What do you think?
Rate this book
У полоні болю
Вона вродлива, успішна і сповнена мрій про яскраві відкриття і враження, кар'єру і подорожі. Та одна-єдина зустріч змінює геть усе. Привітний молодий лікар зачарував усмішкою, а приязним поглядом викликав довіру.
Ніщо не віщувало біди. Насправді ж його янгольська зовнішність приховувала нещадне чудовисько, спрагле чужих страждань. І вона стає його заручницею.
Їй необхідно боротися за себе на грані життя і смерті. Але цілковита покора така манлива.
Чи витримає це? Чи вистачить сил протистояти безжальному звіру, подолати власні хворобливі потяги і зважитись на рішучий крок? А можливо, втративши себе колишню, вона знайде шанс на інше життя…
У полоні болю і з присмаком дивної насолоди.
Ніщо не віщувало біди. Насправді ж його янгольська зовнішність приховувала нещадне чудовисько, спрагле чужих страждань. І вона стає його заручницею.
Їй необхідно боротися за себе на грані життя і смерті. Але цілковита покора така манлива.
Чи витримає це? Чи вистачить сил протистояти безжальному звіру, подолати власні хворобливі потяги і зважитись на рішучий крок? А можливо, втративши себе колишню, вона знайде шанс на інше життя…
У полоні болю і з присмаком дивної насолоди.
160 pages, Hardcover
Published January 1, 2018
1 person is currently reading
27 people want to read
About the author
Алевтіна Шавлач
8 books27 followersПисьменниця, ілюстраторка, дизайнерка @alevtina.sha
Має три освіти. Спершу закінчила ХТЕК Київського національного торгівельно-економічного університету за спеціальністю «Фінанси». Потім здобула фах дизайнера мистецтв (ХНУ) та психолога (Міжрегіональна Академія управління персоналом).
Має досвід роботи у сфері освіти: викладала в дитячій школі мистецтв та професійному ліцеї. Також встигла попрацювати фотографом, ретушером, сценаристом, контент-менеджером, танцівницею go-go. Викладала стилістику в модельній агенції. Працювала в сфері розробок комп'ютерних ігор.
Авторка есею «Ханка», який увійшов до першого випуску (на тему «Залежність»|«Addicted») літературного онлайн-журналу «Write The City», що створений мігрантами у Варшаві.
У листопаді 2017 року дебютувала психологічним трилером «У полоні болю», головною темою якого став стокгольмський синдром (ВЦ «Академія»).
У вересні 2018 спробувала себе в підлітковій літературі з повістю для молодших підлітків «Пампуха», в якій одночасно торкнулася кількох болісних тем – булінг, харчові розлади, токсичні стосунки, відсутність порозуміння між поколіннями (ВЦ «Академія»).
У 2019 вийшов друком роман «Знак Єви» (вид-во «Дім Химер»): темне фентезі з елементами магічного реалізму та психологічного трилера.
У 2020 авторка випустила безкоштовну електронну збірку Young Adult оповідань «Збірка».
У 2021 оповідання "Жертви Чорного Лиходія" увійшло до складу колективної підліткової збірки "Очі з чорного дзеркала".
У 2023 стала співавторкою другої колективної збірки від ВЦ Академія під назвою "Демони бажань. 11 страшних історій" з підлітковим оповіданням "Безіменний Демон Печори"
У цьому ж році оповідання "Нирка для Мирки", присвячене Аліці Микал - дівчині, що є Амбасадоркою трансплантації та донорства в Україні, увійшло до складу колективної підліткової збірки "В очікуванні Різдва" від вид-ва Прометей.
Власноруч ілюструє та оформлює обкладинки своїх книг та книг колег по перу. Створює бук-трейлери.
Має три освіти. Спершу закінчила ХТЕК Київського національного торгівельно-економічного університету за спеціальністю «Фінанси». Потім здобула фах дизайнера мистецтв (ХНУ) та психолога (Міжрегіональна Академія управління персоналом).
Має досвід роботи у сфері освіти: викладала в дитячій школі мистецтв та професійному ліцеї. Також встигла попрацювати фотографом, ретушером, сценаристом, контент-менеджером, танцівницею go-go. Викладала стилістику в модельній агенції. Працювала в сфері розробок комп'ютерних ігор.
Авторка есею «Ханка», який увійшов до першого випуску (на тему «Залежність»|«Addicted») літературного онлайн-журналу «Write The City», що створений мігрантами у Варшаві.
У листопаді 2017 року дебютувала психологічним трилером «У полоні болю», головною темою якого став стокгольмський синдром (ВЦ «Академія»).
У вересні 2018 спробувала себе в підлітковій літературі з повістю для молодших підлітків «Пампуха», в якій одночасно торкнулася кількох болісних тем – булінг, харчові розлади, токсичні стосунки, відсутність порозуміння між поколіннями (ВЦ «Академія»).
У 2019 вийшов друком роман «Знак Єви» (вид-во «Дім Химер»): темне фентезі з елементами магічного реалізму та психологічного трилера.
У 2020 авторка випустила безкоштовну електронну збірку Young Adult оповідань «Збірка».
У 2021 оповідання "Жертви Чорного Лиходія" увійшло до складу колективної підліткової збірки "Очі з чорного дзеркала".
У 2023 стала співавторкою другої колективної збірки від ВЦ Академія під назвою "Демони бажань. 11 страшних історій" з підлітковим оповіданням "Безіменний Демон Печори"
У цьому ж році оповідання "Нирка для Мирки", присвячене Аліці Микал - дівчині, що є Амбасадоркою трансплантації та донорства в Україні, увійшло до складу колективної підліткової збірки "В очікуванні Різдва" від вид-ва Прометей.
Власноруч ілюструє та оформлює обкладинки своїх книг та книг колег по перу. Створює бук-трейлери.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 13 of 13 reviews
April 28, 2020
«У полоні болю»
Алевтіна Шавлач
@alevtina.sha
Видавничий Центр «Академія»
@akademiapc 2017
⠀
Хепі-енд? - Ні, не чули!
Дочитала з гусячою шкірою і видихнула...
⠀
Повість психологічно складна, гарно прописана і атмосферна.
