Мазуревичі

by Дарина Гнатко

Рід Мазуревичів споконвіку був знаний своєю жорстокістю. Усупереч волі батьків юна Марфа вийшла заміж за Уласа Мазуревича, та щастя з ним не пізнала. Усі надії покладала на сина Тихона, але й він удався у своїх жорстоких предків: жадібний та безсердечний, він крокує кривавою стежиною. Він перетворив на пекло життя не тільки численних коханок, а й своєї дружини, багатої спадкоємиці Софії Льохвицької. Їхня спільна донька Ярина ненавидить батька-тирана. Вона покохала Степана, батько якого загинув від рук Тихона. Тепер понад усе Ярина хоче розірвати коло страждань та спокутувати гріхи роду Мазуревичів. Але ціна може виявитися зависокою для неї.

Крізь революцію та війну, утрати і пристрасть, ненависть і любов — шлях п’яти поколінь одного роду.

336 pages, Paperback

Published January 1, 2018

Reviews

[Tatiana Miroshnychenko · Rating 3 out of 5]

На що здатна людина заради грошей та багатства? Чи може людина наважитися на підлість, вбивство, брехню для того, щоб позбутися злиднів та стати заможним? Перед таким вибором ставить свого героя Тихона Мазуревича авторка пані Дарина Гнатко. За свою жадібність Тихона проклинає одна молода дівчина і це прокляття лягає на плечі нащадків роду Мазуревичів.
Історія п'яти поколінь одного роду, що славиться своєю жорстокістю, злістю, жадібністю.
Навряд чи цю книгу я назву своєю улюбленою чи колись її перечитаю. Роман більше схожий на звичайний жіночий роман.
Книга переповнена стражданнями, трагізмом, драматизмом, важкою жіночою долею. Авторка постійно намагається викликати жалість і співчуття до своїх героїв.
Чесно кажучи, я не впевнена що хочу читати інші твори авторки, так як книга особливо мене не зачепила.
А якщо бути відвертою, то деякі дії героїв книги для мене були абсолютно нелогічні та мало зрозумілі. Якщо початок роману та середина були ще більш менш цікавими, то кінцівка взагалі якась дивна. Неначе авторка втомилася писати і просто напхала, вибачайте, «що попало».

[Olena Kozko · Rating 1 out of 5]

Дуже погано. 1. книга могла б бути втричі коротшою (і иільки б виграла від цього), якби не численні повтори і безкінечні прикметники. 2. не знаю, з якою метою авторка це робила, але притулені в більшості випадків недоречно префікси (позосталася, полишилася, побіля) і неперехідні форми дієслів навіть в тих випадках, де дієслово і не може бути неперехідним (визиралися ніжки - що???) дуже дратують. 3. дивно виписано сюжет - книга починається з того, що Олекса ховає свою дружину з донькою і згадує, як його бабця Галина повідомила йому про смерть діда Тихона. а в описі власне смерті Тихона Олекси і близько немає, та і взагалі в частині книги, де він малий і де Тихон його (нібито) виховував - в тому описі Олексу згадано двічі побіжно. в описі евакуції його теж нема, він тільки чарівним чином виринає вже після повернення Ярини з евакуації, у згадці, що він начеб-то допомагав із Ярининим сином. і потім оп - і знову розділ про Олексу.
це була б дуже гарна книга, якби вона не була так погано неякісно написана. шкода.

[Ірина Маленко · Rating 3 out of 5]

Загалом історія цікава та легко читається. Але те, що протягом всієї книги герої закохуються то в чорні, то в горіхові, то в зелені очі не помічаючи особистостей за ними набридає вже на середині книги.

[Tetiana · Rating 3 out of 5]

Я дуже люблю сімейні саги, але не цю. Персонажі всі абсолютно або чорні, або білі. Жодних напівтонів. Думаю, любителям жіночих романів зайде, адже тут також зеленоокі красуні, і чорноокі красені, гарні на вроду, але настільки ж погані всередині. Більше книг авторки читати не буду. Не моє.

[Nadia · Rating 1 out of 5]

Це в кращому випадку Саміздат, а в гіршому - фанфік з Ficbook. Шкода витрачений час та гроші на купівлю книги.

[Yevheniia · Rating 3 out of 5]

Я не зможу читати інші книги авторки. Мені ледь вистачило терпіння на безкінечні повтори! Затягнуті описи змушували не раз відкласти книгу. Задумка історії хороша і цікава, але авторка просто не моя.