До психлікарні його привезли без тями і… в гідрокостюмі. Перед цим чоловік забіг до церкви, наляканий чимось несусвітнім, кимось із потойбічного світу. Покликаний рятувати людей, тепер він сам потребував допомоги, і в першу чергу — душевної. Це дивно й безглуздо, та в психушці пацієнт знайде хоч і тимчасовий, проте надійний прихисток від проблем і від самого себе. Але попереду — ще неймовірніше безглуздя…
Чесно кажучи, ця книга далась мені не легко. Вона починала дратувати мене вже на другій сторінці кожен раз, коли я за неї бралась. Сама історія - цікава, але автор вирішив написати її в стилі сценарію до блокбастера. Я вважаю, що це було помилкою. По-друге, автор повторює кілька разів одне і теж. Читач вже зрозумів, що відчуває головний герой. Не треба розтулмачувати по п'ять разів. Але цей роман має четвірку від мене за розкриття проблеми співробітництва психічної лікарні, та спецслужб. І кінець роману мені теж не сподобався...
Це мій перший український саспенс-роман й одразу такий захопливий, що на 5 із 5. Спочатку здавалося, що історія побудована на реальних подіях: каральна психіатрія, знущання над пацієнтами в психлікарнях, запроторення туди людей їхніми родичами заради квартир. Було просто цікаво. Хоча зізнаюся, що на початку роману виникало пригнічуюче почуття, через яке не хотілося продовжувати читати. Важко психологічно, бо, як можна здогадатися, події описуються нерадісні. Десь у другій половині стає зрозуміло, що це сценарій для трилера, бо починається справжнісінький екшн. Останні 50 сторінок вже точно викликають думку, що навряд чи таке можливе, але кинути читати то останнє, що спадає на думку. На 3 години ввечері, дочитуючи останні 100 сторінок, я занурилася у світ переслідувань, інтриг, корумпованих махінацій у держустанові; і все це відбувалося на українському тлі. Вперше читаю щось подібне.
Події відбуваються у психіатричній лікарні, куди привезли героя у гідрокостюмі. Чому чоловіка відправили у таке місце? Антон стверджує: його переслідує привид, але хто ця "особа" та що приховує "Водолаз"?.. В загалом ця книга могла бути лише трилером, детективом в перемішку з екшеном та містикою, але С. Бут піднімає, на мою думку, актуальні проблеми. 1) Чому ті, хто мають допомогти, лише калічать? 2) Чому близькі так легко кидають рідних у справжнє пекло? «Виставляли себе в кращому світлі, а запроторених ними ж до психушки родичів обмовляли, як останніх покидьків»? 3) Як можна допускати катів лікувати "психів"?..
Читаючи "Аляску", спочатку, можливо, буде не так цікаво, але чим далі, тим більш динамічний сюжет. Ви будете хвилюватися за життя героїв, а головне: не всі герої "психи", якими хочуть здаватися. Дехто може вас здивувати...
This entire review has been hidden because of spoilers.
Весь світ – божевільня, а люди в ньому – психи. Найбільш відморожені з них, за іронією долі, потрапляють на «Аляску». Рятувальника Антона прямо в гідрокостюмі доставляють з церкви, де він шукав порятунку від привида, до психіатричної клініки у відділення для найважчих випадків. Там він має намір вилікуватися від нападів галюцинацій, але стикається з каральними методами вітчизняної медицини. З сучукрлітом я не знайомий взагалі, тому був введений в оману анотацією, вирішивши, що це фантастичний роман з елементами потойбічного. На моє розчарування, це виявився гібрид «Над зозулиним гніздом» і «Скубі-Ду» за ідеєю, але за втіленням – прочитати і забути. Кількаразове нагадування про відзнаку «Коронації слова» не рятують.
В психічній лікарні містечка на морі є спеціальне відділення, яке називають Аляска. Туди потрапляють не всі пацієнти, а лише певна категорія.
Одного разу привезли туди нового пацієнта Антона, який бачив привида. І ніби чоловік при тямі, але привид не дає йому жити.
В Алясці Антон знайомиться з чоловіками в палаті та їхніми долями. З часом розуміє, що не всі потрапили сюди добровільно, але за себе він впевнений, тим паче, що в лікарні привид перестав йому являтися.
Динамічний, часом з неочікуваними поворотами сюжет гарно показує, як влада змінює гнилих в душі людей, як помста губить і спонукає на страшні речі.
Це не книга, а абсолютна клінічна психіатрія, яким би маслом масляним це не звучало.
Написано, звичайно ж, геніально, бо не можна було відірватись від цього божевілля. Але це не спростовує того факту, що хочеться повернутися у часі і вибрати будь-яку иншу книгу на сьогодні(((