Саврола - обдарований громадський діяч і надзвичайно талановитий оратор - лідер опозиції до уряду маленької республіки Лавронії. Вже п'ять років в країні панує президент Антоніо Молара - розумний і холоднокровний політик зі славою тирана.
В центрі твору політичні й особисті стосунки цих двох героїв і трошки їхнього найближчого оточення. Багато битв і заворушень, промов, описаних від третьої особи, загальний стиль оповіді - досить піднесений. Тобто за всіма ознаками мені мало бути нудно й важко. Але чомусь не було.
Політичні інтриги мені цікаві скоріше в фентезійних світах Аберкромбі й Мартіна, а тут - лише 240 сторінок і жодної магії :)
В принципі, й до цього моменту, я знала, що політика - гидке і хитромудре сплетіння випадковостей, особистих амбіцій та певності у власній правоті й приреченості до слави. Але саме особистого завжди бракує у новинах, підручниках та історичних документах. "Саврола" робить досить вдалу спробу показати наскільки непередбачуваним, неконтрольованим є життя людей, які вирішують долі народів. Люди, сильні й принципові чи слизькі пристосованці, мають колосальний вплив на долю країни. У кожного власні цілі, методи й мотиви. Та життя тече власною стежкою і завжди повертає у своє, неконтрольоване ззовні русло.
Коли читаєш нобелівського лауреата, несвідомо шукаєш якість. Тобто я шукаю. І знаходжу майже завжди.
Текст ллється як якісна історична проза. Читати варто, але під філософський настрій чи в легкому нападі читацького снобізму )
Забагато, як на мій смак, хибодруків, особливо зогляду на "класичність" оформлення (