Звичне життя Гані враз різко змінилося. Їй приклеїли образливе прізвисько. На неї посипалися насмішки. Її затролили в мережі. Мама, погрузнувши в роботі, не бачила її проблем. Та ще й учителька неправильно повелася. Жорстокою до Гані була й вулиця. А «красень» Сашко, до якого відчувала щось бентежне, спокійно спостерігав, як над нею глумилися. Дуже багато неприємностей ламало її. Але Ганя не змирилася з таким ставленням до себе. Зрозуміла, що може стати іншою. Вона зайнялася собою, знайшла цікаві справи. І зустріла Ярика…
Має три освіти. Спершу закінчила ХТЕК Київського національного торгівельно-економічного університету за спеціальністю «Фінанси». Потім здобула фах дизайнера мистецтв (ХНУ) та психолога (Міжрегіональна Академія управління персоналом).
Має досвід роботи у сфері освіти: викладала в дитячій школі мистецтв та професійному ліцеї. Також встигла попрацювати фотографом, ретушером, сценаристом, контент-менеджером, танцівницею go-go. Викладала стилістику в модельній агенції. Працювала в сфері розробок комп'ютерних ігор.
Авторка есею «Ханка», який увійшов до першого випуску (на тему «Залежність»|«Addicted») літературного онлайн-журналу «Write The City», що створений мігрантами у Варшаві.
У листопаді 2017 року дебютувала психологічним трилером «У полоні болю», головною темою якого став стокгольмський синдром (ВЦ «Академія»).
У вересні 2018 спробувала себе в підлітковій літературі з повістю для молодших підлітків «Пампуха», в якій одночасно торкнулася кількох болісних тем – булінг, харчові розлади, токсичні стосунки, відсутність порозуміння між поколіннями (ВЦ «Академія»).
У 2019 вийшов друком роман «Знак Єви» (вид-во «Дім Химер»): темне фентезі з елементами магічного реалізму та психологічного трилера.
У 2020 авторка випустила безкоштовну електронну збірку Young Adult оповідань «Збірка».
У 2021 оповідання "Жертви Чорного Лиходія" увійшло до складу колективної підліткової збірки "Очі з чорного дзеркала".
У 2023 стала співавторкою другої колективної збірки від ВЦ Академія під назвою "Демони бажань. 11 страшних історій" з підлітковим оповіданням "Безіменний Демон Печори"
У цьому ж році оповідання "Нирка для Мирки", присвячене Аліці Микал - дівчині, що є Амбасадоркою трансплантації та донорства в Україні, увійшло до складу колективної підліткової збірки "В очікуванні Різдва" від вид-ва Прометей.
Власноруч ілюструє та оформлює обкладинки своїх книг та книг колег по перу. Створює бук-трейлери.
Потреба бути частиною зграї найбільш потужна в юному віці. Це дорослій самодостатній людині, в якій за плечима безліч злетів і падінь, зрад та здобутків, вже начхати на те, як її сприймає суспільство та чи завжди потрібно це сприйняття. А підліток прагне бути «своїм» у колі приятелів та однокласників. Це нормальний процес соціалізації та самоідентифікації, проте цей тернистий шлях часто набуває мерзенних форм.
Мало не кожен другий дорослий у шкільному віці пережив цькування з боку однолітків. Можливо, такий досвід нам дається для зміцнення волі, для загартовування характеру… Але де та межа, за якою процес психічного та фізичного зростання перетворюється на системне насильство та приниження?
У повісті показано на прикладі звичайних школярів, їхніх вчителів та батьків, до чого може призвести кругова порука з її солідарністю знищити морально «цапа відбувала». Завжди легко знайти когось, хто не вписується в межі спільноти (в даному випадку – шкільного класу) з її правилами, стереотипами та упередженнями. Здавалося б, конфлікт можна вирішити за допомогою мудрих дорослих. Але в цій історії, на жаль, саме дорослі спровокували ганебну поведінку, спрямовану на дівчинку Ганю, чия «провина» полягала лише в тому, що вона була повненька.
