What do you think?
Rate this book
Найважливіше – наприкінці
«Найважливіше — наприкінці» — новий довгоочікуваний роман Галини Вдовиченко, української письменниці та журналістки.
Чоловік і жінка у стані війни, перемир’я і розчарування, надії та віри. Тридцять п’ять років разом, дорослі діти, складний період життя. Той час, коли нарешті варто зрозуміти, що ж насправді єднало й роз’єднувало цих двох.
Це книжка про вміння прощати і співпереживати, не розмінюватися на дрібниці і бути уважними одне до одного і до себе, цінуючи кожну мить цього несамовито швидкоплинного життя.
Чоловік і жінка у стані війни, перемир’я і розчарування, надії та віри. Тридцять п’ять років разом, дорослі діти, складний період життя. Той час, коли нарешті варто зрозуміти, що ж насправді єднало й роз’єднувало цих двох.
Це книжка про вміння прощати і співпереживати, не розмінюватися на дрібниці і бути уважними одне до одного і до себе, цінуючи кожну мить цього несамовито швидкоплинного життя.
- GenresUkrainian Literature
336 pages, Kindle Edition
First published September 1, 2019
4 people are currently reading
107 people want to read
About the author
Галина Вдовиченко
48 books23 followersГалина Вдовиченко — українська письменниця, журналістка та членкиня PEN Ukraine. Авторка популярних романів та дитячих книжок-бестселерів.
Народилася 21 червня 1959 року. У дитинстві часто переїжджала з родиною, що подарувало їй багатий географічний досвід. Здобула освіту на філологічному факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка. Значну частину професійного життя присвятила журналістиці: до 2017 року працювала заступницею головного редактора львівської щоденної газети «Високий Замок».
Письменницький дебют Галини відбувся у 2008 році з романом «Пів'яблука», який миттєво став хітом продажів. Її наступний роман, «Замок Гербуртів» (виданий як «Тамдевін»), здобув першу премію престижного конкурсу «Коронація слова — 2009». Серед інших знакових творів для дорослої аудиторії — романи «Бора», «Купальниця», «Найважливіше — наприкінці» та «Маріупольський процес» (який увійшов до топ-7 Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2015»). Вона також є активною учасницею та упорядницею багатьох літературних антологій і збірок есеїв.
Справжнім феноменом на українському книжковому ринку стала її серія дитячих повістей «36 і 6 котів», яка здобула безліч нагород, регулярно перевидається, перекладається за кордоном (зокрема, в Латвії) та виходить шрифтом Брайля.
Її дитяча проза має широке міжнародне та медійне визнання. Книжка «Сова, яка хотіла стати жайворонком» увійшла до престижного каталогу «Білі круки 2019» (White Ravens). А за мотивами повісті «Чорна-чорна курка» українська студія анімації розпочала створення мультсеріалу. Серед інших відомих дитячих творів авторки — «Мишкові Миші», «Ліга непарних шкарпеток» та «Містельфи».
Галина мешкає у Львові. Має сина та доньку. Серед її особистих захоплень — гірські лижі, дизайн одягу та інтер'єрів, а також незвичне хобі: колекціонування рукавичок.
Народилася 21 червня 1959 року. У дитинстві часто переїжджала з родиною, що подарувало їй багатий географічний досвід. Здобула освіту на філологічному факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка. Значну частину професійного життя присвятила журналістиці: до 2017 року працювала заступницею головного редактора львівської щоденної газети «Високий Замок».
Письменницький дебют Галини відбувся у 2008 році з романом «Пів'яблука», який миттєво став хітом продажів. Її наступний роман, «Замок Гербуртів» (виданий як «Тамдевін»), здобув першу премію престижного конкурсу «Коронація слова — 2009». Серед інших знакових творів для дорослої аудиторії — романи «Бора», «Купальниця», «Найважливіше — наприкінці» та «Маріупольський процес» (який увійшов до топ-7 Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2015»). Вона також є активною учасницею та упорядницею багатьох літературних антологій і збірок есеїв.
