What do you think?
Rate this book
В інші часи. Юні літа у Східній Галичині
У чарівній скриньці пам’яті Соми Морґенштерна чимало скарбів, якими він ділиться на сторінках своєї автобіографії. Батько автора був управителем фільварків у кількох селах на Поділлі. У 1904–1912 роках Сома Морґенштерн навчався у польській гімназії Тернополя. Тому тлом цієї книжки є сільське середовище Поділля в кінці ХIX – на початку ХХ століть, а також життя Тернополя поч. ХХ століття. Це сповнені любові, мудрості й гумору історії, головними героями яких є родичі й односельчани автора: українці, євреї, поляки. Це розповіді про великі й дрібні події того часу: перший селянський страйк в одному із сіл, прокладання залізничної колії, перший політ аероплана над Тернополем, приїзд до Тернополя сенсаційного цирку Буффало Білла тощо. Книжка Соми Морґенштерна стане справжньою знахідкою не лише для істориків і краєзнавців, але й для широкого кола читачів.
464 pages, Hardcover
First published January 1, 1995
5 people are currently reading
105 people want to read
About the author
Soma Morgenstern
17 books7 followershttp://en.wikipedia.org/wiki/Soma_Mor...
Soma (real name Salomo) Morgenstern spent his childhood in various villages in Galicia. His father worked as a bailiff, but was also a Jewish scholar and fulfilled the functions of a prayer leader in the area where the Morgensterns lived at that time.
Morgenstern's upbringing was not only religious but also multilingual. In his childhood memories Ukrainian was his first language, though Yiddish became his native tongue. He also learned ancient Hebrew in order to understand religious texts, and sometimes went to Polish, sometimes Ukrainian village schools, in which he was also taught German. German would later be the language in which he wrote, in large part because his father held the language in high esteem.
After he left grammar school Morgenstern went to Vienna to study law in 1912, where his studies were interrupted by his military service during the First World War, meaning he only graduated in 1921. Afterwards he worked as, among others, as the Vienna correspondent for the Frankfurter Zeitung and moved in the intellectual circles of Vienna, and was befriended by, for example, the composer Alban Berg and the authors Joseph Roth and Robert Musil.
In March 1938 he fled Vienna via France (where he was repeatedly detained as a "foreign enemy") to New York in 1941, where he lived until his death in 1976. His son Dan Morgenstern is a well-known jazz historian, critic, lecturer and archivist at Rutgers University.
Soma (real name Salomo) Morgenstern spent his childhood in various villages in Galicia. His father worked as a bailiff, but was also a Jewish scholar and fulfilled the functions of a prayer leader in the area where the Morgensterns lived at that time.
Morgenstern's upbringing was not only religious but also multilingual. In his childhood memories Ukrainian was his first language, though Yiddish became his native tongue. He also learned ancient Hebrew in order to understand religious texts, and sometimes went to Polish, sometimes Ukrainian village schools, in which he was also taught German. German would later be the language in which he wrote, in large part because his father held the language in high esteem.
After he left grammar school Morgenstern went to Vienna to study law in 1912, where his studies were interrupted by his military service during the First World War, meaning he only graduated in 1921. Afterwards he worked as, among others, as the Vienna correspondent for the Frankfurter Zeitung and moved in the intellectual circles of Vienna, and was befriended by, for example, the composer Alban Berg and the authors Joseph Roth and Robert Musil.
In March 1938 he fled Vienna via France (where he was repeatedly detained as a "foreign enemy") to New York in 1941, where he lived until his death in 1976. His son Dan Morgenstern is a well-known jazz historian, critic, lecturer and archivist at Rutgers University.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 10 of 10 reviews
January 29, 2022
Зазвичай, для підняття національної самооцінки я радила відвідати Литву, або просто поспілкуватись з литовцями, оскільки їх віра в нас і наше майбутнє дуже контрастує з нашими "плачами Ярославни" стосовно власної долі, і змушує підтягуватись.
А от на карантині такими ліками для "одужання" можуть бути спогади Соми Морґенштерна.
