Повість Григора Меріама-Лужницького — одна з найбільших «сенсацій» української літератури. По її Виході у. світ 1982 р. в Філадельфії (США) навіть теологічне, освічені особи співали хвалу письменникові за первопублікацію невідомих листів Великого Митрополита. Та, як з’ясувалось, «Дванадцять листів...» є художнім твором, написаним в жанрі епістолярної повісті, в центрі, якої — постать Слуги Божого Андрея. Письменник, використовуючи висловлювання з творів Митрополита, його послань, проповідей, а з уваги на те, що він особисто добре знав Слугу Божого, можливо, й з приватних розмов, розкриває читачеві глибокий духовний світ молодого Шептицького, його любов до матері, пристрасний патріотизм, природну велич і скромну святість.
Спочатку я дійсно думав що то реальні листи Митрополита до матері, потім закралася думка що це лиш сторінки приватного щоденника, оформленого під листи до (покійної?) матері. Захотілося побачити французькі оригінали листів. Виявилось, що це біографічна повість у листах. Звідси, мабуть, і така оцінка))