What do you think?
Rate this book
Спогади фронтовика
Заголовок цієї книги надзвичайно добре відбиває її зміст - це дійсно фронтові спогади без прикрас. Автор книги Євстахій Загачевський два з половиною роки, перед тим як він перейшов до Української Дивізії, постійно перебував на Східному фронті, в його передових лініях, у складі окремої бриґади 3-ї Панцерної Дивізії СС "Тотенкопф".
Автор відбув справжню фронтову одіссею, на це вказують вже самі заголовки розділів: "У лісах під Невелем", "Великі Луки", "Із танковою частиною відбивати Харків", "Десять днів під Єльнею", "Ярцево" і... "Відворот з України"... Кілька разів був поранений в боях.
Щойно коли почалося активне формування І-ої Української Дивізії, він просив про перенесення до неї. Але сталося не так скоро як бажалося: він лише в другій половині 1944 року, а саме під час переформування Дивізії після брідської катастрофи. Як фронтовий ветеран, Загачевський невдовзі був відряджений на 3-місячний підстаршинський вишкіл.
Разом з Дивізією "Галичина" автор відбув другу частину фронтової одіссеї: боротьба з комуністичними партизанами на Словаччині і в Словенії, останні важкі бої в Австрії зі сталінськими ордами, що загрожували захопити усю Европу, передкапітуляційний відступ з фронту на захід, і нарешті... "три повних роки неволі" (1945-48) в англійському полоні...
Автор відбув справжню фронтову одіссею, на це вказують вже самі заголовки розділів: "У лісах під Невелем", "Великі Луки", "Із танковою частиною відбивати Харків", "Десять днів під Єльнею", "Ярцево" і... "Відворот з України"... Кілька разів був поранений в боях.
Щойно коли почалося активне формування І-ої Української Дивізії, він просив про перенесення до неї. Але сталося не так скоро як бажалося: він лише в другій половині 1944 року, а саме під час переформування Дивізії після брідської катастрофи. Як фронтовий ветеран, Загачевський невдовзі був відряджений на 3-місячний підстаршинський вишкіл.
Разом з Дивізією "Галичина" автор відбув другу частину фронтової одіссеї: боротьба з комуністичними партизанами на Словаччині і в Словенії, останні важкі бої в Австрії зі сталінськими ордами, що загрожували захопити усю Европу, передкапітуляційний відступ з фронту на захід, і нарешті... "три повних роки неволі" (1945-48) в англійському полоні...
238 pages, Hardcover
First published January 1, 1952
8 people want to read
About the author
Євстахій Загачевський
5 books1 followerУкраїнський письменник, мемуарист, маляр.
Народився 28 квітня 1919 р. у Львові в родині вояка австро-угорської армії, підстаршини (чотового) Української галицької армії Іллі Загачевського та Євфрозинії. Мав старшого брата, який загинув за часів більшовицької окупації та брата близнюка Володимира. Навчався у 7-класній школі ім. Бориса Грінченка, 2 роки провчився у польській технічній школі при Снопківській вулиці у Львові. Через матеріальну скруту, зумовлену передчасною смертю батька (1925) у польській в'язниці, змушений був заробляти, працював у крамницях. Займався боротьбою в спортивному товаристві "Світязь". У 1938 році ув'язнений у «Бригідки» за поширення антипольських листівок.
Після початку Другої світової війни перебрався на територію, окуповану німцями, а 1940 року виїхав на роботу до Німеччини. У 1941 р. почувши про створення Українського Легіону, зголосився добровольцем до війська, сподіваючись опинитись в українській армії. Однак німці вписали його до регулярної німецької частини і відправили на вишкіл в Ольденбург. Після того, як поширилась вістка про арешт членів Українського Державного Правління за проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року, частина українських добровольців (серед них і Загачевський) збунтувалися. Це призвело до репресій з боку німців: українська група була ув'язнена в карному таборі в Дахау. На початку 1942 року Євстахій Загачевський звільнився з ув'язнення з умовою служби на фронті як «штрафник» у Першій мотопіхотній бригаді СС. Після поранення переведений до дивізії «Мертва Голова». Брав участь у боях на східному фронті, зокрема в Білорусі та в Україні. Був тричі поранений. У 1944—1945 рр. — вояк гренадерської дивізії «Галичина». До дивізії був переведений за власним бажанням, де після відповідного вишколу отримав підстаршинський ступінь старшого десятника. З дивізією пройшов через Словаччину і Словенію до Австрії.
По закінченні війни відбув три роки англійського полону. Перебував у таборі в Ріміні, Італія. Брав участь у табірних змаганнях з боксу і шахів, співпрацював з літературно-мистецьким клюбом. У 1949 р. був звільнений. Після звільнення в Англії одружився з Марією Коломиєць. Їхній син Ігор став полковником армії США. У 1950 р. прибув до міста Рочестер, США, працював в українських аматорських театрах, готував декорації. У Рочестері організував історико-мистецький архів. Також працював як графік, зокрема оформляв видання Братства колишніх вояків 1-ї дивізії УНА, власні твори, створив серію шаржів на дивізійну тематику. Помер 17 вересня 1998 року у Рочестері.