Для мене Саломон Морґенштерн один з небагатьох письменників ХХ століття єврейського походження, який на Східну Галичину і українців дивится не через призму Голокосту (можливо тому, що з усіх його родичів вижила саме родина сестри, яка залишилась на Поділлі, а ті, що проживали в Західній Європі - загинули в концтаборах), а як на Батьківщину, де пройшли дуже щасливі роки його дитинства.
В книзі спогадів є історія традиційно-нетрадиційної єврейської родини, що проживала в селах сьогоднішнього Чортківського, Теребовлянського і інших районів Тернопільщини. Традиційною - тому що батько Соми, Абрагам Морґенштерн, належав до побожних євреїв хасидів, і вся родина дотримувалась досить суворих релігійних приписів і настанов. А нетрадиційною - тому що, незважаючи на цю релійгіність і консервативність, батькам вистачило мудрості і довіри до власної дитини, щоб дозволити їй самій обирати свій шлях, і йти в широкі світи, сповнені спокус і нових -ізмів. І, можливо, саме тому Саломонові (Сома) Моґенштерн, вдалося, "перехворівши" модними філософськими і політичними ідеями, зберегти баланс і взяти найкраще зі "старого" та "нового" часу.
Автор описує зовсім інший Тернопіль (відмінний від того, сучасного, який відбудовувався після двох воєн), що допомагає змінити оптику, і побачити місто очима єврейського хлопця, який дуже хоче вчитися і відкривати світ. І тут "провінційне" місто дивує кількістю концертів класичної музики, театральних вистав, книгарень, і зірок світового масштабу, яки приїздили до Тернополя на гастролі. А про рівень освіти підавстрійської Галичини, з її грекою, латиною, шкільними оркестрами з творами Ґріґа, хорами і рівнем викладачів, вже написані монографії. Нам залишається тільки сум з приводу втрати такого рівня гімназій в "провінції", і розуміння, чому саме звідси в першій половині ХХ століття вийшло стільки світочей різної національності та різного калібру.
Письменник торкається і національних і міжнаціональних питань, які ніколи не були простими, але Морґенштернові вдалось не впасти ані в ідеалізацію, ані в демонізацію.
Насправді, дуже добра, сповнена гумору та самоіронії книга, яка дозволяє наблизитись до Галичини, яку ми поки що мало знаємо. Дуже раджу перед усім колегам, активним подорожаторам власною країною та жителям Тернопільщини.
Не можу не відзначити чудовий переклад Галини Петросаняк, а також словничок термінів з івриту й їдишу, який відкриває та розширує єврейські традиції для читачів, що далекі від теми.
Приємних вражень!
А от на карантині такими ліками для "одужання" можуть бути спогади Соми Морґенштерна.
Для мене Саломон Морґенштерн один з небагатьох письменників ХХ століття єврейського походження, який на Східну Галичину і українців дивится не через призму Голокосту (можливо тому, що з усіх його родичів вижила саме родина сестри, яка залишилась на Поділлі, а ті, що проживали в Західній Європі - загинули в концтаборах), а як на Батьківщину, де пройшли дуже щасливі роки його дитинства.
В книзі спогадів є історія традиційно-нетрадиційної єврейської родини, що проживала в селах сьогоднішнього Чортківського, Теребовлянського і інших районів Тернопільщини. Традиційною - тому що батько Соми, Абрагам Морґенштерн, належав до побожних євреїв хасидів, і вся родина дотримувалась досить суворих релігійних приписів і настанов. А нетрадиційною - тому що, незважаючи на цю релійгіність і консервативність, батькам вистачило мудрості і довіри до власної дитини, щоб дозволити їй самій обирати свій шлях, і йти в широкі світи, сповнені спокус і нових -ізмів. І, можливо, саме тому Саломонові (Сома) Моґенштерн, вдалося, "перехворівши" модними філософськими і політичними ідеями, зберегти баланс і взяти найкраще зі "старого" та "нового" часу.
