Де Ойра?

by Таня Стус, Надія Кушнір (Illustrator)

Маленький епізод із життя Орисі та її песика Ойри розкриває кілька важливих сторін людських стосунків і зокрема родинних. Повага до простору та потреб інших, уміння ділитися, важливість «плекання внутрішнього садочка», подолання страху – усе це робить нас ближчими й наповненішими.

32 pages, Hardcover

Published January 1, 2017

About the author

Тетяна Стус (Щербаченко) – дитяча письменниця, засновниця та керівник проекту промоції дитячого читання «BaraBooka. Простір української дитячої книги», експерт та співзасновниця рейтингу видань для дітей та підлітків «Рейтинг критика».

Тетяня Стус народилася 21 лютого 1976 року на Слобожанщині, у селі Можняківці Новопсковського району, що на Луганщині. Продовжила династію вчителів, вступивши до Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Григоровича Шевченка.

Відомий літературний критик почала свою кар’єру у школі, працюючи вчителем. Пізніше працювала журналістом, копірайтером, редактором – у редакціях літературної, культурологічної та дитячої періодики («Книжник-review», «Друг читача», «Київська Русь» та ін.). Згодом очолила дитячий журнал «Соняшник».

Найпопулярніші роботи письменниці: дівчачий бестселер «Панночка»; збірка оповідань «Пуп Землі, або Як Даринка світ рятувала»; посібник з інтернет-грамотності «Як не заблукати в Павутині»; збірки оповідань для малят – «Біла, Синя та інші», «Їжак Вільгельм», «Де Ойра?».

Reviews

[Ksenia (vaenn) · Rating 5 out of 5]

У мене з’явилася погана звичка – міряти українські дитячі книжки-картинки мірилом “Зубр шукає гніздо“. От, наприклад, “Ведмідь не хоче спати” – це 0.75 зубра, а “Де Ойра?” Тані Стус – 0.85.

Маленька дівчинка страшенно цікавиться тим, куди ж вечорами пропадає її песик, але знаходить в собі сили лишити Ойрі простір для самореалізації (ну й берегти цуценятині секрети). Дуже проста й коротка притчева історія несподівано розгортається в море неосяжне: тут і про святість особистих кордонів, і про необхідність підзарядки для інтровертів, і про окремішні материнські потреби, і про взаємопідтримку і взаємоповагу, і про власні інтереси, що не суперечать кооперації, і про… оте стусове самособоюнаповнення в першу чергу. А що за ним стоїть – то штука доволі індивідуальна, проте мені дуже подобається потрактування авторки. Готова розмахувати цією книжкою направо і наліво у відповідь на питання: “А чого ти така мовчазна в куточку сидиш?”. Там переконливо пояснюється. І з картинками!

[Hymerka · Rating 5 out of 5]

Абсолютно чарівна і напрочуд оригінальна книжка-картинка, особливо для українського книжкового ринку. Ойра — це ім'я песика, який регулярно десь зникає. Це страшенно турбує його маленьку хазяйку Орисю, яка хвилюється за свого улюбленця. Та виявляється, що з песиком усе гаразд, просто він, як усі ми, іноді потребує часу, щоб побути наодинці з собою. Це дуже цікава і досить складна тема для книги такої вікової категорії, адже непросто пояснити найменшим діткам, чому, наприклад, мамі потрібен свій власний час: той час, який вона може присвятити своїм приватним думкам, щоб з новою наснагою і натхненням повернутися до своїх найближчих. Мені згадалася мама кротенят із "кротячої епопеї" Мар'яни та Тараса Прохаськів: вона також наголошувала на тому, що їй просто необхідно часом пострибати на батуті чи пограти на контрабасі. )

[Stas · Rating 4 out of 5]

Добра книжка про мистецтво "самасобоюнаповнення".
До вподоби мені така назва для часу на одинці із самим собою.