Прочитавши книгу, ви відкриєте для себе багато страв, поширених серед кримських татар на початку ХХ ст. Книга допоможе краще зрозуміти, як змінилася народна кухня внаслідок примусової депортації цього народу в 1944 році.
Науково-популярний текст супроводжений прямою мовою старожилів, що надає йому особливого звучання.
Книга написана дослідницею, яка не один рік вивчає історію та культуру кримськотатарського народу.
"Кримськотатарська кухня" Олени Соболєвої - це книжка рецептів, що вирішила отримати науковий ступінь. Рецептів в ній багацько, але окрім них тут ще є коротка, але достатньо вичерпна історико-етнографічна розвідка. На перших сторінках ідеться про загальні особливості і тренди кримської кулінарії - в яких умовах кухня формувалася, за яким принципом поділяється за напрямками (спойлер: географія+набір базових продуктів), на які традиції спирається і тому подібне. Основний матеріал поділено на три розділи - обрядові страви, повсякденні страви і страви, що їх кримські татари "вдочерили" на засланні (плов, лагман, самса - оці от загальновідомі хлопці). Кожен рецепт супроводжується короткою довідкою в стилі "Мрія домашніх етнологів" - що за страва, звідки взялася, як готують і чому саме з такою метою. Окрім того, видання містить експедиційні етнографічні матеріали - від фольклорних елементів (прислів'я про їжу, такого плану) до фрагментів інтерв'ю кримських старожилів, які діляться кулінарними лайфхаками або згадують, як ту чи іншу страву робили/подавали в їхньому дитинстві.
Усе, що стосується етнографічної сторони діла - круто, але мааааало, хочеться такого ще. До всього авторський стиль ще й майже не слабує на пташину мову українських наукових текстів. Є деякі питання (переважно до синтаксису), але загалом все це написане приємно людською мовою (так, у мене від деякого "наукпопу" ще досі психологічна травма не вивітрилася). Стосовно рецептів можу мало що сказати, бо встигла їх тільки похапцем переглянути. У тому єдиному випадку, за яким встигла щось приготувати - звернула увагу на деякі особливості саме рецептурної частини. Перша і головна - це адаптація традиційних рецептів з їхнім великим виходом (авторка про це одразу попереджає), присмачуванням "на око" та дуже умовним часом приготування. В деяких випадках вказують конкретний строк перебування в пічці, в деяких - залишають коридор, а от з кхурабіє, що я його пекла, був мій улюблений випадок - слідкуй за кольором. А ще подеколи в рецептах, наскільки я помітила, можуть бути не конкретизовані деякі пропорції чи, скажімо, з кхурабіє у складі був вказаний розпушувач, але в покроковому рецепті не уточнювалося, коли його додавати. Тобто, якщо ви на кухні не вперше і не вдруге - такі речі проблеми не створюють, але якщо потрібна максимально конкретизована інструкція - знадобиться ще й гуглопоміч.
Загалом рецептів чимало, вони цікаві і звучать як аутентичні. Особливо захопливо було порівнювати з "а як у нас". Оскільки тру_народну кухню я краще знаю не українську, а таки болгарську - то з "як у нас" перетиналося чимало моментів (але овочів "у нас" їдять значно більше). Що ще? Вегетаріанських рецептів небагато, а м'ясні в основному вівцеорієнтовані (оскільки я практично не їм червоного м'яса, а курбан чорба - одне з головних страхіть мого дитинства - в цих місцях млосно зітхала). Є рецепти класичних солодощів. Є рецепти напоїв. Я дізналася, як робити шєрбет! Дуже цікаво читати все, що стосується обрядової кухні та елементів традицій. Дуже гарно вписані ці вставки з інтерв'ю. І взагалі, саме видання - прекрасне.
Розширена версія цього відгуку з картиночками (аякже!) є в блозі.