What do you think?
Rate this book
Дев’ять снів чорної кішки
Сатиричні межі між звичним світом і потойбіччям, дев"ять молодих авторів об'єднались, щоб полоскотати читачам нерви кріповою історією або моторошною казкою на ніч.
Олесь Друкач "Запальничка Да Вінчі": Я змінив імена справжніх учасників цих подій на імена знайомих мені людей. Так просив Триокий. Я ж прошу вибачення у тих, хто може «впізнати» себе.
Оля Зінченко "Скам’янілості": Дурне діло нехитре, але знайти халепу на сорока метрах радянського хруща – то є вроджений талант і лихе прокляття ...
Сергій Ігнацевич "Місцевий": Іноді погані речі трапляються. Та в серці завжди має лишатися місце для дещиці світла…
Ігор Кордис "Мисливська халупа": Дружині — за те, що першою почула цю історію й повірила в оповідання.
Христина Крук "Потвори": Це оповідання я присвячую Тобі, бо Ти — один з моїх перших читачів, тим і особливий, тим і дуже цінний. Хочу познайомити з Мавкою, Русалкою та Блудом XXI століття. Можливо, їхні історії вплелись у нашу буденність і наклали свій відбиток? Попри те, що живемо у сучасному світі, таємницій загадкиз нашого життя не зникли. Тож бажаю приємного занурення у мій таємничий і загадковий світ нашого сьогодення.
Ірина Пасько "Загублений простір": Усім, хто живе в Кам"янському і якось дає собі з тим раду.
ПерсеФона "Гра в демона": Ви так відчайдушно заперечуєте моє існування, що ж... я прийду до вас. До кожного...
Віктор Полянко "Мефістофель і велосипед": Тим, хто шукає і торує свій шлях…
Володимир Слободян "Касьянова книга": Ангел усміхнувся до нього й подарувавкохання. Та Диявол теж уміє всміхатись...
Олесь Друкач "Запальничка Да Вінчі": Я змінив імена справжніх учасників цих подій на імена знайомих мені людей. Так просив Триокий. Я ж прошу вибачення у тих, хто може «впізнати» себе.
Оля Зінченко "Скам’янілості": Дурне діло нехитре, але знайти халепу на сорока метрах радянського хруща – то є вроджений талант і лихе прокляття ...
Сергій Ігнацевич "Місцевий": Іноді погані речі трапляються. Та в серці завжди має лишатися місце для дещиці світла…
Ігор Кордис "Мисливська халупа": Дружині — за те, що першою почула цю історію й повірила в оповідання.
Христина Крук "Потвори": Це оповідання я присвячую Тобі, бо Ти — один з моїх перших читачів, тим і особливий, тим і дуже цінний. Хочу познайомити з Мавкою, Русалкою та Блудом XXI століття. Можливо, їхні історії вплелись у нашу буденність і наклали свій відбиток? Попри те, що живемо у сучасному світі, таємницій загадкиз нашого життя не зникли. Тож бажаю приємного занурення у мій таємничий і загадковий світ нашого сьогодення.
Ірина Пасько "Загублений простір": Усім, хто живе в Кам"янському і якось дає собі з тим раду.
ПерсеФона "Гра в демона": Ви так відчайдушно заперечуєте моє існування, що ж... я прийду до вас. До кожного...
Віктор Полянко "Мефістофель і велосипед": Тим, хто шукає і торує свій шлях…
Володимир Слободян "Касьянова книга": Ангел усміхнувся до нього й подарувавкохання. Та Диявол теж уміє всміхатись...
240 pages, Paperback
Published January 1, 2019
4 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
March 8, 2019
!!! увага, можливі спойлери !!!
1. «Запальничка Да Вінчі» Олесь Друкач. Мої враження: оригінальна, незвична, кумедна, динамічна, львівська містика в жанрі міського фентезі (мені нагадало «Варта у Грі» Наталії Матолінець). Проте закінчення «підвело». Стільки сказаного на початку (особливо надмірно завантажений Великими Буквами розділ під номером «8») та в середині оповідання (дещо так і не второпав), а кінець якось раз, і все, скінчився. Можливо це такий задум, а можливо це обрізаний початок великого тексту (під конкурс, в якому, як мені відомо, робота брала участь). Скоріше останнє, адже кінцевий епізод під номером «0», дає надію, що все тільки розпочинається. Буду радіти якщо це так. Бо загалом стиль письма автора сподобався, історія заінтригувала (Бургомістром і Каліостро), а текст порадував багатьма оригінальними видумками (я кілька разів ловив себе на думці «круто!») та різкістю зміни сюжету. Окремий респект за включення в історію сучасних мемчиків (якщо це можна так назвати), на кшталт серіалу «Гра престолів» :)
8/10
2. «Скам’янілості» Оля Зінченко. Коротенька оповідка з містичним сюжетом, написана смачно, читається швидко і без глевкої та нудної «води» (яку можна випити вдома, як казав один ГГ із попереднього оповідання). Але не все так добре із задумом. Я до останнього очікував що буде ВАУ, але ні. Якось все вийшло дуже дивно… «Може то кіт бабці чудив? :)». Твір нагадав за атмосферою «Підземні ріки течуть» Євгена Ліра.