Справжнім феноменом на українському книжковому ринку стала її серія дитячих повістей «36 і 6 котів», яка здобула безліч нагород, регулярно перевидається, перекладається за кордоном (зокрема, в Латвії) та виходить шрифтом Брайля.
Її дитяча проза має широке міжнародне та медійне визнання. Книжка «Сова, яка хотіла стати жайворонком» увійшла до престижного каталогу «Білі круки 2019» (White Ravens). А за мотивами повісті «Чорна-чорна курка» українська студія анімації розпочала створення мультсеріалу. Серед інших відомих дитячих творів авторки — «Мишкові Миші», «Ліга непарних шкарпеток» та «Містельфи».
Галина мешкає у Львові. Має сина та доньку. Серед її особистих захоплень — гірські лижі, дизайн одягу та інтер'єрів, а також незвичне хобі: колекціонування рукавичок.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
August 22, 2023
"Тримайтеся, кажуть знайомі і друзі. Триматися - означає щоразу відшукувати, на що спертися".
"Протяг минулого вривається у сьогодення, розчахує зачинені двері, впускає денне світло в неосвітлені закапелки пам'яті".
"До розуміння того, що любов буває різна, треба було дожити. Дожити до усвідомлення, що це почуття - не даність, а процес, що його кожен наповнює певним змістом. Що немає нічого незмінного, і не варто судити про стан речей за однією показовою хвилиною, за випадковим проявом. Бо все набагато складніше".
Сумна, меланхолійна і щемка історія... У пані Галини чудовий стиль, книга написала дуже майстерно. Може банальне порівняння, але в часі читання складається враження, що спілкуєшся з близькою подругою на кухні за келихом вина.
Рекомендую.
"Протяг минулого вривається у сьогодення, розчахує зачинені двері, впускає денне світло в неосвітлені закапелки пам'яті".
"До розуміння того, що любов буває різна, треба було дожити. Дожити до усвідомлення, що це почуття - не даність, а процес, що його кожен наповнює певним змістом. Що немає нічого незмінного, і не варто судити про стан речей за однією показовою хвилиною, за випадковим проявом. Бо все набагато складніше".
Сумна, меланхолійна і щемка історія... У пані Галини чудовий стиль, книга написала дуже майстерно. Може банальне порівняння, але в часі читання складається враження, що спілкуєшся з близькою подругою на кухні за келихом вина.
Рекомендую.
July 31, 2020
Книга "Найважливіше наприкінці" Галини Вдовиченко пронизує наскрізь. В неї неможливо не зануритись і не пропустити історію крізь себе. Герої книги в моїй уяві оживали. Я бачила кожен момент життя і проживала разом з героями. Я плакала і сміялась. Ділилась думками після прочитаного з чоловіком і подругою. Думала і робила висновки, розуміючи, що в кожного своє життя, і ніхто не знає, що його чекає в певний момент.
Я вдячна Богу, що маю прекрасного чоловіка і у наших стосунках немає такого, що ми живемо як чужі люди. Саме це мене найбільш лякало у відносинах Галини і Віктора. Вони жили поруч, маючи власне життя, яке було приховане від іншого.
На перших сторінках книги була чудова фраза "Ми інколи осуджуємо людей, не знаючи, не розуміючи чому вони роблять так, а не інакше". Це правда. Особливо зараз це дуже відчутно. Люди надзвичайно легко дають поради, повчають і знецінють переживання іншого. Вони навіть не усвідомлюють, що саме такими вчинками роблять іншим боляче.
Книга поділена на частини. Здавалось би прочитавши першу, не має сили читати другу. А в другій частині ми бачимо настільки багато було в житті героїв теплих і щасливих моментів.
Читати третю частину було важко. Напевне тому, що мені важко уявити себе пенсіонеркою, людиною яка прожила значну частину свого життя. І саме цю частину потрібно жити на самотньо, аналізуючи, пригадуючи і вчитись жити знову.
