«Слова, що нас збагачують» – словник вишуканої української мови, покликаний відновити призабуті, а почасти несправедливо «викоренені» з народної свідомості, слова у нашій мові. Автор звертається до творчості майстрів художнього пера та літературного перекладу, щоб читач наснажився різнобарв’ям словотвору рідної мови, її синонімічною розлогістю та величчю. Подані словникові одиниці, безумовно, збагатять словниковий запас кожного користувача та заохотять говорити рідною мовою якнайвишуканіше. Словник є продовженням торішньої праці «Гарна мова – одним словом», виданої в рамках спільного лексикографічного проекту «Авторської кухні словників» та видавництва «Апріорі».
О, це прекрасно. Автор відшукав приклади вживання (марно) маловживаних слів і не будь-де, а в поезії. Було опрацьовано 25 джерел питомо української і перекладної літератури, і, я одразу зізнаюся, після ознайомлення зі словником мені закортіло прочитати «Фауста» у перекладі Миколи Лукаша, оскільки мова твору дійсно вишукана, як і обіцяно на обкладинці словника. Тут вмістилося 992 статті. У кожній подано слово, потім його синонім або тлумачення і нарешті уривок із художнього твору, обов’язково поетичного – від українських класиків Шевченка і Франка до Гомера, Данте і Шекспіра, тобто зібрані тут виключно вершки. Особливу увагу хочу звернути на «Енеїду» Котляревського. Вигадливий твір потребував відповідної лексики, що і було продемонстровано на численних прикладах. Загалом, видання для тих, хто бажає збагатити свою мову і навчитися розмовляти якомога вишуканіше.