8/10
3. «Місцевий» Сергій Ігнацевич. Романтична містика яка мене не вразила. Але не тому, що погано написана, ні. Все рівно, логічно, з дрібкою філософії, але більшість ідей стають зрозумілими з перших сторінок. Хоча кінцівка, тобі ж те, що автор хотів донести (приховати до потрібного моменту), вистрілили як слід! І тут справа не в тому, що я не зміг оцінити задум автора, а в іншому – в Ігореві Антонюку і його оповіданні «Вежа самогубців» (збірка «Шепіт сосен», видавництво «Мандрівець», 2018 року). Це оповідання я прочитав першим (ще минулого року), і саме тоді посмакував цим задумом сповна (задля уникнення спойлерів не називатиму який саме). А оскільки двічі в одну річку не ввійдеш, повноцінного ВАУ ефекту не сталось.
7/10
4. «Мисливська халупа» Ігор Кордис. Це повний трешняк: хатинка в лісі, інфікований міжзоряними «опаришами» лісник, який «рятує» групу людей, гори, сніг… ну, ви зрозуміли :) Прочитавши захотілось глянути цуциків на YouTub, відвести душу, як то кажуть. Чи цікаво було читати – ну, так собі. Це ж скільки разів я вже таке бачив у фільмах, десть… тридцять :) Але кінцівка могла вирулити. Не вирулила. Один із класичних сценаріїв таких історій був автором успішно реалізований. Оскільки я не любитель такого жанру, мав єдине задоволення – здається герої були з моєї батьківщини, із Закарпаття. І на тому дякую :) Позитивом оповідання для себе вважаю хороший стиль письма і вдале використання у творі тих же мемчиків із сучасного «кіномистецтва», що й у першому оповіданні :)
5/10
5. «Потвори» Христина Крук. Кріпова історія кохання з цілим п'ятикутником стосунків: перша потвора по природі кохає потвору по натурі, інші дві потвори по природі кохають першу, і нарешті людина кохає потвору по натурі. Она-як! Сподобалось все, від героїв до антуражу. Задум хороший, виконання теж, проте з одним АЛЕ: під кінець (де виникає бажання роздерти одну із потвор) я важко розрізняв де хто говорить, від якої особи йде розповідь.
9/10
6. «Загублений простір» Ірина Пасько. Красива, архітектурно-містична історія про двох героїв – Артема та його місто, Кам’янське (колишня назва Дніпродзержинська). Перший – невдаха, слабак та містер «бездіяльність», який от-от втратить (а може вже втратив) свою дівчину. Другий – бетонна постать з радянськими шрамами та антуражем, промисловим минулим та Дніпром під боком. Місто тут основний герой, про нього тут написано неабияк проникливо. Авторка в академічному (зі знанням архітектурних моментів) красивому стилі (ВАУ-епізоди: з тріщиною в стіні будинку, яка наче рана покривається кіркою, але ніколи не заростає) проводить нас і Артем то Дніпродзержинськом-минулого то Кам’янським-теперішнього, попутно заводячи в загублені в часі простори міських нетрів та навіть думок героя-невдахи. Повністю збагнути ідею авторки я не зміг. Що це за глюки з часом? Що ж дійсно сталося з Адель? Але було класно, моментами навіть хотілось поїхати в той світ бетонних хрущовок та сталінок :)
9/10
7. «Гра в демона» ПерсеФона. Ідіть в дупу з читанням таких оповідань о 12 годині ночі. І-д-і-т-ь в дупу! Це лячно та оригінально, це атмосферні відчуття. Так, моментам були занадто трешові перегини, але свою мету авторка досягла. Якщо б я сильно любив жахи як літжанр, я б не вагаючись поставив 10 із 10. Але, ні. Чому? В моїй голої, при читанні таких от історій чи перегляді фільмів, завжди виникає спротив: чому на такого сильного представника Зла, немає такого ж сильного представника Добра. Як от в «Служителі» Гулкевича, де все природно вирішували дії героїв, а не просто «бо він такий крутий та сильний». Але це тільки мої, суб’єктивні думки. На додачу, я так і не зрозумів, звідки ж брались ті потвори: с.173, «… бо там живуть вони…». Де? :)