Автор описує зовсім інший Тернопіль (відмінний від того, сучасного, який відбудовувався після двох воєн), що допомагає змінити оптику, і побачити місто очима єврейського хлопця, який дуже хоче вчитися і відкривати світ. І тут "провінційне" місто дивує кількістю концертів класичної музики, театральних вистав, книгарень, і зірок світового масштабу, яки приїздили до Тернополя на гастролі. А про рівень освіти підавстрійської Галичини, з її грекою, латиною, шкільними оркестрами з творами Ґріґа, хорами і рівнем викладачів, вже написані монографії. Нам залишається тільки сум з приводу втрати такого рівня гімназій в "провінції", і розуміння, чому саме звідси в першій половині ХХ століття вийшло стільки світочей різної національності та різного калібру.
Письменник торкається і національних і міжнаціональних питань, які ніколи не були простими, але Морґенштернові вдалось не впасти ані в ідеалізацію, ані в демонізацію.
Насправді, дуже добра, сповнена гумору та самоіронії книга, яка дозволяє наблизитись до Галичини, яку ми поки що мало знаємо. Дуже раджу перед усім колегам, активним подорожаторам власною країною та жителям Тернопільщини.
Не можу не відзначити чудовий переклад Галини Петросаняк, а також словничок термінів з івриту й їдишу, який відкриває та розширує єврейські традиції для читачів, що далекі від теми.
Приємних вражень!
December 31, 2021
часи, про які пише сома моргенштерн, справді були сильно інші.
одного разу на його очах гвалтують дівчину: вона несе обід робітникам на поле, хлопці перепиняють її і тягнуть у копицю. хлопчика ситуація не бентежить, і старшим він занотовує спогад про неї без коментарів, як просто штрих до картини сільського життя.
іншого разу, підлітком, він бачить у зоопарку, як дві поселені в сусідні клітки самички — зебра і ще якась — торкаються писками через грати, і цей поцілунок своєю одностатевістю викликає в ньому таку огиду, що її видно й у записаному через кілька десятиліть тексті.
якесь століття минуло, а як змінилися чутливості.
одного разу на його очах гвалтують дівчину: вона несе обід робітникам на поле, хлопці перепиняють її і тягнуть у копицю. хлопчика ситуація не бентежить, і старшим він занотовує спогад про неї без коментарів, як просто штрих до картини сільського життя.
іншого разу, підлітком, він бачить у зоопарку, як дві поселені в сусідні клітки самички — зебра і ще якась — торкаються писками через грати, і цей поцілунок своєю одностатевістю викликає в ньому таку огиду, що її видно й у записаному через кілька десятиліть тексті.
якесь століття минуло, а як змінилися чутливості.
October 30, 2019
Розкішна книжка в розкішному перекладі про людину, яка пожила в дуже різні епохи в межах одного свого життя. Сома Морґенштерн був сином управителя маєтків у селах на Тернопільщині, потім вчився в гімназії в Тернополі, потім у Відні і зрештою опинився в Нью-Йорку. В дитинстві він блукав по лісах, а в зрілості - кидав разом з хлопцями сніжки в статуї Центрального Парку. Це прекрасний роман і дуже сповнений любові до української культури, бо ж життя сільських євреїв було тісно пов'язане з українцями. Першою мовою Морґенштерна була українська, через няньку, а рештою мов він говорив з українським акцентом.
Роман нагадує книжку Александра Ґранаха, але Морґенштерн дуже багато займається саморефлексією - чому я вчинив тоді так, чому я перестав вірити, чому знову почав.
Частина про гімназію була мені менш цікава, вона схожа трохи на спогади Лема. Але також цікава, бо показує, наприклад, як по-різному викладачі артикулювали свою єврейську ідентичність у гімназіях.
***
"Шмелькеле сказав: "Наш тато - це не будь-який тато. Він вчився в єшіві. Він має дозвіл бути рабином. Чи будеш ти намовляти рабина сідати в човен, щоб оглянути якесь гніздо?" - "Дозвіл бути рабином наш тато має, але він не рабин", - сказав Заводій. "Тут, у селі, він усе одно, що рабин", - сказав Шмелькеле. "Він єдиний, хто на Високі свята має право починати молитву. Кожного шабату він читає тижневий уривок з Тори, він починає молитву навіть у Страшні дні. А "Коль нідре" він співає краще, ніж кантор з Козлова. Він єдиний, хто може трубити в шофар. І такий побожний чоловік буде сідати в човен, щоб подивитися на пташине гніздо лише тому, шо це гніздо лиски? На даху нашого млина є гніздо лелеки, воно більше, ніж те, в очереті. Ти можеш собі уявити, що рабин дереться на дах, щоб оглянути лелече гніздо?"
