Ця повість є продовженням повісті «Ганнуся». Третій «А» подорослішав на рік, про те від того життя його не стало нуднішим. Ще б пак – хіба можна всидіти в наметі посеред лісу, коли невідомі злочинці попереджають, щоб ви поводилися тихо і нікуди не висовували свого цікавого носа? Хіба можна відмовитися від знайомства з русалкою Ган чи отримати подарунок від зайця? А ще – відчути вірне плече друга, переконати у своїй правоті невіруючого Хому Назаровича і, звісно, закохатися по самісінькі вуха у прекрасну однокласницю?
Володимир Григорович Рутківський народився 18 квітня 1937 року в селі Хрестителеве на Черкащині в родині вчителів. Його дитинство припало на воєнне лихоліття. Середню освіту здобував у Богодухівській, а згодом – Великобурімській середній школі Чорнобаївського району. Уже тоді Рутківський виявив здібності до історичного пошуку, котрі досі спонукають його не просто писати цікаві історичні твори для дітей, а й відкривати до нього ще не описані, інколи навіть не досліджені періоди вітчизняної історії. Становленню його інтересу до українських старожитностей сприяло те, що члени шкільного гуртка, старостою якого свого часу був Володимир, відшукали в рідному селі залишки найдавнішого тоді поселення в Україні. Вищу освіту Рутківський здобував спочатку в Одеському інституті харчової холодильної промисловості, потім в Одеському політехнічному інституті. Проте зрозумів, що справжнє його покликання – література, тож згодом закінчив Вищі літературні курси в Москві. Друкується з 1959 року, творчий стаж письменника – понад півстоліття. Мешкає в Одесі, пише романи для дітей та юнацтва, серед яких – «Бухтик з тихого затону», «Гості на мітлі», «Канікули у Воронівці», «Сині Води», «Сторожова за става», «Двобій з тінню», «Потерчата», трилогія «Джури» (книга перша – «Джури козака Швайки», книга друга – «Джури характерники», книга третя – «Джури і підводний човен») та ін. Роман «Джурихарактерники» став переможцем книжкового рейтингу від «Літакценту», роман «Джури козака Швайки» названо «Книжкою року– 2009». Володимир Рутківський – лауреат премій імені Миколи Трублаїні, імені Лесі Українки, Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого. У 2012 році письменник став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка за історичну трилогію для дітей «Джури». Книжку «Джури козака Швайки» написано на українському історичному матеріалі, який з художнього погляду відтворено гарно і яскраво.
http://whatsread.pp.ua/work/2074 Гідне продовження попередньої повісті з уже знайомими героями, причому фактично в тому ж складі, які майже випадково знову влітку опиняються в одному місці, але вже не у Воронівці, а у лісі над річкою. Ганнусю мама відправила після важко перенесеної застуди оздоровлюватися на природу і знову у супроводі знайомого письменника Кості, Костянтина Івановича. Але через те, що мати письменника з Воронівки цього разу теж вирушила на оздоровлення до санаторію, наші герої потрапляють на літо до знайомого лісника в його угіддя, і виявляється саме там розквартирувався й той самий 4-й «А» з Воронівки.
Тут правда виникають деякі дорослі питання, наприклад, про бідну дитину, яка вже друге літо поспіль, пору відпусток, знову проводить у товаристві хоча й хорошого знайомого, але все одно чужої людини, а батьки за своїми мегазначними справами та відрядженнями знову не знайшли час для власної дитини. Або бідний 4-й «А», весь навчальний рік провівши з нехай і хорошою вчителькою, на канікули з нею ж на кілька тижнів вирушає до літнього табору з наметами. Невже їм не хочеться хоч трохи відпочити одне від одного? А бідолашна вчителька, не втомилася від цього класу, який би добрий і слухняний він не був, за весь навчальний рік, чи вдома, у неї своїх ніяких справ нема, лише стирчати з дітьми в лісі? А бідні діти замість того, щоб відпочити трохи в літньому таборі від вчителів, школи та домашніх повсякденних сільських справ, змушені натомість займатися прополюванням лісових саджанців?
Та все це дорослі роздуми і навряд чи при читанні потраплять у сприйняття дитини, дитині швидше за все закарбується в пам'яті річка, походи за грибами, вечірні розмови біля вогнища про лісовиків, мавок і русалок, та й пригода з браконьєрами. Тож оцінюю цей твір на рівні попереднього.