Сусідки

Читальня

by Олександра Дорожовець, Мирослава Скіра (Illustrator)

Зайчиха Зоя живе усамітнено та любить тишу. Одного дня в неї з’являється нова сусідка, миша Галя, яка полюбляє товариство й музику. Чи зможуть жити поруч такі зовсім несхожі та навіть протилежні за вдачею особи? Сповнене гумору оповідання Олександри Дорожовець запрошує поміркувати про те, як різні характери заважають чи допомагають нам порозумітися.
Серію «Читальня» адресовано учням початкової школи для самостійного читання чи опрацювання на уроках. «Читальня» має три рівні складності тексту. Серію розробили та апробували методисти НЦ «Мала академія наук України», експерти з дитячого читання.

32 pages, Paperback

Published January 1, 2019

Reviews

[Halina Hetman · Rating 5 out of 5]

Приємна і проста книжка про різницю в характерах та звичках двох сусідок - зайчихи та миші, які довго не могли порозумітися, поки їх до того не примусило життя. Ніжні малюнки, милий текст та чуйні питання наприкінці, які допоможуть дитині краще пізнати себе і свій темперамент.

[Hymerka · Rating 5 out of 5]

«Сусідки» — це історія про зайчиху Зою, яка цінує можливість побути наодинці із собою. Вона має чудову затишну нору на березі річки біля підніжжя пагорба і невеличкий город, де вирощує свою улюблену їжу. Вечорами вона задивляється на захід сонця з вершечка пагорба та мріє про щось своє. Та звичний уклад порушує поява сірої миші Галі, яка облаштовує собі житло буквально на Зоїному городі. Галя, як вона сама про себе каже, "дуже товариська", галаслива і дещо нахабна. Вона постійно пристає до Зої з різними пропозиціями зробити щось разом, не розуміючи, що зайчиха любить усе робити самостійно. Так стикаються дві протилежні вдачі: інтровертка Зоя хоче тиші і спокою, екстравертка Галя любить балачки і компанію. Тож недивно, що сусідки не одразу знаходять спільну мову. Та об'єднує їх біда — річка виходить з берегів і затоплює нору Зої. І поки та тоскно спостерігає, як вода виносить усі її пожитки з дому, найближча сусідка приходить на допомогу. І річ тут не в теплій ковдрі, чаї чи співах, а в тому, що добре часом мати когось поруч, особливо, коли на душі гірко.