Народився 28 квітня 1919 р. у Львові в родині вояка австро-угорської армії, підстаршини (чотового) Української галицької армії Іллі Загачевського та Євфрозинії. Мав старшого брата, який загинув за часів більшовицької окупації та брата близнюка Володимира. Навчався у 7-класній школі ім. Бориса Грінченка, 2 роки провчився у польській технічній школі при Снопківській вулиці у Львові. Через матеріальну скруту, зумовлену передчасною смертю батька (1925) у польській в'язниці, змушений був заробляти, працював у крамницях. Займався боротьбою в спортивному товаристві "Світязь". У 1938 році ув'язнений у «Бригідки» за поширення антипольських листівок.
Після початку Другої світової війни перебрався на територію, окуповану німцями, а 1940 року виїхав на роботу до Німеччини. У 1941 р. почувши про створення Українського Легіону, зголосився добровольцем до війська, сподіваючись опинитись в українській армії. Однак німці вписали його до регулярної німецької частини і відправили на вишкіл в Ольденбург. Після того, як поширилась вістка про арешт членів Українського Державного Правління за проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року, частина українських добровольців (серед них і Загачевський) збунтувалися. Це призвело до репресій з боку німців: українська група була ув'язнена в карному таборі в Дахау. На початку 1942 року Євстахій Загачевський звільнився з ув'язнення з умовою служби на фронті як «штрафник» у Першій мотопіхотній бригаді СС. Після поранення переведений до дивізії «Мертва Голова». Брав участь у боях на східному фронті, зокрема в Білорусі та в Україні. Був тричі поранений. У 1944—1945 рр. — вояк гренадерської дивізії «Галичина». До дивізії був переведений за власним бажанням, де після відповідного вишколу отримав підстаршинський ступінь старшого десятника. З дивізією пройшов через Словаччину і Словенію до Австрії.
По закінченні війни відбув три роки англійського полону. Перебував у таборі в Ріміні, Італія. Брав участь у табірних змаганнях з боксу і шахів, співпрацював з літературно-мистецьким клюбом. У 1949 р. був звільнений. Після звільнення в Англії одружився з Марією Коломиєць. Їхній син Ігор став полковником армії США. У 1950 р. прибув до міста Рочестер, США, працював в українських аматорських театрах, готував декорації. У Рочестері організував історико-мистецький архів. Також працював як графік, зокрема оформляв видання Братства колишніх вояків 1-ї дивізії УНА, власні твори, створив серію шаржів на дивізійну тематику. Помер 17 вересня 1998 року у Рочестері.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
February 23, 2025
Якщо вас цікавить історія Другої світової, дана книга обов'язкова до прочитання. Автор у своїх мемуарах описує ледь не кожен свій крок, і дає повну картину, як функціонувала армія Вермахту у ті часи. Пересування, забезпечення, бої, шпиталі...
Але окрім цього він постійно описує свій емоційний і психологічний стан, коли приймає участь в боях та стикається зі смертю свої побратимів. Ця книга дає зазирнути в душу українського військового, який обрав службу в німецький армії. Автор регулярно задає собі питання, хто він... Герой, який намагається відродити українську державу? Чи зрадник, який привів на територію України іншого окупанта, який топчить його землю? Автор чесно зізнається, що піддався ілюзії та мрії, що в них в самого початку не було жодного шансу.
В кінці трохи дивує нерозуміння автора, коли він потрапляє в полон, і стикається з неповагою до себе, та задає питання "Нас за що?". Немов він так і не почув про табори смерті, геноциди, які влаштовувала нацистська Німеччина, в лавах, яких він намагався "відродити" українську державу. Але це нерозуміння, допомагає краще зрозуміти, як українські солдати на боці Третього Рейху сприймали цю війну - визвольну. І відмовлялися помічати все інше зло, що творилося навколо. Жага помсти більшовикам засліпила все інше.
Але окрім цього він постійно описує свій емоційний і психологічний стан, коли приймає участь в боях та стикається зі смертю свої побратимів. Ця книга дає зазирнути в душу українського військового, який обрав службу в німецький армії. Автор регулярно задає собі питання, хто він... Герой, який намагається відродити українську державу? Чи зрадник, який привів на територію України іншого окупанта, який топчить його землю? Автор чесно зізнається, що піддався ілюзії та мрії, що в них в самого початку не було жодного шансу.
В кінці трохи дивує нерозуміння автора, коли він потрапляє в полон, і стикається з неповагою до себе, та задає питання "Нас за що?". Немов він так і не почув про табори смерті, геноциди, які влаштовувала нацистська Німеччина, в лавах, яких він намагався "відродити" українську державу. Але це нерозуміння, допомагає краще зрозуміти, як українські солдати на боці Третього Рейху сприймали цю війну - визвольну. І відмовлялися помічати все інше зло, що творилося навколо. Жага помсти більшовикам засліпила все інше.
Displaying 1 of 1 review