лише одного разу. Один раз на все життя.
256 pages, Hardcover
Published January 1, 2019
9 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
August 6, 2020
Ти знаєш, читаючи все нові і нові розділи в мене виникало безліч емоцій, котрі я жадала виплеснути тобі одразу, як ті гарячі пиріжки, але прочитавши до останньої крапки зраділа, що того не зробила. Дуже дивно себе відчуваю, бо зазвичай, коли читаю книгу, дотримуюся однієї єдиної позиції, яка сформувалася десь ближче до середини. З тобою і Метеликом так не вийшло))
Першу половину історії я була зла! Я ненавиділа Його. От ненавиділа, кажу чесно і як є. Він мене розлютив отим таким зневажливим ставленням до Метелика. Я готова була заприсягтися, що з його боку ні про яке кохання навіть мови бути не може, лише хіть і не більше. І навпаки я одразу полюбила Сергія. Його типаж мені такий близький і такий свій, що інших почуттів виникнути ну просто не могло. Я лютувала на Метелика за її відношення до себе та Сергія(навіть дурепою обзивала), а потім зненацька у мене потекли сльози!... Ліє, твоя книга близька мені, бо нагадує дещо суто моє, особисте, і певне саме воно врешті дало мені зрозуміти всю глибину...
Я не хочу будувати здогадів на рахунок того, де подівся Він. Я не впевнена, чи вважаю його хорошим і точно знаю, що НЕ хочу, аби він знову виник в житті Метелика. Минуле має залишатися минулим. В цьому випадку однозначно. Вона була щаслива, вона була кохана, отут я точно тепер впевнена, але то в минулому. Саме такою божевільною має бути молодість, лише їй таке пробачається. Подальше життя Метелика таке, яким й повинно бути: щаслива родина, гідний чоловік, тепло та затишок навколо... Це те, чого з роками прагнемо всі ми. Щиро вірю, що для неї все так залишиться і надалі.
У підсумку скажу, що книга залишила двоякі відчуття в моїй душі: не дарма ти вказуєш про згубну дію пристрасті. Метелика та пристрасть і справді ледь не згубила. Тому залишилася в мені краплинка гіркоти, осад. Мені, як романтику до мізку кісток, визнавати такий бік медалі наче смертельний вирок. Але визнаю, бо так справді є.
З іншого боку, я відчуваю радість, я відчуваю умиротворення, я відчуваю, що не дивлячись ні на що, людина спроможна зробити себе щасливою, якщо дійсно того захоче.
Знаю, що не один вечір буду ще роздумувати та аналізувати, в дечому, може трошки ще й зміню свою думку та сама з собою сперечатимуся, бо зараз це на шалених емоціях)) А ще знаю, що цю історію навряд чи вже зможу колись забути.
Ти мене вразила!
Першу половину історії я була зла! Я ненавиділа Його. От ненавиділа, кажу чесно і як є. Він мене розлютив отим таким зневажливим ставленням до Метелика. Я готова була заприсягтися, що з його боку ні про яке кохання навіть мови бути не може, лише хіть і не більше. І навпаки я одразу полюбила Сергія. Його типаж мені такий близький і такий свій, що інших почуттів виникнути ну просто не могло. Я лютувала на Метелика за її відношення до себе та Сергія(навіть дурепою обзивала), а потім зненацька у мене потекли сльози!... Ліє, твоя книга близька мені, бо нагадує дещо суто моє, особисте, і певне саме воно врешті дало мені зрозуміти всю глибину...
Я не хочу будувати здогадів на рахунок того, де подівся Він. Я не впевнена, чи вважаю його хорошим і точно знаю, що НЕ хочу, аби він знову виник в житті Метелика. Минуле має залишатися минулим. В цьому випадку однозначно. Вона була щаслива, вона була кохана, отут я точно тепер впевнена, але то в минулому. Саме такою божевільною має бути молодість, лише їй таке пробачається. Подальше життя Метелика таке, яким й повинно бути: щаслива родина, гідний чоловік, тепло та затишок навколо... Це те, чого з роками прагнемо всі ми. Щиро вірю, що для неї все так залишиться і надалі.
У підсумку скажу, що книга залишила двоякі відчуття в моїй душі: не дарма ти вказуєш про згубну дію пристрасті. Метелика та пристрасть і справді ледь не згубила. Тому залишилася в мені краплинка гіркоти, осад. Мені, як романтику до мізку кісток, визнавати такий бік медалі наче смертельний вирок. Але визнаю, бо так справді є.
З іншого боку, я відчуваю радість, я відчуваю умиротворення, я відчуваю, що не дивлячись ні на що, людина спроможна зробити себе щасливою, якщо дійсно того захоче.
Знаю, що не один вечір буду ще роздумувати та аналізувати, в дечому, може трошки ще й зміню свою думку та сама з собою сперечатимуся, бо зараз це на шалених емоціях)) А ще знаю, що цю історію навряд чи вже зможу колись забути.
Ти мене вразила!
July 2, 2020
Единственный роман, где главная сюжетная линия про любовь, который мне понравился. Захватывает эмоциями, начинаешь верить в происходящее. Переживаешь вместе с героями. Нереально крутые впечатления после прочтения)
June 21, 2020
Це чарівна книга! Чутлива і пристрасна! Гарно та яскраво написано. Вона хапає і не відпускає до кінця. Ти можеш вболівати за пару, але розумієш й сприймаєш кінцівку. Герої всі, до останнього пересічного персонажа - яскраві. Емоції пропускаєш крізь себе, їм віриш, героям співчуваєш. І тут важливо розуміти, що обираєш для читання любовний роман, драму - то й вимоги варто ставити до цього жанру.
Історія - шикарна!
Історія - шикарна!
May 23, 2020
"Перебор серебром вдоль пальцев ручьем - и песня моя почти ни о чем".
Ці рядки з давньої толкіністської пісеньки цьому опусу пасують бездоганно.
І справді - ні про що. Трошки "50 відтінків сірого", трошки недільної мелодрами, абсолютно штучно, "на живу нитку" нашвидкуруч припасований "для годиться" маріупольський блокпост у фіналі...
Мова майже без русизмів, щоправда. Але банальність просто-таки непристойна.
Авжеж, я здогадувалася, що все буде сумно. Але все виявилося ще безнадійніше, ніж я була побоювалася.
Літнет такий літнет.
Ці рядки з давньої толкіністської пісеньки цьому опусу пасують бездоганно.
І справді - ні про що. Трошки "50 відтінків сірого", трошки недільної мелодрами, абсолютно штучно, "на живу нитку" нашвидкуруч припасований "для годиться" маріупольський блокпост у фіналі...
Мова майже без русизмів, щоправда. Але банальність просто-таки непристойна.
Авжеж, я здогадувалася, що все буде сумно. Але все виявилося ще безнадійніше, ніж я була побоювалася.
Літнет такий літнет.
Displaying 1 - 4 of 4 reviews