⠀
Читаючи, не відчула «регіональності», а для мене це показник якості твору і вміння автора. Читаєш - і просто «переживаєш».
⠀
Чи повірила я в створену авторкою ситуацію? - Так!
⠀
Чи співпереживала я героїні? - Дуже!
⠀
Моментами хотілося кричати:
⠀
«Ну біжи вже! Тікай! Копни його і тікай!»
⠀
Але ж ні... Все складніше...
⠀
А вже наступному рядку авторка пояснює: чому не копнула, чому лишилася і не втекла...
⠀
Деякі моменти складно читати, прийняти й зрозуміти людині без досвіду психологічного абьюзу.
⠀
Сподобалося!
⠀
Рраджу прочитати любителям жанру!
⠀
Цитати:
⠀
«- Дивись мені в очі! Я проникну у твою душу, чуєш? Проникну, а тоді звільню її від усіх упереджень і пут! Розчищу шлях для чистої, ясної, первісної насолоди й ти цілковито та безповоротно розчинишся в ній. Чуєш? Чуєш мене?
⠀
Десь в глибині душі я злякалася тієї пафосної заяви, але водночас усвідомила, що Дем‘єнова мета полягала не в тому, аби скалічити мене, а в тому, щоб «опредметити» мене. Насправді він насолоджувався не моїм болем і стражданнями, а владою, можливістю звести мене до статусу речі. Він бажав зруйнувати мою ідентичність, позбавити суб‘єктивності сприйняття.»
⠀
Анотація:
⠀
«Вона вродлива, успішна і сповнена мрій про яскраві відкриття і враження, кар’єру і подорожі. Та одна-єдина зустріч змінює геть усе. Привітний молодий лікар зачарував усмішкою, а приязним поглядом викликав довіру. Ніщо не віщувало біди. Насправді ж його янгольська зовнішність приховувала нещадне чудовисько, спрагле чужих страждань. І вона стає його заручницею. Їй необхідно боротися за себе на грані життя і смерті. Але цілковита покора така манлива. Чи витримає це? Чи вистачить сил протистояти безжальному звіру, подолати власні хворобливі потяги і зважитись на рішучий крок? А можливо, втративши себе колишню, вона знайде шанс на інше життя… У полоні болю і з присмаком дивної насолоди.»
⠀
#примхливачитака
Алевтіна Шавлач
@alevtina.sha
Видавничий Центр «Академія»
@akademiapc 2017
⠀
Хепі-енд? - Ні, не чули!
Дочитала з гусячою шкірою і видихнула...
⠀
Повість психологічно складна, гарно прописана і атмосферна.
⠀
Читаючи, не відчула «регіональності», а для мене це показник якості твору і вміння автора. Читаєш - і просто «переживаєш».
⠀
Чи повірила я в створену авторкою ситуацію? - Так!
⠀
Чи співпереживала я героїні? - Дуже!
⠀
Моментами хотілося кричати:
⠀
«Ну біжи вже! Тікай! Копни його і тікай!»
⠀
Але ж ні... Все складніше...
⠀
А вже наступному рядку авторка пояснює: чому не копнула, чому лишилася і не втекла...
⠀
Деякі моменти складно читати, прийняти й зрозуміти людині без досвіду психологічного абьюзу.
⠀
Сподобалося!
⠀
Рраджу прочитати любителям жанру!
⠀
Цитати:
⠀
«- Дивись мені в очі! Я проникну у твою душу, чуєш? Проникну, а тоді звільню її від усіх упереджень і пут! Розчищу шлях для чистої, ясної, первісної насолоди й ти цілковито та безповоротно розчинишся в ній. Чуєш? Чуєш мене?
⠀
Десь в глибині душі я злякалася тієї пафосної заяви, але водночас усвідомила, що Дем‘єнова мета полягала не в тому, аби скалічити мене, а в тому, щоб «опредметити» мене. Насправді він насолоджувався не моїм болем і стражданнями, а владою, можливістю звести мене до статусу речі. Він бажав зруйнувати мою ідентичність, позбавити суб‘єктивності сприйняття.»
⠀
Анотація:
⠀
«Вона вродлива, успішна і сповнена мрій про яскраві відкриття і враження, кар’єру і подорожі. Та одна-єдина зустріч змінює геть усе. Привітний молодий лікар зачарував усмішкою, а приязним поглядом викликав довіру. Ніщо не віщувало біди. Насправді ж його янгольська зовнішність приховувала нещадне чудовисько, спрагле чужих страждань. І вона стає його заручницею. Їй необхідно боротися за себе на грані життя і смерті. Але цілковита покора така манлива. Чи витримає це? Чи вистачить сил протистояти безжальному звіру, подолати власні хворобливі потяги і зважитись на рішучий крок? А можливо, втративши себе колишню, вона знайде шанс на інше життя… У полоні болю і з присмаком дивної насолоди.»
⠀
#примхливачитака
March 3, 2018
Оповідь ведеться від імені жінки, яка приймає пропозицію роботи у впливовій Корпорації дуже закритого типу і приїздить у не менш закритий житловий комплекс, де мешкають працівники цієї Корпорації. У перший же день вона почувається зле і потрапляє під опіку дуже приємного, ввічливого і вродливого лікаря. Він запрошує гостю до свого кабінету — і з цього дня її життя стає суцільним пеклом. Лагідна опіка перетворюється на принизливий полон. Мучитель вигадливо поєднує фізичні і моральні знущання — рівно настільки, аби зламати, але не покалічити чи убити, морить голодом, відрізає будь-яку можливість зв’язку із зовнішнім світом, створює для полонянки нову, зручну для нього ідентичність (навіть ім’я дає нове — Кайя, так ми і називатимемо її теж). А ще робить її божевільною в очах оточуючих. І — як гадаєте, кому вони повірять більше: людині, яка прожила із ними багато років, заробила чималий авторитет своєю високопрофесійністю і співчутливістю, чарівними манерами (і про вроду не забувайте!), чи приблуді, яку ніхто не знає (бо все закрутилося так швидко, що вона навіть не втигла зареєструватися після прибуття), яка поводиться як шалена істеричка і висуває звинувачення, що звучать геть абсурдно?