"Що ти завівся: рабин, рабин. Наш батька насамперед купець, потім орендар, а ще управитель маєтку. Він господарник, а не рабин. Нашого батька я знаю ліпше, ніж ви, лайдаки. Я помітив, як засяяли його очі, коли я розказував про гніздо в очереті"
Роман нагадує книжку Александра Ґранаха, але Морґенштерн дуже багато займається саморефлексією - чому я вчинив тоді так, чому я перестав вірити, чому знову почав.
Частина про гімназію була мені менш цікава, вона схожа трохи на спогади Лема. Але також цікава, бо показує, наприклад, як по-різному викладачі артикулювали свою єврейську ідентичність у гімназіях.
***
"Шмелькеле сказав: "Наш тато - це не будь-який тато. Він вчився в єшіві. Він має дозвіл бути рабином. Чи будеш ти намовляти рабина сідати в човен, щоб оглянути якесь гніздо?" - "Дозвіл бути рабином наш тато має, але він не рабин", - сказав Заводій. "Тут, у селі, він усе одно, що рабин", - сказав Шмелькеле. "Він єдиний, хто на Високі свята має право починати молитву. Кожного шабату він читає тижневий уривок з Тори, він починає молитву навіть у Страшні дні. А "Коль нідре" він співає краще, ніж кантор з Козлова. Він єдиний, хто може трубити в шофар. І такий побожний чоловік буде сідати в човен, щоб подивитися на пташине гніздо лише тому, шо це гніздо лиски? На даху нашого млина є гніздо лелеки, воно більше, ніж те, в очереті. Ти можеш собі уявити, що рабин дереться на дах, щоб оглянути лелече гніздо?"
"Що ти завівся: рабин, рабин. Наш батька насамперед купець, потім орендар, а ще управитель маєтку. Він господарник, а не рабин. Нашого батька я знаю ліпше, ніж ви, лайдаки. Я помітив, як засяяли його очі, коли я розказував про гніздо в очереті"
November 6, 2019
У цій книжці зійшлося щонайменше дві любові, й, мабуть, саме тому вона вийшла такою затишною. З любов’ю і щемкою ніжністю про Східну Галичину своїх дитинства і юності (кілька сіл Тернопільщини і сам Тернопіль) пише Сома Морґенштерн (1890–1976) – австрійсько-єврейський письменник галицького походження, який здобув визнання у Відні, а другу половину життя провів у Нью-Йорку, куди з родиною втік від Другої світової війни. І з не меншою любов’ю до цих країв, пошаною до автора і уважністю до деталей (як-от відшукування згаданих у книжці місць уже на мапі сучасної України) цей текст переклала Галина Петросаняк.
Більше - тут: http://litakcent.com/2019/11/01/pro-b...
Більше - тут: http://litakcent.com/2019/11/01/pro-b...
December 17, 2019
Книжка любові: до своєї сім'ї, до сіл де ріс, до людей які приоходили в твоє життя.
Багато описів побуту єврейських сімей на Галичині, пригоди хлопчаків, дитячі мрії, спогади про Тернопіль. Все це викликало в мене дуже радісне відчуття з кожною сторінкою.
Однак, книжка неоднорідна, і тому ближче до кінця ставало трохи нудніше і плутаніше. Можливо, тому що Сома не вспів її дописати, і можливо закінчення спогадів мали бути такими ж наповненими емоціями і почуттями як почато життєпису.
Мені дуже хотілося б взнати шось про життя його мами і сестер та братів, після того, як він поїхав з дому, і після Першої світової. Але уже не взнаємо.
Тим не менше, книжка все одно принесла дуже багато позитивних емоцій. Особливо цікаво буде Галичанам:)
Багато описів побуту єврейських сімей на Галичині, пригоди хлопчаків, дитячі мрії, спогади про Тернопіль. Все це викликало в мене дуже радісне відчуття з кожною сторінкою.
