What do you think?
Rate this book
Поховання на могилі
Шевченко — пророк, але що саме він пророкував? Шевченко безсмертний, але яким є його потойбічне життя? Чому він виїздить з могили на білому коні? Як Шевченко виконував заповіт Пугачова? Як примусив царя визволити селян? Шевченко — характерник, Шевченко — чаклун, що змінює обличчя, Шевченко — незвичайний маляр... Такого Шевченка зараз мало хто знає. Але таким його знали. «Поховання на могилі» — найповніше зібрання народних переказів про Шевченка, «паралельна біографія» Кобзаря, несподівана і захоплююча.
688 pages, Hardcover
Published January 1, 2006
1 person is currently reading
15 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
May 15, 2019
Видавнича анотація трохи вводить в оману, кажучи що це книга з пера Михайла Назаренка, насправді він автор передмови та післямови, решта — антологія текстів, підібраних та згрупованих за темами. Це не завжди безпосередньо народні перекази про Шевченка, також це уривки з газетних публікацій, листування, поліцейських протоколів та інших текстів, що утворюють контекст. Автор погоджується в передмові вважати книгу химерним романом з народних вуст або постмодерним романом-центоном (на момент написання це слово ще не було дискредитовано). Вийшла так собі альтернативна біографія Шевченка, створена колективним (не)свідомим українського селянства, де головний герой стоїть за простих людей, кепкує над панами, вчить казахів саджати дерева, скасовує кріпацтво (вибач, Александре II), може намалювати на стіні камери корабля та втекти на ньому з в’язниці (цікаво, що магічні властивості у фольклорі має переважно малярський хист Шевченка, а не поетичний), та не помирає у 1861 році, як всі ми вважаємо.
Тема знущання з панів та майбутньої розправи з ними, звичайно, провідна, її наполегливе повторення то викликає нудоту, то створює комічний ефект. Пара прикладів:
«Жартуючи, поміщиця запитала свою служницю: - Одарко, ти не хотіла б бути великою панею? - Ні, не хочу, — відповідає Одарка, — бо і мене тоді повісять, коли будуть всіх панів вішати. - Ах ти, мерзотнице, — кричить пані, — лише один день побула з Шевченком, а такого розуму набралася! Від уч. О. Бегми, с. Кобеляки, Полтавщина (1913 р.)»
«Він часто незамітно пробірався навіть в їхні покої, де вони бенкетували і, сидя вмісті з ними, неузнаваємий, писав про їх ногою під столом свої палкі вогненні вірші та епіграми... Пани страшно лютовали, але нічого не могли подіять...»
Мене найбільш зацікавили цитати з «Книг вражень відвідувачів могили Тараса Шевченка» особливо за 1917-1921 роки, бо зараз вони читаються як фейсбук або твіттер сторічної давнини, де люди пишуть не про Шевченка і свої враження, а про поточну політичну ситуацію, причому кожна зі сторін вважає його своїм (навіть білогвардійці) і впевнена, що Шевченко підтримав би саме їх. На жаль, їх наведено не так багато, самі книги неопубліковані, але існує монографія з багатообіцяючою назвою «Життя і слово українця для українців. Тарас Шевченко і становлення національної ідентичності українців за матеріалами книг вражень на його могилі 1896-1926 рр.»
Якщо повернутись до книги, залишається самостійно робити з неї якісь висновки, лише наприкінці є два коротких нариси Назаренка, історичний нарис описує розвиток та структуру Шевченкового міфу у фольклорі, міфологічний нарис полемізує з інтерпретацією Шевченкового міфу у Забужко та Плюща на прикладі релігійно-міфологічних аспектів «Заповіту».
Тема знущання з панів та майбутньої розправи з ними, звичайно, провідна, її наполегливе повторення то викликає нудоту, то створює комічний ефект. Пара прикладів:
«Жартуючи, поміщиця запитала свою служницю: - Одарко, ти не хотіла б бути великою панею? - Ні, не хочу, — відповідає Одарка, — бо і мене тоді повісять, коли будуть всіх панів вішати. - Ах ти, мерзотнице, — кричить пані, — лише один день побула з Шевченком, а такого розуму набралася! Від уч. О. Бегми, с. Кобеляки, Полтавщина (1913 р.)»
«Він часто незамітно пробірався навіть в їхні покої, де вони бенкетували і, сидя вмісті з ними, неузнаваємий, писав про їх ногою під столом свої палкі вогненні вірші та епіграми... Пани страшно лютовали, але нічого не могли подіять...»
Мене найбільш зацікавили цитати з «Книг вражень відвідувачів могили Тараса Шевченка» особливо за 1917-1921 роки, бо зараз вони читаються як фейсбук або твіттер сторічної давнини, де люди пишуть не про Шевченка і свої враження, а про поточну політичну ситуацію, причому кожна зі сторін вважає його своїм (навіть білогвардійці) і впевнена, що Шевченко підтримав би саме їх. На жаль, їх наведено не так багато, самі книги неопубліковані, але існує монографія з багатообіцяючою назвою «Життя і слово українця для українців. Тарас Шевченко і становлення національної ідентичності українців за матеріалами книг вражень на його могилі 1896-1926 рр.»
Якщо повернутись до книги, залишається самостійно робити з неї якісь висновки, лише наприкінці є два коротких нариси Назаренка, історичний нарис описує розвиток та структуру Шевченкового міфу у фольклорі, міфологічний нарис полемізує з інтерпретацією Шевченкового міфу у Забужко та Плюща на прикладі релігійно-міфологічних аспектів «Заповіту».
Displaying 1 of 1 review