Чому під личиною чарівного принца ховається жорстокий маніяк, який бавиться у Пігмаліона, тільки в дуже збочений спосіб? Як йому вдається так добре приховувати свою сутність? Чи вдасться полонянці втекти, чи він її підкорить повністю, чи, може, вона захоче лишитися у цьому полоні болю із власної волі? І невже ніхто не захоче її врятувати? Усі ці питання страшенно інтригують і підганяють якнайшвидше прочитати книгу. Адже, як і з кожним порядним трилером, з цією історією аж до самого кінця не можна вгадати, куди вона поверне і чим завершиться.
Про враження. «У полоні болю» — це охудожнений путівник по різних видах психологічного і фізичного аб’юзу, від лайки і побоїв до потужного газлайтингу. Описуючи ситуації, які ілюструють ці види, авторка подекуди не цурається професійної лексики (що з вуст героїні виглядає трішки дивно, а для читача і незвично — не часто, читаючи трилер, доводиться гуглити значення того чи іншого терміна). Але крім того, що ця історія ошелешує і тримає в напруженні , вона знайомить із різними девіаціями поведінки, які трапляються у житті, і потенційно може допомогти читачці чи читачу у майбутньому розпізнати і уникнути їх. Є тут і про стокгольмський синдром, і про дитячі травми, на благодатному грунті яких буйно розростаються численні збочення… І все це не озвучується безпосередньо, прямим текстом, а ілюструється поведінкою персонажів.
Повість-трилер Алевтіни Шавлач спонукає глибше замислитися про те, як убезпечити себе від насильства. Скажімо, ситуація, яку змальовує авторка на початку, — коли, здавалося б, з усіх боків нормальна і навіть симпатична людина робить з тобою абсолютно ненормальну і дику річ і ти спершу впадаєш в ступор і не знаєш, як реагувати, думаєш — може, я не так зрозуміла, може, я сама в чомусь винна, шукаєш виправдання одним словом… Я думаю, втрапивши в таку ситуацію (не-дай-Боже), кожен із нас почувався б і поводився би так само, як і головна героїня. Своїм текстом письменниця показує, що буває, якщо недооцінити небезпеку, засумніватися у тому, що відчуваєш, відсунути інстинкт самозбереження на другий план. Відчуваєш, що щось не так — кричи, втікай, клич на допомогу. А з’ясувати, чи не сталося непорозуміння, завжди зможеш потім. Якщо лишишся живою.
Ця книга нагадала мені фон-трієрівський «Догвіль»: мінімум декорацій,ніяких деталей, місце дії позначене лише штрихами. У центрі — люди, їхня поведінка. І насилля над жінкою. «У полоні болю» теж не містить ніяких зайвих описів чи додаткових даних. Ми не дізнаємося, що це за така дивна Корпорація, у чому полягає її вплив, як саме влаштоване життя у житловому комплексі, де відбувається основна дія. Ми не дізнаємося, звідки приїхала полонянка-Кайя, майже нічого не знатимемо про її минуле, про те, чому її ніхто не шукав і чому вона сама не мала з ким зв’язатися, не намагалася нікому передати вісточку. Мабуть, ці обставини дійсно зайві. Авторка хотіла розказати історію про силу болю і страху — і вона це зробила, переконлива й ефектно.
Насамкінець мушу сказати, що це справді жорстка і кривава повість. Тим, у кого слабкі нерви і — особливо — вагітним я б не радила читати. Але кров і сцени насилля — це не порожня обгортка. І те, що під нею, варте того, аби ознайомитися з дебютним твором Алевтіни Шавлач.
Чому під личиною чарівного принца ховається жорстокий маніяк, який бавиться у Пігмаліона, тільки в дуже збочений спосіб? Як йому вдається так добре приховувати свою сутність? Чи вдасться полонянці втекти, чи він її підкорить повністю, чи, може, вона захоче лишитися у цьому полоні болю із власної волі? І невже ніхто не захоче її врятувати? Усі ці питання страшенно інтригують і підганяють якнайшвидше прочитати книгу. Адже, як і з кожним порядним трилером, з цією історією аж до самого кінця не можна вгадати, куди вона поверне і чим завершиться.
Про враження. «У полоні болю» — це охудожнений путівник по різних видах психологічного і фізичного аб’юзу, від лайки і побоїв до потужного газлайтингу. Описуючи ситуації, які ілюструють ці види, авторка подекуди не цурається професійної лексики (що з вуст героїні виглядає трішки дивно, а для читача і незвично — не часто, читаючи трилер, доводиться гуглити значення того чи іншого терміна). Але крім того, що ця історія ошелешує і тримає в напруженні , вона знайомить із різними девіаціями поведінки, які трапляються у житті, і потенційно може допомогти читачці чи читачу у майбутньому розпізнати і уникнути їх. Є тут і про стокгольмський синдром, і про дитячі травми, на благодатному грунті яких буйно розростаються численні збочення… І все це не озвучується безпосередньо, прямим текстом, а ілюструється поведінкою персонажів.
Повість-трилер Алевтіни Шавлач спонукає глибше замислитися про те, як убезпечити себе від насильства. Скажімо, ситуація, яку змальовує авторка на початку, — коли, здавалося б, з усіх боків нормальна і навіть симпатична людина робить з тобою абсолютно ненормальну і дику річ і ти спершу впадаєш в ступор і не знаєш, як реагувати, думаєш — може, я не так зрозуміла, може, я сама в чомусь винна, шукаєш виправдання одним словом… Я думаю, втрапивши в таку ситуацію (не-дай-Боже), кожен із нас почувався б і поводився би так само, як і головна героїня. Своїм текстом письменниця показує, що буває, якщо недооцінити небезпеку, засумніватися у тому, що відчуваєш, відсунути інстинкт самозбереження на другий план. Відчуваєш, що щось не так — кричи, втікай, клич на допомогу. А з’ясувати, чи не сталося непорозуміння, завжди зможеш потім. Якщо лишишся живою.