Однак, книжка неоднорідна, і тому ближче до кінця ставало трохи нудніше і плутаніше. Можливо, тому що Сома не вспів її дописати, і можливо закінчення спогадів мали бути такими ж наповненими емоціями і почуттями як почато життєпису.
Мені дуже хотілося б взнати шось про життя його мами і сестер та братів, після того, як він поїхав з дому, і після Першої світової. Але уже не взнаємо.
Тим не менше, книжка все одно принесла дуже багато позитивних емоцій. Особливо цікаво буде Галичанам:)
January 27, 2020
Для мене оцінка цієї книжки залежить від того, з якого аспекту її розглядати. Якщо дивитися на неї, як на річ художню, нехтуючи неточностями, то написана вона цікаво і подекуди дуже зворушливо. Можна побачити життя ще цісарської мультикультурної Галичини, але під призмою іншого етносу, та й сам уклад єврейських родин був доволі цікавим. Особливі родинні стосунки, повага до освіти в єврейських осередках, віра і традиції - все це тут можна знайти в дуже детальних описах.
Якщо ж вернутися до того, що це все таки мемуари - є чимало неточностей, а деінде і «плутань в показаннях», що бувало знижувало градус д��віри. Хоча з іншого боку, це гарний приклад того, як ми можемо собі конструювати нашу пам’ять. Якщо порівнювати мемуари Моргенштерна з мемуарами того ж таки Шевельова, то одразу впадає у вічі надмірна наукова обережність в поводженні з фактами та точність в описах того таки науковця Шевельова і жонглювання різними напів-фактами, на які знайшлося чимало приміток про неправдивість та охудожнення, у Моргенштерна. Тому, думаю тут залежатиме на очікуваннях читача.
Якщо ж вернутися до того, що це все таки мемуари - є чимало неточностей, а деінде і «плутань в показаннях», що бувало знижувало градус д��віри. Хоча з іншого боку, це гарний приклад того, як ми можемо собі конструювати нашу пам’ять. Якщо порівнювати мемуари Моргенштерна з мемуарами того ж таки Шевельова, то одразу впадає у вічі надмірна наукова обережність в поводженні з фактами та точність в описах того таки науковця Шевельова і жонглювання різними напів-фактами, на які знайшлося чимало приміток про неправдивість та охудожнення, у Моргенштерна. Тому, думаю тут залежатиме на очікуваннях читача.
January 2, 2020
Книжка близька мені не лише географічно та етнографічно. Морґенштерн цікаво описує дитинство, котре для письменників Галичини видається, наче завше було тихим раєм. Ці спогади повні легкої сумної ніжности.
Додаткова радість - це змога знати трохи більше про побут євреїв наших країв, про що маємо не так вже багато свідчень. Цікавою є й любов Морґенштерна, котрий згодом став музичним критиком, до українських пісень.
Чим сильніше книжка віддаляється від дитинства, тим менш цікавою вона стає.
Також у книжці є кілька неточностей, але мемуари завше цим грішать.
Окрема вдячність пані Галині Петросаняк за переклад, завдяки котрому маємо змогу читати сю книжку українською.
Додаткова радість - це змога знати трохи більше про побут євреїв наших країв, про що маємо не так вже багато свідчень. Цікавою є й любов Морґенштерна, котрий згодом став музичним критиком, до українських пісень.
Чим сильніше книжка віддаляється від дитинства, тим менш цікавою вона стає.
Також у книжці є кілька неточностей, але мемуари завше цим грішать.
Окрема вдячність пані Галині Петросаняк за переклад, завдяки котрому маємо змогу читати сю книжку українською.
March 24, 2023
За книжку 5, але за не до кінця вичитаний переклад - 4
March 28, 2023
З кожною сторінкою книжки ніби мандруєш Галичиною кінця 19 - початку 20 століття. Чудово описаний побут євреїв, життя галичан у ті часи. Ця книга наче мандрівка Тернопільщиною у часі.
hybernating
September 1, 2012Why oh why do I have to read these incredible boring books for Uni. O_o
Displaying 1 - 10 of 10 reviews