Раджу читати.
Я вдячна Богу, що маю прекрасного чоловіка і у наших стосунках немає такого, що ми живемо як чужі люди. Саме це мене найбільш лякало у відносинах Галини і Віктора. Вони жили поруч, маючи власне життя, яке було приховане від іншого.
На перших сторінках книги була чудова фраза "Ми інколи осуджуємо людей, не знаючи, не розуміючи чому вони роблять так, а не інакше". Це правда. Особливо зараз це дуже відчутно. Люди надзвичайно легко дають поради, повчають і знецінють переживання іншого. Вони навіть не усвідомлюють, що саме такими вчинками роблять іншим боляче.
Книга поділена на частини. Здавалось би прочитавши першу, не має сили читати другу. А в другій частині ми бачимо настільки багато було в житті героїв теплих і щасливих моментів.
Читати третю частину було важко. Напевне тому, що мені важко уявити себе пенсіонеркою, людиною яка прожила значну частину свого життя. І саме цю частину потрібно жити на самотньо, аналізуючи, пригадуючи і вчитись жити знову.
Раджу читати.
July 24, 2020
Як сказала моя подруга про цю книгу - рідко зустрінеш твори, де головна героїня жінка у віці 50 років. Книга залишила по собі тепле відчуття дому і розуміння що є найважливішим.
April 20, 2024
Книга одночасно є й сумною, й теплою, й щирою, й меланхолійною. Авторка майстерно прописує внутрішні відчуття героїні. Не знаю, чи книга є автобіографічною, бо імʼя письменниці та головної персонажки збігається. Та й сама історія схожа на саморефлексію.
Разом з героїнею ми проживаємо складні емоції. Співпереживаємо їй та розуміємо, що щось подібне може відбутися й з нами. Бо вся ця історія взагалі не вигадка, це частина чийогось життя.
Також разом з героїнею ми рефлексуємо й стосовно себе та стосунків з рідними, близькими та коханими. Кожна людина ніби має свій окремий досвід, але часто ми бачимо щось подібне в інших, тому нам цікаво, як вони це пережили. Бо краще звісно навчатися на чужих помилках.
Ця книга довго чекала свого часу на полиці, але взяла я її прочитати в правильний час. По відчуттю було ніби старша подруга ділиться своєю мудрістю.
Разом з героїнею ми проживаємо складні емоції. Співпереживаємо їй та розуміємо, що щось подібне може відбутися й з нами. Бо вся ця історія взагалі не вигадка, це частина чийогось життя.
Також разом з героїнею ми рефлексуємо й стосовно себе та стосунків з рідними, близькими та коханими. Кожна людина ніби має свій окремий досвід, але часто ми бачимо щось подібне в інших, тому нам цікаво, як вони це пережили. Бо краще звісно навчатися на чужих помилках.
Ця книга довго чекала свого часу на полиці, але взяла я її прочитати в правильний час. По відчуттю було ніби старша подруга ділиться своєю мудрістю.
November 18, 2024
За традицією, придбала книжку не читавши опису, бо просто побачила її у феміністичній добірці від @bestseller.media І що я можу сказати тепер? Ця книжка увійде у перелік найулюбленіших.
Почати варто з того, що на моєму не дуже великому читацькому досвіді, цей роман є першим, де головна героїня - жінка 55-60 років. Спочатку подумала, що мені нічого не сподобається, бо я не зможу навіть трохи асоціювати себе з персонажкою, але як же я помилялася.
Відповідаючи одразу, ні, асоціювала із нею врешті не себе, а своїх бабусь і знайомих (але і то лише частково, бо надто відрізняється загальний стиль життя і бекграунд персонажки від того, що я звикла бачити).
Це історія про непрості стосунки життя чоловіка і жінки, що особливо яскраво розгортається в останні роки. Між ними за життя було все, і любов, і пристрасть, і розлучення, періоди зльотів і падінь. Та довго вони одне без одного не могли.