Ця книга нагадала мені фон-трієрівський «Догвіль»: мінімум декорацій,ніяких деталей, місце дії позначене лише штрихами. У центрі — люди, їхня поведінка. І насилля над жінкою. «У полоні болю» теж не містить ніяких зайвих описів чи додаткових даних. Ми не дізнаємося, що це за така дивна Корпорація, у чому полягає її вплив, як саме влаштоване життя у житловому комплексі, де відбувається основна дія. Ми не дізнаємося, звідки приїхала полонянка-Кайя, майже нічого не знатимемо про її минуле, про те, чому її ніхто не шукав і чому вона сама не мала з ким зв’язатися, не намагалася нікому передати вісточку. Мабуть, ці обставини дійсно зайві. Авторка хотіла розказати історію про силу болю і страху — і вона це зробила, переконлива й ефектно.
Насамкінець мушу сказати, що це справді жорстка і кривава повість. Тим, у кого слабкі нерви і — особливо — вагітним я б не радила читати. Але кров і сцени насилля — це не порожня обгортка. І те, що під нею, варте того, аби ознайомитися з дебютним твором Алевтіни Шавлач.
January 21, 2019
Минулого року я почав більше читати книжок українських авторів, що в результаті вилилося в різноплановий досвід, який не завжди був хорошим. Але зрозумів те, що нашій сучасній літературі потрібно довіряти. До цього часу познайомився з багатьма трилерами іноземних авторів, тому вирішив знайти схожого жанру книгу в українського автора. «У полоні болю» Алевтіни Шавлач якраз здалася мені ідеальним варіантом, коротка повість-трилер із насторожучою обкладинкою.
Події в книзі відбуваються на території великої корпорації, де працівники не тільки працюють, а ще і проживають. Ця компанія оповита секретністю, хоча таке враження тільки заради того, щоб не розповідати про неї. Головна героїня повісті Кайя (це не її справжнє ім’я, але все згодом), від якої й ведеться оповідь, приїхала на роботу в цю корпорацію. На превеликий жаль, вона погано себе почувала і звернулася до місцевого головного лікаря Дем’яна, який із радістю їй допоміг. Він запропонував ліки, після яких дівчина заснула. Коли головна героїня прокинулася, починаються найстрашніші події, які тільки можна собі уявити. Головний лікар надумав займатися опікою цієї дівчини. Але замість милого та приємного поводження, він перетворюється на монстра і просто закриває її в себе в кімнаті. Дем’ян використовує моральні та фізичні способи, щоб знищити її особистість, зламати її та створити зовсім іншу жінку. Він відрізав її від зовнішнього світу, дав нове ім’я Кайя, калічить її найвигадливішими способами, морить голодом та створює божевільну особистість для навколишніх людей, яку він врятував від смерті та старається допомогти. З огляду на факт, що головний лікар є ідеалом людини з великим авторитетом у цій корпор��ції, то дівчині, яка немає документів та поводиться як душевно хвора ніколи не повірять.
Ось так вона потрапила у пастку свого життя і потрібно докласти неабиякі зусилля та розворушити розум, щоб вибратися із цієї лікарської в’язниці. Але чи вийде це у Кайї? Чи подолає вона свої страхи? Чому Дем’ян робить ці жахливі речі із нею? Багато питань я ставив перед собою, коли читав цю повість і до самого кінця фінал мені був невідомий. Цей факт інтриги додає багато плюсів у дебютній книзі Алевтіни Шавалач, але не усе так просто, бо чи зміг я повірити в цю історію.
Письменниця в цій повісті піднімає багато важливих питань сьогодення: підліткові психологічні травми, жорстоке поводження із жінками, виховання дітей батьками, довіра до своїх інстинктів. Але найбільше звертається акцент у книжці на чоловічу беззаперечну владу над жінкою й бездумна покора жінки. Одне і друге призводить у сімейних (і не тільки) стосунках до знущань із боку чоловіка, що часто завершується летальним випадком будь-якого з двох людей. У книзі ми постійно зустрічаємося із психологічним та фізичним знущанням, які породжують у головної героїні різноманітні типи поведінки. Кайя кидалася від покори до бунту, ні на мить не бажаючи усвідомлювати ситуацію, у яку вона потрапила. Вона стала справжньою полоненою жінкою, у реальності та всередині себе.
Щодо героїв, то питань до Дем’на майже немає, упродовж книги вдається намалювати його психологічний портрет, який якраз дає частково розуміння його диких вчинків. Але Кайя, то зовсім інше. Звичайно, можна апелювати, що людина під таким психологічним тиском та постійним фізичним болем не може поводитися логічно. Та все ж таки, рій тих думок, які виринали в голові головної героїні доводив просто до сказу. Логіки там і не повинно бути, але таке враження, що вона була просто лялькою, яка виконувала накази авторки, за які потім отримувала ще більше на горіхи. А особистості, яка хоче боротися, будувати план та вибратися із цієї пастки долі я не побачив.
Узагалі за межами цих двох дійових осіб усе навколо виглядало, як декорація. Таке враження, що читач потрапляє в кінострічку «Шоу Трумена» режисера Пітера Віра, де головну роль бездоганно виконав Джим Керрі. Ми узагалі не знаємо чим займається ця загадкова корпорація. Про минуле головної героїні дізнаємося такий дріб’язок, що це можна узагалі не враховувати. А щодо другорядних героїв, різного роду працівників, то таке враження, що вони глядачі, які насправді знають повністю все, що Дем’ян робить із Кайєю, але просто мовчать через правила в корпорації. Можливо, письменниця не хотіла нагромаджувати текст такими речами, а зосередитися тільки та впливі різного роду болю на особистість людини. Але кілька сторінок, щоб намалювати загальну картину були б точно не зайвими. А навпаки допомогли б читачу. Тому через ці речі перестаєш вірити у реальність усіх подій, які б насправді мали б бути такими і приходить розчарування.
