“Армія – це команда. Вона їсть, спить і воює як команда”. Ці слова належать генералу Другої світової війни Джорджу Паттону. Власне з цього, суто антропологічного погляду розглянуто в монографії д.істор. наук М. Гримич повсякденне життя, культурні та ритуальні практики та поведінкові моделі українського військового з’єднання, що воювало в роки Другої світової війни на боці Німеччини, – дивізії “Галичина”.
Пропоную вашій увазі міркування з приводу нової книги Марини Гримич "Антропологія війни. Case study: дивізія "Галичина" (Дуліби, 2017). Яким було повсякденне життя вояків дивізії в умовах бойових дій? Як вони осмислювали свій, часто травматичний, досвід? Як відрізняються наративи та презентації себе - під час війни та багато років опісля?