9/10
8. «Мефістофель і велосипед» Віктор Полянко. "Мила містична історія із дуже влучним та оригінальним закінченням". Так можна було б сказати, якби оповідання закінчилось коли Юра осідлав велосипед і поїхав геть. Це було б круто! Але те, що пішло після, додало історії надмірної кумедності, знявши, наче ножем вершки торта, всю містичну ауру. Так, кінець трохи вирулив, але додав дитячості. Що, зрештою, ніяк не є поганим :)
8/10
9. «Касьянова книга» Володимир Слободян. Зачепило! Містична історія про книгу бажань… Сподобалось все, але були три побажання: 1) було б приємніше читати, якби історія відбувалась в наші часи (без оцих партійних дядьків та інших елементів атмосфери 90-тих); 2) трохи затягнутий початок; 3) ну як головний герой міг залишити такий потужний артефакт просто на столі? В домі ж дівчинка і вдруге скористатись нею їй ніщо не завадить... Історія могла б тривати ще дуже довго, але склалось враження, що це сюжетне рятувальне коло, яким автор змушений був скористатись зважаючи на обмеження по обсягу тексту :)
9/10
Достойна книга містичних історій від молодих авторів. Було приємно провести час тримаючи цю книгу в руках – вона дуже якісно виконана: шрифт, оформлення номерів сторінок, колір паперу та оригінально оформлений зміст – адреси сторінок у ФБ дозволяють влаштувати миттєвий зворотний зв'язок між читачем і автором вподобаного твору :)
1. «Запальничка Да Вінчі» Олесь Друкач. Мої враження: оригінальна, незвична, кумедна, динамічна, львівська містика в жанрі міського фентезі (мені нагадало «Варта у Грі» Наталії Матолінець). Проте закінчення «підвело». Стільки сказаного на початку (особливо надмірно завантажений Великими Буквами розділ під номером «8») та в середині оповідання (дещо так і не второпав), а кінець якось раз, і все, скінчився. Можливо це такий задум, а можливо це обрізаний початок великого тексту (під конкурс, в якому, як мені відомо, робота брала участь). Скоріше останнє, адже кінцевий епізод під номером «0», дає надію, що все тільки розпочинається. Буду радіти якщо це так. Бо загалом стиль письма автора сподобався, історія заінтригувала (Бургомістром і Каліостро), а текст порадував багатьма оригінальними видумками (я кілька разів ловив себе на думці «круто!») та різкістю зміни сюжету. Окремий респект за включення в історію сучасних мемчиків (якщо це можна так назвати), на кшталт серіалу «Гра престолів» :)
8/10
2. «Скам’янілості» Оля Зінченко. Коротенька оповідка з містичним сюжетом, написана смачно, читається швидко і без глевкої та нудної «води» (яку можна випити вдома, як казав один ГГ із попереднього оповідання). Але не все так добре із задумом. Я до останнього очікував що буде ВАУ, але ні. Якось все вийшло дуже дивно… «Може то кіт бабці чудив? :)». Твір нагадав за атмосферою «Підземні ріки течуть» Євгена Ліра.
8/10
3. «Місцевий» Сергій Ігнацевич. Романтична містика яка мене не вразила. Але не тому, що погано написана, ні. Все рівно, логічно, з дрібкою філософії, але більшість ідей стають зрозумілими з перших сторінок. Хоча кінцівка, тобі ж те, що автор хотів донести (приховати до потрібного моменту), вистрілили як слід! І тут справа не в тому, що я не зміг оцінити задум автора, а в іншому – в Ігореві Антонюку і його оповіданні «Вежа самогубців» (збірка «Шепіт сосен», видавництво «Мандрівець», 2018 року). Це оповідання я прочитав першим (ще минулого року), і саме тоді посмакував цим задумом сповна (задля уникнення спойлерів не називатиму який саме). А оскільки двічі в одну річку не ввійдеш, повноцінного ВАУ ефекту не сталось.
