Зимою в бункрі

by Степан Стебельський

«Зимою в бункрі» — не роман талановитого письменника. Це в ритмі сердець борців і шорсткого життя написана хроніка-спогад. Це роман писаний рукою мужнього життя. І хоч це відблиск життя тільки одного підземного бункру — це символ Підпільної України.

Написані ці спомини зимою 1947/48 рр. в підземному бункрі, що ними — коли тільки впаде перший сніг — покриті неприступні лісові простори України, що в них заховується гаряче українське вояцьке серце, щоб перезимувати найнебезпечніший для повстанця час і озброїтися в духово-ідейну зброю для нерівної боротьби з ворогом, московсько-большевицьким окупантом України.

Ці спомини-хроніка — продовження Хренового «Крізь сміх заліза».

145 pages, Hardcover

First published January 1, 1950

Reviews

[m. · Rating 5 out of 5]

Про що ця книга, краще, ніж сам Хрін не скаже ніхто:

     Переписуючи ці записки до моїх споминів, прийшла мені думка, що хтось з читачів зможе поставити питання, пощо їх подаю. Роблю це тому, що хочу дати сильветку повстанців та взаємин між ними, їх тематику в записках, картини з життя. При тому коротко згадую про кожного автора. Я свідомий, що завтра не один з них відійде у вічність.
     Записки пожовкнуть в підземельних криївках... Краще, хай будуть записані в споминах. Деякі речі треба було пропустити з огляду на конспірацію, можливо, що вони і пропадуть безслідно. Все одно. Легше на серці, коли їх пишу.

     Опис буденного зимового життя УПА.
     У більшости УПА часто асоціюється із власне активними діями, але у даній книзі показане якраз инша сторона життя – підпільне буденне проживання у схованках.
     Повстанці, що змушені зимувати декілька місяців у бункері облаштовують свій побут: «Старші» за званням проводять навчання для «молодших»; заготівля продуктів та облаштування сховку; святкування днів народжень, іменин та релігійних свят; вилазки до сусідніх сіл за новинами; кпини одне над одним.
     Читати книгу неймовірно цікаво, але й чомусь важко. Можливо то через спосіб подання думок автором та силу-силенну згаданих людей.

     P.S. Купуючи цю книгу, не знав, що «Пропала Грамота» випустила у 2020-ому ці оповіді також: Крізь сміх заліза.
     Мій ж екземпляр більше схожий на «самвидав»: форматування тексту таке криве, ніби це роздрукований криворозпізнаний pdf, малюнок на обкладинці – пережатий jpg, жодної інформації про видавництво (на деяких сайтах пише, що це видання «Атлас», Львів, 2000-ого року, але у самій книзі нічого не вказано).