Можливо вам доводилися бачити картинки, де кожен кадр із фільму трансформують у кольорову смужку і складають їх разом. Якщо зробити щось подібне із трьома розділами цього роману, то вийде приблизно таке:
Перший розділ: затишні домашні кольори, персикові, гірчичні, зелені, нічні теплі сірий та коричневий. Вони час від часу розмежовуються сіруватими й холодними кольорами лікарняних стін та палат. Однак ближче до кінця стає все темніше, темніше і темніше.
Другий розділ несподівано вражає теплими кольорами. Це розділ-спогад із Криму. Тут ви й самі все чудово можете уявити, пісочні кольори, теплі й сонячні, трохи вигоріла зелень, блакить неба й моря, теплі глибокі кольори ночей.
Третій розділ - своєрідна протилежність другому. Все починається від темряви й холоду, через які поступово пробиваються світлі й теплі кольори. В цьому розділі багато емоцій, рефлексій і знову спогади, спогади, спогади.
Ця книжка здалася мені на диво затишною і рідною, навіть попри трагічність деяких сцен та емоційність. Багато хто впізнає себе чи своїх рідних та близьких. Це роман із тих, які дійсно варто прочитати. Дуже життєві й впізнавані образи та події.
9/10
(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)
Почати варто з того, що на моєму не дуже великому читацькому досвіді, цей роман є першим, де головна героїня - жінка 55-60 років. Спочатку подумала, що мені нічого не сподобається, бо я не зможу навіть трохи асоціювати себе з персонажкою, але як же я помилялася.
Відповідаючи одразу, ні, асоціювала із нею врешті не себе, а своїх бабусь і знайомих (але і то лише частково, бо надто відрізняється загальний стиль життя і бекграунд персонажки від того, що я звикла бачити).
Це історія про непрості стосунки життя чоловіка і жінки, що особливо яскраво розгортається в останні роки. Між ними за життя було все, і любов, і пристрасть, і розлучення, періоди зльотів і падінь. Та довго вони одне без одного не могли.
Можливо вам доводилися бачити картинки, де кожен кадр із фільму трансформують у кольорову смужку і складають їх разом. Якщо зробити щось подібне із трьома розділами цього роману, то вийде приблизно таке:
Перший розділ: затишні домашні кольори, персикові, гірчичні, зелені, нічні теплі сірий та коричневий. Вони час від часу розмежовуються сіруватими й холодними кольорами лікарняних стін та палат. Однак ближче до кінця стає все темніше, темніше і темніше.
Другий розділ несподівано вражає теплими кольорами. Це розділ-спогад із Криму. Тут ви й самі все чудово можете уявити, пісочні кольори, теплі й сонячні, трохи вигоріла зелень, блакить неба й моря, теплі глибокі кольори ночей.
Третій розділ - своєрідна протилежність другому. Все починається від темряви й холоду, через які поступово пробиваються світлі й теплі кольори. В цьому розділі багато емоцій, рефлексій і знову спогади, спогади, спогади.
Ця книжка здалася мені на диво затишною і рідною, навіть попри трагічність деяких сцен та емоційність. Багато хто впізнає себе чи своїх рідних та близьких. Це роман із тих, які дійсно варто прочитати. Дуже життєві й впізнавані образи та події.
9/10
(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)
May 1, 2020
От є талант у наших авторів нагнати на читача сум.
А може це і не спеціально в них так виходить, просто життя навколо нас таке. Не може воно складатися з суцільно щастя і радісних моментів, бо інакше, ти, мабуть, того щастя і не оціниш.
⠀
Ця книжка - про випробування, які доля підкидає людям. Про те, як в один момент все може круто розвернутися, стиснути твій світ до крихітних розмірів. Настільки крихітних, що ти відкинеш все, що раніше вважав необхідним, звертатимеш увагу на такі речі, які раніше пролітали мимо тебе.