7/10
4. «Мисливська халупа» Ігор Кордис. Це повний трешняк: хатинка в лісі, інфікований міжзоряними «опаришами» лісник, який «рятує» групу людей, гори, сніг… ну, ви зрозуміли :) Прочитавши захотілось глянути цуциків на YouTub, відвести душу, як то кажуть. Чи цікаво було читати – ну, так собі. Це ж скільки разів я вже таке бачив у фільмах, десть… тридцять :) Але кінцівка могла вирулити. Не вирулила. Один із класичних сценаріїв таких історій був автором успішно реалізований. Оскільки я не любитель такого жанру, мав єдине задоволення – здається герої були з моєї батьківщини, із Закарпаття. І на тому дякую :) Позитивом оповідання для себе вважаю хороший стиль письма і вдале використання у творі тих же мемчиків із сучасного «кіномистецтва», що й у першому оповіданні :)
5/10
5. «Потвори» Христина Крук. Кріпова історія кохання з цілим п'ятикутником стосунків: перша потвора по природі кохає потвору по натурі, інші дві потвори по природі кохають першу, і нарешті людина кохає потвору по натурі. Она-як! Сподобалось все, від героїв до антуражу. Задум хороший, виконання теж, проте з одним АЛЕ: під кінець (де виникає бажання роздерти одну із потвор) я важко розрізняв де хто говорить, від якої особи йде розповідь.
9/10
6. «Загублений простір» Ірина Пасько. Красива, архітектурно-містична історія про двох героїв – Артема та його місто, Кам’янське (колишня назва Дніпродзержинська). Перший – невдаха, слабак та містер «бездіяльність», який от-от втратить (а може вже втратив) свою дівчину. Другий – бетонна постать з радянськими шрамами та антуражем, промисловим минулим та Дніпром під боком. Місто тут основний герой, про нього тут написано неабияк проникливо. Авторка в академічному (зі знанням архітектурних моментів) красивому стилі (ВАУ-епізоди: з тріщиною в стіні будинку, яка наче рана покривається кіркою, але ніколи не заростає) проводить нас і Артем то Дніпродзержинськом-минулого то Кам’янським-теперішнього, попутно заводячи в загублені в часі простори міських нетрів та навіть думок героя-невдахи. Повністю збагнути ідею авторки я не зміг. Що це за глюки з часом? Що ж дійсно сталося з Адель? Але було класно, моментами навіть хотілось поїхати в той світ бетонних хрущовок та сталінок :)
9/10
7. «Гра в демона» ПерсеФона. Ідіть в дупу з читанням таких оповідань о 12 годині ночі. І-д-і-т-ь в дупу! Це лячно та оригінально, це атмосферні відчуття. Так, моментам були занадто трешові перегини, але свою мету авторка досягла. Якщо б я сильно любив жахи як літжанр, я б не вагаючись поставив 10 із 10. Але, ні. Чому? В моїй голої, при читанні таких от історій чи перегляді фільмів, завжди виникає спротив: чому на такого сильного представника Зла, немає такого ж сильного представника Добра. Як от в «Служителі» Гулкевича, де все природно вирішували дії героїв, а не просто «бо він такий крутий та сильний». Але це тільки мої, суб’єктивні думки. На додачу, я так і не зрозумів, звідки ж брались ті потвори: с.173, «… бо там живуть вони…». Де? :)
9/10
8. «Мефістофель і велосипед» Віктор Полянко. "Мила містична історія із дуже влучним та оригінальним закінченням". Так можна було б сказати, якби оповідання закінчилось коли Юра осідлав велосипед і поїхав геть. Це було б круто! Але те, що пішло після, додало історії надмірної кумедності, знявши, наче ножем вершки торта, всю містичну ауру. Так, кінець трохи вирулив, але додав дитячості. Що, зрештою, ніяк не є поганим :)
8/10
9. «Касьянова книга» Володимир Слободян. Зачепило! Містична історія про книгу бажань… Сподобалось все, але були три побажання: 1) було б приємніше читати, якби історія відбувалась в наші часи (без оцих партійних дядьків та інших елементів атмосфери 90-тих); 2) трохи затягнутий початок; 3) ну як головний герой міг залишити такий потужний артефакт просто на столі? В домі ж дівчинка і вдруге скористатись нею їй ніщо не завадить... Історія могла б тривати ще дуже довго, але склалось враження, що це сюжетне рятувальне коло, яким автор змушений був скористатись зважаючи на обмеження по обсягу тексту :)
9/10
Достойна книга містичних історій від молодих авторів. Було приємно провести час тримаючи цю книгу в руках – вона дуже якісно виконана: шрифт, оформлення номерів сторінок, колір паперу та оригінально оформлений зміст – адреси сторінок у ФБ дозволяють влаштувати миттєвий зворотний зв'язок між читачем і автором вподобаного твору :)
July 5, 2021
Історія публікації книги #9снів відбувалась на очах. Всього за пів року 9 авторів згуртувавшись, зробили цю збірку містичних сторіз реальною!
