Події в романі відбуваються після смерті Богдана Хмельницького. Автор розповідає про пригоди Козака Мамая — мандрівного запорожця, вояки і гультяя, жартуна і філософа, безстрашного лукавця і навіть... чаклуна, який може покликати на допомогу магічні сили, рятуючись від небезпек. Якось Ільченко сказав: «Коли в скрутну хвилину люди не плачуть, а сміються, вони — проти будь-якого ворога дужчі». Про це його роман-епопея, який за всіма параметрами підпадає під визначення «шедевр» і який критики ставлять в один ряд з творами Сервантеса «Дон Кіхот» і Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».
Феноменальний роман. Автор має один з найоригінальніших стилів в українській літературі — і, гадаю, в Мамаї майстерність Олександра Ільченка розкрилася на всі 100%. Мова смачна, можна аж їсти, дія динамічна, хоч стрибай, герої живі, ніби виходять з картинки (хехех, ).
історія дуже захоплива й доволі епічна, гарний новелістичний закос під думи — таке собі українське за суттю фентезі.
Власне, роман знаковий і для українського літпроцесу — підписаний як "химерний роман з народних уст", започаткував притаманний нашому духові жанр химерної літератури, такого собі магічного реалізму по-українськи. Також ниньки химерною літературою в нас часом називають усю speculative fiсtion ачи фентезі.