Авторка ретельно виписала образ кожного героя. Всі вони викликають під час читання певні емоції – від поваги та співчуття до огиди та злості. Безхарактерна мама Гані, старообрядна бабуся, вчительна з невротичним розладом, байдужий директор школи… Разом із тим Ганя викликає симпатію. Дівчинка-підліток опинилася сам-на-сам із кривдниками без жодного захисту з боку старших. Проте це мало би бути їхнім прямим обов’язком – ретельно розібратися та припинити цькування! Часом бездіяльність буває набагато гіршою за певні дії. В ситуації з Ганею сталося саме так. Приблизно всередині оповіді в мене склалося враження, що єдиною розумною людиною в оповіді є тітка Гані. Але надії на те, що вона одна зарадить чомусь, не виникло. Надто багато навколо тих, кому зручніше бути в «стаді»…
Але фінал заспокоїв та дав сподівання. Для Гані поступово все завершилося добре. Власне, як і для всіх дійових осіб. Комусь із них для очищення совісті довелося пройти через страждання та втрати, і це справедливий урок для них. Як є уроком і для Ганіної мами те, що за хованням в роботі й відстороненням від реальності можна назавжди втратити найцінніше в житті.
Книжку неодмінно варти читати як підліткам, так і їхнім батькам. Першим для того щоби зрозуміти, що в будь-якій ситуації важливо бути Людиною й не прагнути схвалення суспільства. Другим – для усвідомлення, що виховувати в першу чергу варто себе, бо діти завжди копіюють поведінку дорослих.
“Пампуха” потрапила до моєї бібліотечки після конкретного запиту: порадьте щось про/для підлітків, реалістичне. Отже, що маємо? Дещо алегоризовану оповідь про дівчинку, родина якої харчується виключно випічкою, а також школу, у якій вчителі – не більше, ніж фон для харизматичної класної керівнички. Утім, ця узагальненість, спрощеність родини героїні та її шкільного оточення виправдана: ми дуже швидко поринаємо у світ дівчинки, харчові звички якої не збігаються з сучасною модою на “здоровий спосіб життя” – а також світ дуже “правильної” однокласниці, для якої думка авторитетної (і авторитарної, що вже там) вчительки важливіша навіть за мамині настанови. Чи можна давати це прочитати вашим підліткам? На мою думку – так! І я б не радила зволікати з такими книгами і розмовами, адже зараз проблема РХП дуже помолодшала. В шостому-сьомому класі ця оповідь уже буде актуальною. Книжка зачіпає: – розлади харчової поведінки; – стосунки батьків та дітей; – булінг; – самотність і пошук друзів; – бандитизм і дитячу жорстокість; – перше кохання; – поступове усвідомлення власної самоцінності. Нас, дорослих, ця книжка навчає: мало просто дуже-дуже любити свою дитину і цілодобово працювати для того, щоб у неї було “все-все”. Варто дарувати їй також свою увагу, а ще – побільше часу. Підліткам же вона радить: яка б не сталася засада в житті, найкраща ідея – це розказати батькам. Навіть (особливо!) якщо ти не хочеш цього робити, щоб не засмучувати їх. Рекомендую цю книжку юним читачкам, а також батькам старшокласників.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Поучительная история для девочек-школьниц. Эта книжка понравится тем, на кого она рассчитана, а именно на девочек-школьниц. Написана лёгким и простым языком, в диалогах присутствует подростковый жаргон. Отлично вписан в сюжет популярный мультсериал (Монстер Хай, да-да, я тоже в своё время фанатела от Дракулоры и Лагуны хи-хи) и вообще нынешние реалии (Интернет, соцсети, чаты и так далее). Девочка Ганя полненькая и стеснительная, но очень добрая и даже чуток наивная. У неё обычная мама, обычная бабушка, любимая тётя и нет отца. Я бы сказала "стандартный набор". А ещё она не успела как бы повзрослеть вместе с остальными. Модные шмотки её интересует меньше, чем любимые куклы и мультики. Вобщем, у Гани полный набор для того, чтобы стать изгоем. Но всё бы ничего, если бы не противная училка, свихнутая на ЗОЖ. Так часто бывает и в реальной жизни - когда учителем оказывается внешне взрослый человек, который по сути не прожил собственные детские травмы и комплексы, поэтому транслирует их на своих учеников. Ганю начинают шеймить. За всё. В особенности за лишний вес. Девочка пытается найти выход из этой ситуации, она по природе борец, хоть и весьма скромная. Это приводит её в так называемую плохую компанию, которая, кстати, и помогает розрулить ситуацию. "Плохие парни" проучили обидчиков Гани, отплатили свихнувшейся училке её же монетой и вообще стали причиной того, что Ганя решается на откровенный разговор с мамой и бабушкой. И в итоге всё меняется. В лучшею сторону.