⠀
Ці автори сказали собі: не здамося, ну то й що, що Літнет не зачепила наша творчість, видамо збірку власною вірою. І це працює, друзі, я постійно доводжу це своїм прикладом, а тепер просто-таки наголошую: ніколи не прощайтеся з мрією, друкуйтеся, дайте світові вас читати!
⠀
🎩Про що книга:
Історії-жахачки на будь-який смак, в цьому завбачую великий кайф саме збірки – різноманіття стилів та письменницької манери, регіональна перчинка від кожного автора (можна посмакувати й Карпатами, й дещо дізнатись про Кам’янське, Вінницю, Запоріжжя, Бердичів). Чи знали ви, яка вона – містична географія України?
⠀
🦉Сила слова:
Відмічу – всі автори професійні, я знайшла й нові слова, й усталені вирази, й молодіжний сленг. Збірка цілком сучасна, жива, а головне – НАША! Сила фантазії, підкреслена буденністю фону, грає на повну широту діаметру, ти віриш, що ТАКЕ можливо. Були автори, після яких не спалося, й молилося на ніч старанніше.
⠀
🕷Навіщо читати:
Щоби переконатися – самвидав ВЖЕ цілком свідома література, варта уваги й гри. Варта навіть полювання на неї, бо вона нестандартна, пульсуюча, свіжа, як ця весна. Кожен знайде тут свій жах. Я свій знайшла. Я навряд чи забуду. Дякую, автори, що не здалися й донесли свої твори читачу – ви впорались.
⠀
Ці автори сказали собі: не здамося, ну то й що, що Літнет не зачепила наша творчість, видамо збірку власною вірою. І це працює, друзі, я постійно доводжу це своїм прикладом, а тепер просто-таки наголошую: ніколи не прощайтеся з мрією, друкуйтеся, дайте світові вас читати!
⠀
🎩Про що книга:
Історії-жахачки на будь-який смак, в цьому завбачую великий кайф саме збірки – різноманіття стилів та письменницької манери, регіональна перчинка від кожного автора (можна посмакувати й Карпатами, й дещо дізнатись про Кам’янське, Вінницю, Запоріжжя, Бердичів). Чи знали ви, яка вона – містична географія України?
⠀
🦉Сила слова:
Відмічу – всі автори професійні, я знайшла й нові слова, й усталені вирази, й молодіжний сленг. Збірка цілком сучасна, жива, а головне – НАША! Сила фантазії, підкреслена буденністю фону, грає на повну широту діаметру, ти віриш, що ТАКЕ можливо. Були автори, після яких не спалося, й молилося на ніч старанніше.
⠀
🕷Навіщо читати:
Щоби переконатися – самвидав ВЖЕ цілком свідома література, варта уваги й гри. Варта навіть полювання на неї, бо вона нестандартна, пульсуюча, свіжа, як ця весна. Кожен знайде тут свій жах. Я свій знайшла. Я навряд чи забуду. Дякую, автори, що не здалися й донесли свої твори читачу – ви впорались.
Read
May 17, 2019Це збірка конкурсних робіт, і до цього слід бути готовим - дещо напружує вторинність більшості сюжетів: якщо ви свого часу передивились багато фільмів жахів, то авторам буде важко вас здивувати сюжетними поворотами.
АЛЕ!
Одне з оповідань мені надзвичайно "засмакувало" - "Загублений простір" Ірини Пасько. Добротне оповідання, в якому є й стиль, і хороший задум, і навіть частково несподівана розв'язка. З великою любов'ю виписане індустріальне місто - якщо ви зі Сходу, то відчуєте і впізнаєте цю "романтику міських околиць", навіть якщо ви не конкретно з описаного у творі міста (перевірено особисто;)
АЛЕ!
Одне з оповідань мені надзвичайно "засмакувало" - "Загублений простір" Ірини Пасько. Добротне оповідання, в якому є й стиль, і хороший задум, і навіть частково несподівана розв'язка. З великою любов'ю виписане індустріальне місто - якщо ви зі Сходу, то відчуєте і впізнаєте цю "романтику міських околиць", навіть якщо ви не конкретно з описаного у творі міста (перевірено особисто;)
Displaying 1 - 3 of 3 reviews