What do you think?
Rate this book
Помста
Ні, про таке неможливо й думати.
Щоб у ліцеї, де всім було так кльово,
їхні життя раптом затріпотіли на волосинці.
У кулачку несподівано осмілілої однокласниці.
Це ж не терористка, а завжди покірна й мовчазна
Міра Ігнатенко наважилася на таке.
Ніхто не знав, що з ними буде: натисне вона кнопку вибухівки чи ні. Життя вимірювали миттєвості.
Кожен по-своєму відчув його ціну і поводився так,
яким був насправді. Кожен почув від неї те,
чим увігнався в її травмовану пам’ять.
А вона виказувала їм свою правду.
Проживала десятки своїх вимушених життів.
Коли сподівалася на справедливість.
Хотіла бути з ними. Шукала любові.
А наштовхувалася на знущання.
Міра розуміла, що жорстокістю йти проти
жорстокості абсурдно.
Але вже не могла зупинитися.
Майбутнього не уявляла. Ні свого, ні їхнього.
Її однокласники й не думали про справжні причини того,
що відбувалося. Реагуючи помстою за намагання помститися їм, вони втрачали себе до останку.
Єдиний, кого не поглинула ця брутальність, був Макс.
Дуже драматично закінчилося все.
Із гіркими уроками. І правом на життя.
Щоб у ліцеї, де всім було так кльово,
їхні життя раптом затріпотіли на волосинці.
У кулачку несподівано осмілілої однокласниці.
Це ж не терористка, а завжди покірна й мовчазна
Міра Ігнатенко наважилася на таке.
Ніхто не знав, що з ними буде: натисне вона кнопку вибухівки чи ні. Життя вимірювали миттєвості.
Кожен по-своєму відчув його ціну і поводився так,
яким був насправді. Кожен почув від неї те,
чим увігнався в її травмовану пам’ять.
А вона виказувала їм свою правду.
Проживала десятки своїх вимушених життів.
Коли сподівалася на справедливість.
Хотіла бути з ними. Шукала любові.
А наштовхувалася на знущання.
Міра розуміла, що жорстокістю йти проти
жорстокості абсурдно.
Але вже не могла зупинитися.
Майбутнього не уявляла. Ні свого, ні їхнього.
Її однокласники й не думали про справжні причини того,
що відбувалося. Реагуючи помстою за намагання помститися їм, вони втрачали себе до останку.
Єдиний, кого не поглинула ця брутальність, був Макс.
Дуже драматично закінчилося все.
Із гіркими уроками. І правом на життя.
160 pages, Hardcover
Published January 1, 2019
1 person is currently reading
10 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
May 10, 2019
Дебютантка у підлітковій літературі Юлія Чернієнко з повістю “Помста” вписується у світовий контекст десь поміж романом Річарда Бахмана (він же Стівен Кінг) “Лють” та культовим “13 причин, чому” Джея Ешера. Сюжетна лінія яскрава і, так би мовити, вибухова: самотня і зацькована старшокласниця приходить до школи в костюмі смертниці і бере в заручники свій клас. (Історія, до слова, типова для американських шкіл – і, на щастя, невластива українським, але цим і цікава).
При цьому ображена дівчинка розповідає кожному, чим він завинив і якої кривди їй завдав. І якщо вчинки деяких однокласників справді огидні, то інших буде покарано за невтручанняі байдужість. Про те, що, пасивність і бездіяльність можуть убити, докладно розповіла Ханна Бейкер Джея Ешера на своїх касетах. Міра Ігнатенко Юлії Чернієнко робить те саме, зачитуючи уривки зі свго щоденника просто перед усім класом. І не втомлюється нагадувати: вирішивши завершити свій шлях земний, вона забере їх із собою.
У “Помсті” авторка обігрує добре відомі прийоми (прийоми, які непогано спрацювали). Наслідування яскравих оригіналів – це не так і погано, особливо для дебюту. Та водночас є в цій повісті те, що робить її особливою. Власне, це чи не перша в моїй читацькій історії підліткова книжка, де головна героїня – жертва агресії! – не викликає ні симпатії, ні співчуття.
