Так воювать ніззя

by Лук Горький

Збірка польових оповідок про те, як воювать ніззя, але треба, викладених бойовим тактичним суржиком. Пригоди двох відважних панів самураїв з Кийова в степах України, іх важке та повне несподіванок життя, записане свідком подій. Та вапще — що робити, коли на тебе напали кісь довбні, а ти незла, душевна, гостинна та приязна людина, повна сілякіх чеснот та щедрот, але з добрими друзями та справним автоматом.

136 pages, Paperback

Published September 14, 2019

Reviews

[Roman Trukhin · Rating 5 out of 5]

Я спочатку Горького Лука багато читав у ФБ але потім в якийсь момент стомився від суміші суржика з розумними сентенціями і перестав. Відштовхнула якась безапеляційна зверхність суджень, замаскованих у примітивізований текст. Тому дуже здивувався, дізнавшись, що він теж воював, бо попахувало снобізмом, а такі зазвичай не воюють. Хоча кого я обманюю? :)

Ну, що я вам скажу, напевно я вже ніколи в житті не сприйматиму серйозно книги про війну написані високпарним словом і з пафосом викрученим на максимум. Настільки вони далекі від брудної і банальної реальності.

А от Мартін Брест, Сергій Сергійович, Валєра Ананьєв і, як з'ясувалось, Горький Лук пишуть так як треба - в стилі пригод "Бравого солдата Швейка" з простором для різночитань між рядками для уважного читача. Ну, одне ж задоволення читати! Головне реготом і істеричними здриганнями не розбудити всіх навколо. Однозначно рікомендірен!

[Oksana Uskova · Rating 5 out of 5]

“Може, весело воно було, може, сумно, може, весело з сумом навпіл. На то, треба сміятися навіть крізь сльози. Не можете сміятися - то хоч посміхайтесь. Але так посміхайтесь, щоби ворог бачив зуби”.

Святослав Волков (Gorky Look) помер від ковіду до повномасштабного вторгнення. Але своє “повоювати” він встиг. Тут зібрані його оповідки жахливою мовою, калічним суржиком - про “так воювать ніззя”.

Як я реготала, коли читала! От найбільш неадекватні ситуації - а я вірю. Бо ми народ байок - розказуємо їх, хоча не віримо у правдивість, не зважаючи на те, що щодня живемо в таких неймовірних сюжетах! І сміємося. У найстрашніших ситуаціях у нас жарти, меми та сміх. Так розганяємо страх та темряву. Горький Лук це давно зрозумів.

P.S. Герої його історій - наші рідні Тайра, Фокс, Джексон. Впізнаєте псевдо?

[Olha · Rating 2 out of 5]

Мені дуже сподобалася анотація книжки. Я одразу налаштувалася на гумор якщо не Воннеґута, то хоча б Геллера з «Пастки-22». Чи взагалі почитати щось іронічне у стилі «Точки нуль» Артема Чеха. Коротше, очікувала антивоєнні оповіді. Але гумор (іронія? сарказм?) автора мені взагалі не зайшов. Чи просто не зрозуміла.

[Володимир Демченко · Rating 1 out of 5]

Невелика збірка фронтових оповідань написаних веселим суржом? Що може бути краще щоб відволіктись коли ти сам на фронті? Але попри очікування і цілу низку знайомих персонажів задіяних в книзі книга стала розчаруванням вже на другому оповіданні і далі відчуття втраченого часу тільки посилювалось. Іноді, коли автор повертався до рідної для себе російської, текст забирав назад, але…щоб використовувати бойовий суржик в літературі треба ним володіти. А у Лука з суржом як у відомій сценці про театралів :
- ВЬІ ПЄРЄІГРЬІВАЄТЄ!!!!!
Ну ніяке воно. Не натуральне, не правдиве.
Самі сюжети…чи може тому, що ледь не в кожному обороті ввижається вплив п’єс Майстра, чи тому шо подібні мізансцени мене оточують чи не щомиті…нецікаво, несмішно.

[Ангеліна Іванченко · Rating 4 out of 5]

«Карочє, кажуть, ніхуя потяг по адрєсу не йде, а йде в Бецик, бо в нас там пепеде»

І смішно, і грішно. Збірка байок: в якісь ви повірите, якісь ніхуя не просічете. Але те, що ця хуйня для обраних — факт.

Варнак, дякую, це було охуєнно.

[Olga Shkolna · Rating 5 out of 5]

Cool book, great author’s sense of humor. Laughed out loud. Such type of books allow you to look at the war from all angles

[Yevvhen · Rating 5 out of 5]

Хороша книга, жизнєнна

[Микола Денисюк · Rating 5 out of 5]

Оповідання від людини яка воювала ще коли росіяни не прийшли в кожен дім.

[Андрій Шийчук · Rating 5 out of 5]

Легка і комедійна книжка про війну. Мені складно додати щось до такої парадоксальної рецензії, але така вже вона є.