На останок підсумую, що дебют в молодої української письменниці вдався досить непогано. Головний антагоніст, проблематика, яка піднімається в історії, інтрига до самого кінця є позитивними сторонами. Також письменниця викликає велику кількість емоцій у читача – співчуття, відраза, злість, нерозуміння, несприйняття та сльози. Скажу відверто, що давно не читав книги, де я б хотів зупинитися і далі не читати, бо це справді кривава та жорстока історія. Тому я точно не раджу читати цю історію людям із слабкими нервами або жінкам, що знаходяться при надії, бо перенести це буде справді важко. Усім іншим, якщо ви готові провести один із читацьких вечорів у постійній психологічній напрузі та відчути цей вир різних емоцій, то ця книга – те, що вам потрібно. Але чи зможете ви повірити у реальність цих подій, то інша справа. Далі залишиться тільки біль і пустота.
Більше оглядів у блозі.
Події в книзі відбуваються на території великої корпорації, де працівники не тільки працюють, а ще і проживають. Ця компанія оповита секретністю, хоча таке враження тільки заради того, щоб не розповідати про неї. Головна героїня повісті Кайя (це не її справжнє ім’я, але все згодом), від якої й ведеться оповідь, приїхала на роботу в цю корпорацію. На превеликий жаль, вона погано себе почувала і звернулася до місцевого головного лікаря Дем’яна, який із радістю їй допоміг. Він запропонував ліки, після яких дівчина заснула. Коли головна героїня прокинулася, починаються найстрашніші події, які тільки можна собі уявити. Головний лікар надумав займатися опікою цієї дівчини. Але замість милого та приємного поводження, він перетворюється на монстра і просто закриває її в себе в кімнаті. Дем’ян використовує моральні та фізичні способи, щоб знищити її особистість, зламати її та створити зовсім іншу жінку. Він відрізав її від зовнішнього світу, дав нове ім’я Кайя, калічить її найвигадливішими способами, морить голодом та створює божевільну особистість для навколишніх людей, яку він врятував від смерті та старається допомогти. З огляду на факт, що головний лікар є ідеалом людини з великим авторитетом у цій корпор��ції, то дівчині, яка немає документів та поводиться як душевно хвора ніколи не повірять.
Ось так вона потрапила у пастку свого життя і потрібно докласти неабиякі зусилля та розворушити розум, щоб вибратися із цієї лікарської в’язниці. Але чи вийде це у Кайї? Чи подолає вона свої страхи? Чому Дем’ян робить ці жахливі речі із нею? Багато питань я ставив перед собою, коли читав цю повість і до самого кінця фінал мені був невідомий. Цей факт інтриги додає багато плюсів у дебютній книзі Алевтіни Шавалач, але не усе так просто, бо чи зміг я повірити в цю історію.
Письменниця в цій повісті піднімає багато важливих питань сьогодення: підліткові психологічні травми, жорстоке поводження із жінками, виховання дітей батьками, довіра до своїх інстинктів. Але найбільше звертається акцент у книжці на чоловічу беззаперечну владу над жінкою й бездумна покора жінки. Одне і друге призводить у сімейних (і не тільки) стосунках до знущань із боку чоловіка, що часто завершується летальним випадком будь-якого з двох людей. У книзі ми постійно зустрічаємося із психологічним та фізичним знущанням, які породжують у головної героїні різноманітні типи поведінки. Кайя кидалася від покори до бунту, ні на мить не бажаючи усвідомлювати ситуацію, у яку вона потрапила. Вона стала справжньою полоненою жінкою, у реальності та всередині себе.
Щодо героїв, то питань до Дем’на майже немає, упродовж книги вдається намалювати його психологічний портрет, який якраз дає частково розуміння його диких вчинків. Але Кайя, то зовсім інше. Звичайно, можна апелювати, що людина під таким психологічним тиском та постійним фізичним болем не може поводитися логічно. Та все ж таки, рій тих думок, які виринали в голові головної героїні доводив просто до сказу. Логіки там і не повинно бути, але таке враження, що вона була просто лялькою, яка виконувала накази авторки, за які потім отримувала ще більше на горіхи. А особистості, яка хоче боротися, будувати план та вибратися із цієї пастки долі я не побачив.
Узагалі за межами цих двох дійових осіб усе навколо виглядало, як декорація. Таке враження, що читач потрапляє в кінострічку «Шоу Трумена» режисера Пітера Віра, де головну роль бездоганно виконав Джим Керрі. Ми узагалі не знаємо чим займається ця загадкова корпорація. Про минуле головної героїні дізнаємося такий дріб’язок, що це можна узагалі не враховувати. А щодо другорядних героїв, різного роду працівників, то таке враження, що вони глядачі, які насправді знають повністю все, що Дем’ян робить із Кайєю, але просто мовчать через правила в корпорації. Можливо, письменниця не хотіла нагромаджувати текст такими речами, а зосередитися тільки та впливі різного роду болю на особистість людини. Але кілька сторінок, щоб намалювати загальну картину були б точно не зайвими. А навпаки допомогли б читачу. Тому через ці речі перестаєш вірити у реальність усіх подій, які б насправді мали б бути такими і приходить розчарування.
На останок підсумую, що дебют в молодої української письменниці вдався досить непогано. Головний антагоніст, проблематика, яка піднімається в історії, інтрига до самого кінця є позитивними сторонами. Також письменниця викликає велику кількість емоцій у читача – співчуття, відраза, злість, нерозуміння, несприйняття та сльози. Скажу відверто, що давно не читав книги, де я б хотів зупинитися і далі не читати, бо це справді кривава та жорстока історія. Тому я точно не раджу читати цю історію людям із слабкими нервами або жінкам, що знаходяться при надії, бо перенести це буде справді важко. Усім іншим, якщо ви готові провести один із читацьких вечорів у постійній психологічній напрузі та відчути цей вир різних емоцій, то ця книга – те, що вам потрібно. Але чи зможете ви повірити у реальність цих подій, то інша справа. Далі залишиться тільки біль і пустота.
Більше оглядів у блозі.