В один момент в тебе залишиться тільки надія, настільки примарна, що і хапатися не варто, але ти хапатимешся, триматимешся з усіх сил, бо нічого іншого в тебе вже не залишилося... Хтось може нести свою ношу, віддати себе, поринути в той мікросвіт і не зважати на те, що там за вікном вирує життя, сходить і заходить сонце, змінюються пори року, а хтось відмовиться, вибере себе.
Різні люди, різні ситуації.
І щасливий той, хто ніколи з таким не зустрічається
⠀
Книжка про те, що ми починаємо сильно цінувати щось тоді, коли втрачаємо його.
Про те, як важливо все сказати і зробити прямо вже, не відкладаючи на потім. Ніхто не знає свого майбутнього, а потім може бути дуже гірко, якщо залишиться щось недосказане.
Ми часто можемо прокручувати в голові різні сценарії, аналізувати вчинки, слова і щасливий той, хто має можливість щось виправити...
⠀
Сумно і страшно. Особливо через те, що немає тут нічого придуманого і нереального.
Це просто історія з чиєгось життя...
А може це і не спеціально в них так виходить, просто життя навколо нас таке. Не може воно складатися з суцільно щастя і радісних моментів, бо інакше, ти, мабуть, того щастя і не оціниш.
⠀
Ця книжка - про випробування, які доля підкидає людям. Про те, як в один момент все може круто розвернутися, стиснути твій світ до крихітних розмірів. Настільки крихітних, що ти відкинеш все, що раніше вважав необхідним, звертатимеш увагу на такі речі, які раніше пролітали мимо тебе.
В один момент в тебе залишиться тільки надія, настільки примарна, що і хапатися не варто, але ти хапатимешся, триматимешся з усіх сил, бо нічого іншого в тебе вже не залишилося... Хтось може нести свою ношу, віддати себе, поринути в той мікросвіт і не зважати на те, що там за вікном вирує життя, сходить і заходить сонце, змінюються пори року, а хтось відмовиться, вибере себе.
Різні люди, різні ситуації.
І щасливий той, хто ніколи з таким не зустрічається
⠀
Книжка про те, що ми починаємо сильно цінувати щось тоді, коли втрачаємо його.
Про те, як важливо все сказати і зробити прямо вже, не відкладаючи на потім. Ніхто не знає свого майбутнього, а потім може бути дуже гірко, якщо залишиться щось недосказане.
Ми часто можемо прокручувати в голові різні сценарії, аналізувати вчинки, слова і щасливий той, хто має можливість щось виправити...
⠀
Сумно і страшно. Особливо через те, що немає тут нічого придуманого і нереального.
Це просто історія з чиєгось життя...
October 9, 2024
Дуже гарна історія. Здалось, що це більше мемуари, чи щоденник автора - багато особистого.
Хочется прочитати цю історію, після 10-15-20 років шлюбу. Впевнена, що винесу набагато більше з неї.
Ще окремий плюсик, за те що головній героїні 50 років. Не багато читала книг, де головна героїня була 50-річна, чи старша.
Хочется прочитати цю історію, після 10-15-20 років шлюбу. Впевнена, що винесу набагато більше з неї.
Ще окремий плюсик, за те що головній героїні 50 років. Не багато читала книг, де головна героїня була 50-річна, чи старша.
November 11, 2024
я прочитала цю книгу улітку 2022. ця історія щемить мені на серці кожного разу, як я її згадую. те, що пробило найсильніше -
October 6, 2024
Книга яку легко читати, з дуже важливим посилом і думками. Сподобалась, багато заставила задуматись. Схожа на мемуари, відчувається, що авторка писала - те що відчувала. Дуже класний приклад укр суч літ. Ставлю 5 балів, і буду читати інші книги авторки!
October 13, 2023
Хороша книга про життя
Displaying 1 - 11 of 11 reviews