Можливо, через її меседж: “Я така особлива, розвинута і начитана, на відміну від вас, примітивних істот, які цікавляться тільки модою і сексом, тому ви мною нехтуєте!”. Міра з одного боку страждає від соціальної ізоляції, з іншого – почувається настільки “духовно вищою” за однокласників, які “не намагаються її зрозуміти”, що це шалено дратує. Тим паче, геть не помітно, чи намагається налагодити контакт вона, чи цікавиться їхнім життям. Коли трапляється нагода бути щирою, відкритися тим, хто виявляє готовність їй допомогти, вона навпаки закривається.
Так, головна героїня “Помсти” – особа неприємна (і авторка обкладинки Алевтіна Шавлач дуже класно втілила її образ, який викликає антипатію), але по-своєму цікава. Вона така пафосна, схильна до крайнощів і на перший погляд виглядає дуже ненатуральною. Та все ж я схильна припустити, що в житті дуже легко зустріти отаку Міру, яка місцями сильно заганяється і просто не знає, як вчинити правильно , щоб налагодити контакт з однолітками. Для мене цей персонаж став цікавою задачкою, яку хотілося розгадати: в який момент вихідних обставин їй варто було повестися інакше (і як), щоб переломити ситуацію і не доводити до вибухівки у жилеті.
Разом з тим, не можу спрогнозувати, до яких роздумів може підштовхнути “Помста” читачів-підлітків. Бо якщо у неї закладався меседж, покликаний звернутися до їхньої людяності, показати, якого болю можуть завдати жорстокість і байдужість, і зіграти на співчутті, то він провалився. Якщо ж авторка збиралася апелювати до егоїстичних почуттів й інстинкту самозбереження і показати, що погане ставлення до однолітків може дати жорстку віддачу, то їй вдалося. Зрештою, хтозна, яка з цих стратегій – якщо йдеться про підлітків – виявиться ефективнішою.
Що в “Помсті” ще є цікавого, так це несподівана розв’язка і два альтернативні фінали.
Передбачаю, що ця повість спровокує чимало неоднозначних відгуків – як захоплених, так і нищівних. А тому її варто прочитати, аби сформувати про неї свою думку.
При цьому ображена дівчинка розповідає кожному, чим він завинив і якої кривди їй завдав. І якщо вчинки деяких однокласників справді огидні, то інших буде покарано за невтручанняі байдужість. Про те, що, пасивність і бездіяльність можуть убити, докладно розповіла Ханна Бейкер Джея Ешера на своїх касетах. Міра Ігнатенко Юлії Чернієнко робить те саме, зачитуючи уривки зі свго щоденника просто перед усім класом. І не втомлюється нагадувати: вирішивши завершити свій шлях земний, вона забере їх із собою.
У “Помсті” авторка обігрує добре відомі прийоми (прийоми, які непогано спрацювали). Наслідування яскравих оригіналів – це не так і погано, особливо для дебюту. Та водночас є в цій повісті те, що робить її особливою. Власне, це чи не перша в моїй читацькій історії підліткова книжка, де головна героїня – жертва агресії! – не викликає ні симпатії, ні співчуття.
Можливо, через її меседж: “Я така особлива, розвинута і начитана, на відміну від вас, примітивних істот, які цікавляться тільки модою і сексом, тому ви мною нехтуєте!”. Міра з одного боку страждає від соціальної ізоляції, з іншого – почувається настільки “духовно вищою” за однокласників, які “не намагаються її зрозуміти”, що це шалено дратує. Тим паче, геть не помітно, чи намагається налагодити контакт вона, чи цікавиться їхнім життям. Коли трапляється нагода бути щирою, відкритися тим, хто виявляє готовність їй допомогти, вона навпаки закривається.
Так, головна героїня “Помсти” – особа неприємна (і авторка обкладинки Алевтіна Шавлач дуже класно втілила її образ, який викликає антипатію), але по-своєму цікава. Вона така пафосна, схильна до крайнощів і на перший погляд виглядає дуже ненатуральною. Та все ж я схильна припустити, що в житті дуже легко зустріти отаку Міру, яка місцями сильно заганяється і просто не знає, як вчинити правильно , щоб налагодити контакт з однолітками. Для мене цей персонаж став цікавою задачкою, яку хотілося розгадати: в який момент вихідних обставин їй варто було повестися інакше (і як), щоб переломити ситуацію і не доводити до вибухівки у жилеті.