July 12, 2022
Незатишна історія від якої
затишно! Реально. Я не те, щоб любила тему насилля, згвалтування, покори жінки чоловікові. Я дуже вразлива до подібного контенту. І тут можна здивуватися: тож, як ти, Таню, отримуєш задоволення від цього трилера? Ну, по-перше, я контролюю ситуацію, бо моя уява не може породити нічого жахливішого за те, що я здатна витерпіти. По-друге, авторка (яку я, на жаль, не можу відмітити в постику) так класно про все пише, що немає жодної причини хоча б десь сказати “фу-у”. І тут я хотіла б, щоб хтось передав цій чудовій письменниці, що вона майстер слова і сюжету, бо їй вдалося зробити так, щоб читач (я) сиділа і розслаблялася, спостерігаючи за не надто приємними речами.
тут багато психологічного напруження: зокрема, шлях від адекватної людини до морально зламаної жертви, яка готова ноги цілувати мучителю навіть за найменші крихти милосердя. Трансформація від опору та ненависті до зла до збудження від цього зла та освідчення йому в коханні. Тут і тема покірності жінок чоловікові, бо, бачте, Адама першим створили…І травми дитинства, які формують нас, дорослих.
У сюжеті прекрасно все: мова, динаміка подій, гарно прописані персонажі, повна передбачуваність. Локацій, де все відбувається, де так багато, але це не псує враження. Ані нудьгування, ані відчуття жосткого трешаку (хоча не такий фінал я очікувала, взагалі!!!!!!). Присутні начебто й неприємні сцени (що ближче до кінця, то вони страшніші), але вони подані настільки майтерно і доречно, що бажання дізнатися а що ж там далі змушує підтримувати жвавий ритм читання, незважаючи на раптовий наліт огиди.
затишно! Реально. Я не те, щоб любила тему насилля, згвалтування, покори жінки чоловікові. Я дуже вразлива до подібного контенту. І тут можна здивуватися: тож, як ти, Таню, отримуєш задоволення від цього трилера? Ну, по-перше, я контролюю ситуацію, бо моя уява не може породити нічого жахливішого за те, що я здатна витерпіти. По-друге, авторка (яку я, на жаль, не можу відмітити в постику) так класно про все пише, що немає жодної причини хоча б десь сказати “фу-у”. І тут я хотіла б, щоб хтось передав цій чудовій письменниці, що вона майстер слова і сюжету, бо їй вдалося зробити так, щоб читач (я) сиділа і розслаблялася, спостерігаючи за не надто приємними речами.
тут багато психологічного напруження: зокрема, шлях від адекватної людини до морально зламаної жертви, яка готова ноги цілувати мучителю навіть за найменші крихти милосердя. Трансформація від опору та ненависті до зла до збудження від цього зла та освідчення йому в коханні. Тут і тема покірності жінок чоловікові, бо, бачте, Адама першим створили…І травми дитинства, які формують нас, дорослих.
У сюжеті прекрасно все: мова, динаміка подій, гарно прописані персонажі, повна передбачуваність. Локацій, де все відбувається, де так багато, але це не псує враження. Ані нудьгування, ані відчуття жосткого трешаку (хоча не такий фінал я очікувала, взагалі!!!!!!). Присутні начебто й неприємні сцени (що ближче до кінця, то вони страшніші), але вони подані настільки майтерно і доречно, що бажання дізнатися а що ж там далі змушує підтримувати жвавий ритм читання, незважаючи на раптовий наліт огиди.
November 6, 2021
Боль стирает всё...
Эта книга попала мне в руки случайно. Но я проглотила её буквально за несколько часов. Знаете, это книга из таких книг, когда ты начинаешь читать и уже не замечаешь, как переворачиваешь последнюю страничку. Невозможно оторваться! Если прочитать анотацию, то может показаться, что история классическая, если не сказать шаблонная, но открыв и начав читать, сразу понимаешь, что между строк скрывается множество интереснейших аллюзий, метфор, посылов и идей. Он - идеал. Красивый, улыбчивый, милый, вежливый. Она - просто девушка с прошлым. Самым обычным прошлым за плечами. Волей случая ОН выбирает ЕЁ в качестве своей игрушки, своей куклы, своей жертвы. Он отнимает у неё всё - имя, голос, чувства, эмоции, мысли. Боль стирает всё. Боль ломает, уничтожает, превращает в другого человека. Никто на самом деле не способен противостоять боли. Особенно, если в ход идёт ещё и газлайтинг, а окружающие вокруг тебя тебя не слышат, тебе не верят. ну или не хотят слышать и верить. Так бывает и в жизни. В реальной жизни, как не прискорбно это признавать. Книга оставляет неприятное послевкусие. О ней вспоминаешь ещё долго после прочтения. Не могу сказать, какая мораль этой истории. Наверное, что не стОит доверять милой внешности и улыбчивости окружающих. Или что стОит прислушиваться к мольбам о помощи. В любом случае советую прочитать это произведение. Стоящая история.
Эта книга попала мне в руки случайно. Но я проглотила её буквально за несколько часов. Знаете, это книга из таких книг, когда ты начинаешь читать и уже не замечаешь, как переворачиваешь последнюю страничку. Невозможно оторваться! Если прочитать анотацию, то может показаться, что история классическая, если не сказать шаблонная, но открыв и начав читать, сразу понимаешь, что между строк скрывается множество интереснейших аллюзий, метфор, посылов и идей. Он - идеал. Красивый, улыбчивый, милый, вежливый. Она - просто девушка с прошлым. Самым обычным прошлым за плечами. Волей случая ОН выбирает ЕЁ в качестве своей игрушки, своей куклы, своей жертвы. Он отнимает у неё всё - имя, голос, чувства, эмоции, мысли. Боль стирает всё. Боль ломает, уничтожает, превращает в другого человека. Никто на самом деле не способен противостоять боли. Особенно, если в ход идёт ещё и газлайтинг, а окружающие вокруг тебя тебя не слышат, тебе не верят. ну или не хотят слышать и верить. Так бывает и в жизни. В реальной жизни, как не прискорбно это признавать. Книга оставляет неприятное послевкусие. О ней вспоминаешь ещё долго после прочтения. Не могу сказать, какая мораль этой истории. Наверное, что не стОит доверять милой внешности и улыбчивости окружающих. Или что стОит прислушиваться к мольбам о помощи. В любом случае советую прочитать это произведение. Стоящая история.