Хороша книжка для підлітків та дітей, яка погрузить вас в шкільні роки. Дівчина Ганя товстушка. Її мама кондитер, але й бабуся неустанно стежить, щоби внучка ніколи не ходила голодною. Ще й тітка, що хоч і схожа на лисичку, але так само товстенька. І все б нічого, якби не нова вчителька, що схиблена на зожові. Вона стає причиною всіх негараздів, але Ганя зі всім врешті решт справляється і нас в кінці чекає хеппі енд. Легке та простеньке чтиво для школярок. Я люблю таке, розслабитися і відволіктися від реальних дорослих проблем. Передала книжечку молодшій сестрі. Впевнена, що вона теж оцінить.
Ідея крута, тема теж, пробтематика на часі, деякі сцени — як із життя. Тому я дуже вболівала за цю історію відтоді, як почула про неї. Та в силу своїх особистих переживань, боялася підійти до неї. А тепер, після років терапії і роботи зі своїми (і запозиченими) переконаннями, я наважилася прочитати цю книгу.
Книга доволі легко читається. Проте окремі моменти, в силу мого вболівання за історію, сприцмаються важко.
Наприклад, мені не сподобалися переходи між сценами: їх нема, іноді простр відступ — це доречно, іноді це відверто занехаює мотивацію героїв і ти вже сам додумуєш.
Іще б варто увиразнити описи стадій деградації вчительки, їхній конфлікт із Ганею, бо я не зрозуміла, чому Майю викликали до директора, на секту й натяку не було, якщо ти не в темі, тим паче, на причетність Ангеліни до секти: дівчинка не могла з нічого вигадати собі цілий поан голодування. Якщо дітям, а вони — цільова аудиторія, не пояснити весь ланцюжок, вони не запідозрять на ранніх стадіях тривожні симптоми. А симптоми були.
Стосовно Іванки і бабусі — теж дивна ситуація (по-перше, я б не давала незнайомій бабці свій номер, як би самотньо не почувалася). Згодна, напозір чемні дівчатка, якою юабуся описала Іванку, часто теж бунтують. Проте якось неправдоподібними мені видались "вагонники", хоча й не заперечуватиму факт їхнього існування. Знову ж таки: я б додала можливість уникнути такої компанії.
Іще в цій відверто феміністичній історії мене виникало питання: де тато? Хоча, може, не всім дітям цікава історія свого походження, я все очікувала голосу з дивана...
Іще б доцільно, аби мама Ангеліни не закидала блог: вона вже інфлюенсерка, вона може запрошувати в ефіри дієтологинь і куштувати з ними смаколики, корисні смаколики, транслюючи те, що сказала Гані, — про те, що немає поганої їжі, що можна їсти все, варто тільки зберігати баланс і рухатися.
This entire review has been hidden because of spoilers.