Друга світова. Непридумані історії. (Не) наша, жива, інша

by Вахтанг Кіпіані (Укладач)

Війна розділила родини, позбавила життів, скалічила долі… Знати і пам'ятати важливо в будь-який час. Навіть через багато десятиліть з'являються нові деталі, спогади і свідчення.
• Війна (не) наша - не тільки за Батьківщину, а й за інтереси кількох тоталітарних держав.
• Війна наша - навіть через вісімдесят років.
• Війна жива - ми пам'ятаємо.
• Війна інша - різна для всіх, бо кожен бачить і розуміє по-своєму.

Книжка складається з реальних сімейних історій, переказаних зі слів батьків, бабусь і дідусів. Автори статей, зібраних завдяки науково-популярному виданню «Історична правда», розповідають про найстрашнішу війну ХХ століття, про долі тих людей, чиї життя назавжди розділилися на до і після. Зокрема, ви дізнаєтесь про:
• українців, які воювали в різних арміях;
• життя депортованих;
• долі вивезених на примусові роботи;
• чоловіків і жінок, що назавжди лишилися молодими.

Одна війна - різні долі.

304 pages, Hardcover

Published January 1, 2018

About the author

український журналіст, публіцист, історик. Головний редактор Інтернет-видання «Історична Правда», однойменного тележурналу, викладач магістерської програми з журналістики Українського католицького університету у Львові та кафедри PR у Національному університеті «Києво-Могилянська академія», засновник Музею-архіву преси.

Also see:
Vakhtang Kipianit

Reviews

[Олег Проданчук · Rating 5 out of 5]

Дуже важлива , особливо у наш час, робота була виконана виданням "Історична правда" та, зокрема, укладачем Вахтангом Кіпіані. У одній книзі зібрано десятки різних, таких болючих для кожного свідомого українця, історій простих людей. Книгу неможливо назвати упередженою, на її сторінках є як важкі долі простих селян та героїв УПА, так і тих, хто був на боці "визволителів" (одних чи інших). Читати більшість цих історій важко, особливо вразив розділ "Мамо, як мені важко без тебе". Порадьте цю книгу знайомим, які досі вважають 9 травня святом, можливо вони нарешті прокинуться і змінять гасло "Можем повторить" на "Ніколи знову". Дана книга повинна стояти поруч з підручниками історії у кожній школі та університеті. Саме такі спогади простих людей, у поєднанні з головними історичними подіями, дозволять хоч трохи зрозуміти реальну картину подій минулого.

[Mitri Laatvala · Rating 5 out of 5]

Зібрано історії дуже різних учасників другої світової , від вояків УПА, червоної армії, євреїв , кримців і навіть німців. Багато тез і поглядів підтверджуються, от до прикладу шо українці чекали німців, і на заході і на Дніпропетровщині, бо совєцька влада вже надто довго показувала що до людей їм діла нема. Але з приходом німців розчарувалися і в них адже, ті мали свої інтереси і ніякої Української держави в них немає в планах. Отже вони йшли в підпілля, чи втікали на схід. Були і такі що служили в червоній армії але розчарувалися в ній і переходили в УПА. Розповіді про чисельні депортації, від західної частини до Криму. Просто в голові не вкладається як взяти 200 тисяч людей і перевезти в місця де ні життя ні умов немає. Особливо запамʼяталась історія жінки яка не могла поховати свою маму. . В неї була коробка з дошок і старий ящик, вона те все збила до купи , та всерівно довжини не вистачило і ноги стирчали назовні. Вона кілька разів повторювала що так мамі були холодно в ноги, та все ж поховали її так, в саду, бо війна ж навколо. І от вона описує що той горбок в саду був їй найріднішим місцем на Землі, адже більше нікого не мала. Аж після війни вона змогла продати деякі речі і на ці гроші купити гріб щоб перепоховати маму. Чим не теперішній схід, де людей просто закопували в подвірʼя .Проте є позитивні історії , як от про сімʼю де було 10 синів і всіх призвали на війну. І на щастя матері усі сини вернулись живими. Але це радше виняток, бо решта була гарматним мʼясом. Молодих медсестер під дулом лякали фронтом : або ти примусово їдеш на 0, або я тебе тут пристрелю. І навіть виживши ще не гаранті що подальше життя буде, бо багато набирались хвороб там, що не могли виходити з дому без хустки на голову, або з вигляду були нормальні, і аж під час розмови розумів що людина поїхала головою. Книга, це нагадування яке треба перечитувати щоб зрозуміти через що перейшли ці люди, і історія нашого народу який постійно мав катів при владі.