February 8, 2022
Мастерски написанный триллер с элементами психологической драмы. Трагическая история, в которую погружаешься, словно в глубокие тёмные воды - с каждой страницей тебе всё больше и больше не хватает воздуха, но ты продолжаешь погружение, несмотря ни на что.
Сюжет:
27-летняя девушка, за плечами которой яркая наполненная жизнь и весьма успешная карьера нехотя принимает предложение от странной корпорации, которая затеряна в непроходимых лесах (тут стоит отметить, что описание места, природы очень кстати - они короткие, но ёмкие, благодаря чему погружаешься в историю целиком и полностью). И когда она пребывает на место назначения, ей становится дурно. И вот появляется ОН... Тепер жизнь героини можна разделить на ДО и ПОСЛЕ. Она попадает в плен боли, терзаний, оскорблений. Демиен (уверенна, что его имя выбрано не случайно!) - само воплощение дьявола. Он мастерски истязает героиню, которой даёт новое имя - Кайя. И боль делает своё дело. Героиня постепенно становится Кайей - тоесть той, какой её хочет видеть Господин.
В книге много насилия, автор ничего не маскирует - пишет, как есть. Но всё это очень органично.
Концовка оставляет длительное болезненное послевкусие. Всё должно было случится именно так. И в какой-то мере это даже счастливый финал для обоих - для Демиена и Кайи.
Сюжет:
27-летняя девушка, за плечами которой яркая наполненная жизнь и весьма успешная карьера нехотя принимает предложение от странной корпорации, которая затеряна в непроходимых лесах (тут стоит отметить, что описание места, природы очень кстати - они короткие, но ёмкие, благодаря чему погружаешься в историю целиком и полностью). И когда она пребывает на место назначения, ей становится дурно. И вот появляется ОН... Тепер жизнь героини можна разделить на ДО и ПОСЛЕ. Она попадает в плен боли, терзаний, оскорблений. Демиен (уверенна, что его имя выбрано не случайно!) - само воплощение дьявола. Он мастерски истязает героиню, которой даёт новое имя - Кайя. И боль делает своё дело. Героиня постепенно становится Кайей - тоесть той, какой её хочет видеть Господин.
В книге много насилия, автор ничего не маскирует - пишет, как есть. Но всё это очень органично.
Концовка оставляет длительное болезненное послевкусие. Всё должно было случится именно так. И в какой-то мере это даже счастливый финал для обоих - для Демиена и Кайи.
May 6, 2020
ЦЕ ЖАХЛИВА КНИГА
Я не ��артую, це дійсно жахлива книга. Не читайте її, а то будете як я лежати о 12 ночі, ридати та думати, що все непозбувна бентега.
Тема аб'юзивних відносин досить гостра та болюча для всіх. Бо на превеликий жаль це трапляється досить часто.
І її було лячно читати, бо розумієш, що це може бути насправді. Та найбільше лякали думки героїні, бо страшно, коли підкорюють твою волі та кривдник стає ідолом.
Можу сміло назвати Алевтіну Шавлач українською Гіліян Флінн. І сподіваюся, що почитаю ще трилери її авторства.
Я не ��артую, це дійсно жахлива книга. Не читайте її, а то будете як я лежати о 12 ночі, ридати та думати, що все непозбувна бентега.
Тема аб'юзивних відносин досить гостра та болюча для всіх. Бо на превеликий жаль це трапляється досить часто.
І її було лячно читати, бо розумієш, що це може бути насправді. Та найбільше лякали думки героїні, бо страшно, коли підкорюють твою волі та кривдник стає ідолом.
Можу сміло назвати Алевтіну Шавлач українською Гіліян Флінн. І сподіваюся, що почитаю ще трилери її авторства.
January 9, 2018
здається, це буде найстрашніша книжка яку я читала...
серединку я чесно пропустила, бо ж страшно! але й дуже цікаво, тому прочитала закінчення
дуже круто написано, реально триллер, яби там позначку 18+ дописала.
серединку я чесно пропустила, бо ж страшно! але й дуже цікаво, тому прочитала закінчення
дуже круто написано, реально триллер, яби там позначку 18+ дописала.
December 25, 2024
Напишу як є, книга і розв'язка сюжету доволі дивні. Я навіть не впевнена, чи українська авторка, бо всюди зазначено "український автор", але імена персонажів та контекст якийсь плутаний. Начебто дія відбувається то в Україні, то в Польщі, бо герої їздять у Татри, планують весілля в Італії, але головну героїню чомусь називають Каєю, хоча це навіть не її справжнє ім’я (бо документи загублені). В якийсь момент задумалася, чи у ті часи, коли писалася книга, українці вже могли так вільно подорожувати Європою? Як на мене, сюжет зшитий червоними нитками – багато деталей не стикується.
Герої теж викликали подив. Всі до смішного наївні й майже одразу піддаються чарівній усмішці Дем'яна, нашого головного героя. До речі, ім'я теж цікаве – Дем'ян, як демон. Це взагалі класика жанру, називати таких персонажів демонічними іменами.
Щодо головної героїні – вона дуже дивно трансформується. То вона належить собі, то йому, а той аб’юз, який Дем’ян створював, начебто безповоротний, але іноді в неї раптово прокидається здоровий глузд. От вона сама каже: "Я знову належала йому, наче потужні, але швидкоплинні спалахи здорового глузду змінювалися адикцією." Дем’ян для неї як наркотик: усвідомлюєш, що це зло, але все одно повертаєшся знову і знову.
Були там і моменти газлайтингу, прописані ніби для підручника. А ще ці всі пестливі прізвиська, якими Дем’ян обсипав Каї: кицюня, полуничка, пелюсточка… І щоразу нові! Ну а суржик служниці був таким дивним, що я навіть не зрозуміла, з якого він регіону – більше схоже на вигадку.
Загалом, книга викликала емоції та інтригу, хоча у мене до української літератури упереджене ставлення. І ця книга це ставлення підтвердила. Вона наче й цікава, але купа моментів змушує лише посміхатися або знизувати плечима.
Герої теж викликали подив. Всі до смішного наївні й майже одразу піддаються чарівній усмішці Дем'яна, нашого головного героя. До речі, ім'я теж цікаве – Дем'ян, як демон. Це взагалі класика жанру, називати таких персонажів демонічними іменами.