Разом з тим, не можу спрогнозувати, до яких роздумів може підштовхнути “Помста” читачів-підлітків. Бо якщо у неї закладався меседж, покликаний звернутися до їхньої людяності, показати, якого болю можуть завдати жорстокість і байдужість, і зіграти на співчутті, то він провалився. Якщо ж авторка збиралася апелювати до егоїстичних почуттів й інстинкту самозбереження і показати, що погане ставлення до однолітків може дати жорстку віддачу, то їй вдалося. Зрештою, хтозна, яка з цих стратегій – якщо йдеться про підлітків – виявиться ефективнішою.
Що в “Помсті” ще є цікавого, так це несподівана розв’язка і два альтернативні фінали.
Передбачаю, що ця повість спровокує чимало неоднозначних відгуків – як захоплених, так і нищівних. А тому її варто прочитати, аби сформувати про неї свою думку.
June 8, 2021
Розповідь зачепила ще коли я побачила в інстаграмі її,бо я сама мала справу з булінгом у школі. Але наш мозок запрограмований щоб берегти здорову психіку, тому спогади залишись ненайкращі за ті роки і вони одиничні, тож все і не пригадати. Я рада, що в сьогоденні тема булінгу стоїть в перших рядах, все таки він залишає свій відбиток. Інтрига історії тримається до кінця "Чи спрацює бомба?Хто виживе,якщо так станеться які будуть наслідки для учасників повісті?".Сльозу проронила,усіх пробачила і залишився приємний післясмак. Дякую.
July 12, 2022
Ніхто не втік!
Тут дісталося кожному. Але все почалося з того, що Мірі не пощастило з однокласниками, тож мама перевела її до іншої школи. Але й там було добре лише спочатку.
Не така як інші, нічим не гірша, а багато в чому й краща дівчинка мовчки терпить "сюрпризи" однолітків. А це не лише насмішки з одягу, а й підлі ігри в кохання, щоб завдати більшого болю, і навіть спроби зґвалтування просто по приколу. Але коли до закінчення останнього в житті одинадцятикласників семестру залишається зовсім трішки, терпець Міри вривається і вона радикальним способом вирішує винести вирок кожному, хто перетворив її життя на пекло.
Історія про те, як зло обертається проти кривдників, і разом з тим про те, що зло завжди має наслідки. Про сильних лише в стаді. Про слабких, які завдяки креативності можуть відплатити куди кращою монетою. Про байдужість і про страх виступити проти стада. Про великі вчинки і не менш велику ціну, яку доводиться платити тому, хто на них зважується.
Стиль авторки чудовий, без напрягу. Від речень не гуде голова, природним чином історія рухається вперед і набирає більших обертів, тож весь час цікаво, сюжет напружений. Плюс ця історія відіграла велику роль для мене в плані особистого поштовху саме тоді, коли я вперлася в глухий кут. Раджу читачам, які люблять почитати цікаве й невелике за обсягом, і тим, хто вчиться цікаво писати.
Тут дісталося кожному. Але все почалося з того, що Мірі не пощастило з однокласниками, тож мама перевела її до іншої школи. Але й там було добре лише спочатку.
Не така як інші, нічим не гірша, а багато в чому й краща дівчинка мовчки терпить "сюрпризи" однолітків. А це не лише насмішки з одягу, а й підлі ігри в кохання, щоб завдати більшого болю, і навіть спроби зґвалтування просто по приколу. Але коли до закінчення останнього в житті одинадцятикласників семестру залишається зовсім трішки, терпець Міри вривається і вона радикальним способом вирішує винести вирок кожному, хто перетворив її життя на пекло.
Історія про те, як зло обертається проти кривдників, і разом з тим про те, що зло завжди має наслідки. Про сильних лише в стаді. Про слабких, які завдяки креативності можуть відплатити куди кращою монетою. Про байдужість і про страх виступити проти стада. Про великі вчинки і не менш велику ціну, яку доводиться платити тому, хто на них зважується.
Стиль авторки чудовий, без напрягу. Від речень не гуде голова, природним чином історія рухається вперед і набирає більших обертів, тож весь час цікаво, сюжет напружений. Плюс ця історія відіграла велику роль для мене в плані особистого поштовху саме тоді, коли я вперлася в глухий кут. Раджу читачам, які люблять почитати цікаве й невелике за обсягом, і тим, хто вчиться цікаво писати.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews