What do you think?
Rate this book
Читальня
Знайомий сніговик
Напередодні Нового року Оля ліпила сніговика і захворіла. Лежить у ліжку, сумує за розвагами та мріє про Гавчика — справжнє щенятко. До неї в гості приходить сніговик, якого вона зробила, і пропонує здійснити подорож на Чарівну гору. Що це за місце, кого вони там зустрінуть? Оповідання Лесі Ворониної «Знайомий сніговик» запрошує в новорічну мандрівку та переконує: якщо вірити в дива, вони обов’язково справдяться.
Серію «Читальня» адресовано учням початкової школи для самостійного читання чи опрацювання на уроках. «Читальня» має три рівні складності тексту. Серію розробили та апробували методисти НЦ «Мала академія наук України», експерти з дитячого читання.
Серію «Читальня» адресовано учням початкової школи для самостійного читання чи опрацювання на уроках. «Читальня» має три рівні складності тексту. Серію розробили та апробували методисти НЦ «Мала академія наук України», експерти з дитячого читання.
48 pages, Paperback
First published January 1, 2019
1 person want to read
About the author
Леся Воронина
24 books3 followersПисьменниця, журналістка та перекладачка Леся Воронина народилася 21 березня 1955 року в Києві.
Ще у школі вона зацікавилася українським фольклором, співала у хорі «Гомін». Крім того, ще й захопилася східними двобоями та йогою.
1972 року Леся Воронина вступила на заочне відділення філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, закінчивши його 1979 року.
За роки навчання вона працювала кур’єром у Спілці письменників України, лаборантом у школі, навіть електромонтером на деревообробному комбінаті, а також екскурсоводом у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогово та на інших роботах.
Леся Воронина мандрувала автостопом Україною та на байдарках – Польщею.
Із 1987 до 1991 року працювала редактором відділу літератури та мистецтва журналу «Україна».
Починаючи з 1991 року, працювала у дитячому журналі «Соняшник», з 1992 до 2006 року була головним редактором видання. А нині вона – автор та ведуча програм на радіо «Культура».
Крім усього вищезгаданого, вона пише твори для дітей.
Для публікації власних творів використовувала такі псевдоніми: Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна, Сестра Лесич.
Авторка повістей «Суперагент 000», «У пащі крокодила», «Пастка у підземеллі» та ін., надрукованих у журналах.
Леся Воронина – лауреат Всеукраїнської акції «Книжка року» (2004), лауреат Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п’єс «Коронація слова» (2005), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Дитячий портал» (2006).
Перекладає з польської мови твори Ю. Пілсудського, Станіслава Лема, Славоміра Мрожека, Анни Ковальської, Анни Карвінської, Гелени Бехлерової та ін. авторів.
Член Спілки письменників України з 1997 року, член Асоціації українських письменників.
Ще у школі вона зацікавилася українським фольклором, співала у хорі «Гомін». Крім того, ще й захопилася східними двобоями та йогою.
1972 року Леся Воронина вступила на заочне відділення філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, закінчивши його 1979 року.
За роки навчання вона працювала кур’єром у Спілці письменників України, лаборантом у школі, навіть електромонтером на деревообробному комбінаті, а також екскурсоводом у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогово та на інших роботах.
Леся Воронина мандрувала автостопом Україною та на байдарках – Польщею.
Із 1987 до 1991 року працювала редактором відділу літератури та мистецтва журналу «Україна».
Починаючи з 1991 року, працювала у дитячому журналі «Соняшник», з 1992 до 2006 року була головним редактором видання. А нині вона – автор та ведуча програм на радіо «Культура».
Крім усього вищезгаданого, вона пише твори для дітей.
Для публікації власних творів використовувала такі псевдоніми: Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна, Сестра Лесич.
Авторка повістей «Суперагент 000», «У пащі крокодила», «Пастка у підземеллі» та ін., надрукованих у журналах.
Леся Воронина – лауреат Всеукраїнської акції «Книжка року» (2004), лауреат Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п’єс «Коронація слова» (2005), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Дитячий портал» (2006).
Перекладає з польської мови твори Ю. Пілсудського, Станіслава Лема, Славоміра Мрожека, Анни Ковальської, Анни Карвінської, Гелени Бехлерової та ін. авторів.
Член Спілки письменників України з 1997 року, член Асоціації українських письменників.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
February 2, 2021
Хороша історія. Книга для самостійного читання дітками, але я читала її синові сама, він поки що до самостійного читання книг не дійшов. Слухав із задоволенням, цікава історія та гарно написана.
Переживав що буде сумно, але ні, попри те, що сніговик зник, не було написано що він розтанув і не було сумно, адже він пообіцяв з’явитися на наступний рік (звісно, якщо Оля його зліпить).
А мені дуже сподобалось читати цю книгу, бо в ній були розставлені наголоси на багатьох складних словах. І чому так не роблять в усіх книгах? :)
Переживав що буде сумно, але ні, попри те, що сніговик зник, не було написано що він розтанув і не було сумно, адже він пообіцяв з’явитися на наступний рік (звісно, якщо Оля його зліпить).
А мені дуже сподобалось читати цю книгу, бо в ній були розставлені наголоси на багатьох складних словах. І чому так не роблять в усіх книгах? :)
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 25, 2022
Чудова зимова казка на ніч для тих, хто захворів. Ілюстрована чарівницею Катериною Штанко, мистецтво якої переносить і маленьких, і дорослих читачів на магічний сніговиковий шабаш разом з дітьми, які були на нього запрошені.
February 5, 2021
Сюжет цієї книжечки дещо нагадує класичний британський різдвяний мультфільм «Сніговик», бо й там, і там сніговик забирає дитину в чарівне місце. Та про все по порядку. Маленька Оля захворіла якраз на свята, і коли її однолітки катаються надворі на лижах, санчатах і ковзанах, вона весь час лежить у своєму ліжку і ніщо її не тішить, крім іграшкового песика, якого вона притуляє до себе, мріючи про справжнього живого собаку. Та однієї чарівної ночі у її віконце хтось постукав. Та не просто "хтось", а справжнісінький сніговик, якого вона виліпила якраз тоді, коли захворіла. Він запрошує її відвідати Чарівну гору. Хто б відмовився від такого запрошення! Тож вони сідають на магічні санчата і мчать крізь завірюху! На місці їх зустрічає величезна кількість щонайрізноманітніших сніговиків, кожен із яких привів із собою дітей, які його виліпили, щоб подарувати їм трохи казки. Виявляється, ця забава вже не така популярна, як колись, і з кожним роком сніговиків ліплять все менше і менше. Тож ви з дітками не марнуйте часу цієї зими, а також зліпіть красеня зі снігу, і нічого страшного, якщо якась ґава поцупить його моркв'яного носа! )
Displaying 1 - 3 of 3 reviews