Щодо головної героїні – вона дуже дивно трансформується. То вона належить собі, то йому, а той аб’юз, який Дем’ян створював, начебто безповоротний, але іноді в неї раптово прокидається здоровий глузд. От вона сама каже: "Я знову належала йому, наче потужні, але швидкоплинні спалахи здорового глузду змінювалися адикцією." Дем’ян для неї як наркотик: усвідомлюєш, що це зло, але все одно повертаєшся знову і знову.
Були там і моменти газлайтингу, прописані ніби для підручника. А ще ці всі пестливі прізвиська, якими Дем’ян обсипав Каї: кицюня, полуничка, пелюсточка… І щоразу нові! Ну а суржик служниці був таким дивним, що я навіть не зрозуміла, з якого він регіону – більше схоже на вигадку.
Загалом, книга викликала емоції та інтригу, хоча у мене до української літератури упереджене ставлення. І ця книга це ставлення підтвердила. Вона наче й цікава, але купа моментів змушує лише посміхатися або знизувати плечима.
April 16, 2022
Проковтнула на одному диханні! Почала читати о 21-й, плануючи подужати 3-4 сторінки перед сном, а не зчулася, як перегорнула останню сторінку о 3-й ночі))
Історія неймовірного болю, сліз, рефлексії та катувань, яка не залишить байдужим того, хто має серце!(
Читаючи, мій стан стрибав від люті та ненависті до співчуття та співпереживання. Авторка майстерно описує ті незворотні зміни свідомості, що відбуваються під дією насилля та катувань. Так, що читач не здатен постояти осторонь, чисто в ролі безмовного спостерігача. Кортить відкласти книжку, аби просто подихати, переосмислити прочитане, але клубок болю та знущань настільки затягує, що це стає неможливим.
До головної героїні, ім"я якої так і не вдасться дізнатися, виникає то огида, то лють, то невимовне співчуття. Її то розумієш, то щиро ненавидиш, то подумки лупцюєш руками Дем"єна - чарівного лікаря небувалої вроди, мужчину з лагідним та виваженим обличчям, чорним серцем та бездоганною репутацією.
Але ця історія про дещо більше, аніж про хворого психопата та його бідолашну бранку. Це глибока притча з неймовірно болючою кінцівкою, яку, мабуть, кожен зрозуміє чисто по-своєму. Мені ж вона боліла про щось своє, особисте, таємне.
Історія неймовірного болю, сліз, рефлексії та катувань, яка не залишить байдужим того, хто має серце!(
Читаючи, мій стан стрибав від люті та ненависті до співчуття та співпереживання. Авторка майстерно описує ті незворотні зміни свідомості, що відбуваються під дією насилля та катувань. Так, що читач не здатен постояти осторонь, чисто в ролі безмовного спостерігача. Кортить відкласти книжку, аби просто подихати, переосмислити прочитане, але клубок болю та знущань настільки затягує, що це стає неможливим.
До головної героїні, ім"я якої так і не вдасться дізнатися, виникає то огида, то лють, то невимовне співчуття. Її то розумієш, то щиро ненавидиш, то подумки лупцюєш руками Дем"єна - чарівного лікаря небувалої вроди, мужчину з лагідним та виваженим обличчям, чорним серцем та бездоганною репутацією.
Але ця історія про дещо більше, аніж про хворого психопата та його бідолашну бранку. Це глибока притча з неймовірно болючою кінцівкою, яку, мабуть, кожен зрозуміє чисто по-своєму. Мені ж вона боліла про щось своє, особисте, таємне.
October 31, 2021
Книга, після якої важко дихати, наче хтось поволі стискає тобі горлянку.
Глибока, концептуальна, в'язка, подекуди тобі боляче, подекуди воложаться очі і частішає сердцебиття. Не перебільшу, якщо напишу, що за життя ще жодної такої книги не читала. Вона єдина у своєму роді.
Це книга про двох. Одного зламав батько та стереотипи, іншого (іншу) зламав цей перший, надламаний.
Він - вродливий, з чарівною посмішкою, його поважають за чемність, люб'язність та виваженість. Ніхто ніколи не допустить навіть думку про те, що він здатен на дещо хворе, лихе чи злочинне.
Вона - молода, красива та трішечки легковажна. І можливо саме тому він обирає саме її для ролі своєї забавки.
В книзі чудесним чином висвітлено не тільки стокгольмський синдром, а й лімський синдром. Адже наприкінці книги стає зрозуміло, що цей хворобливий зв'язок двосторонній.
Кінцівка вражає. Перевернувши останню сторінку ти відчуваєш себе навіть трішечки обманутим. Останні слова головної героїні повергають в легкий шок. Це наче чорна діра, безвихідь, відчай. Але саме цим по суті і має закінчуватися полон болю.
Глибока, концептуальна, в'язка, подекуди тобі боляче, подекуди воложаться очі і частішає сердцебиття. Не перебільшу, якщо напишу, що за життя ще жодної такої книги не читала. Вона єдина у своєму роді.
Це книга про двох. Одного зламав батько та стереотипи, іншого (іншу) зламав цей перший, надламаний.
Він - вродливий, з чарівною посмішкою, його поважають за чемність, люб'язність та виваженість. Ніхто ніколи не допустить навіть думку про те, що він здатен на дещо хворе, лихе чи злочинне.
Вона - молода, красива та трішечки легковажна. І можливо саме тому він обирає саме її для ролі своєї забавки.
В книзі чудесним чином висвітлено не тільки стокгольмський синдром, а й лімський синдром. Адже наприкінці книги стає зрозуміло, що цей хворобливий зв'язок двосторонній.
Кінцівка вражає. Перевернувши останню сторінку ти відчуваєш себе навіть трішечки обманутим. Останні слова головної героїні повергають в легкий шок. Це наче чорна діра, безвихідь, відчай. Але саме цим по суті і має закінчуватися полон болю.
November 27, 2025
Це найбільш огидне що я читала.
November 20, 2021
Книга, від якої хотілось блювати.
Displaying 1 - 13 of 13 reviews