Роман Олега Шинкаренка «Череп» досліджує ірраціональне коріння так званого «Русского мира», який призвів до росту агресії та мілітаризації сучасного російського суспільства. Персонажі роману — архетипова трійця билинних богатирів, сатирично трансформована сучасною російською дійсністю — подорожують із крайнього сходу Російської Федерації до України на танку Т-34, розфарбованому під гжель, щоб побороти міфічних бандерівців, придуманих піарниками московських медіахолдингів. В дорозі вони потрапляють у казкову реальність, яка опирається всім законам фізики, логіки та здорового глузду. Поступово герої втрачають всі гуманістичні орієнтири та зберігають єдину здатність — підкорятися гіпнозу пропаганди, який пестить монстра їхнього ресентименту.
найвеселіше в цій книжці – це коли в деяких місцях ти думаєш: та ну, скільки можна, навіть злому стьобові має бути якась межа, – а потім виявляється, що там справжні цитати з реальних людей.
Євген Синиця: "ДЛЯ ДУШІ" на "Книжковому Арсеналі" було придбано лише одну книгу, свіженький "Череп" by Олег Шинкаренко. Роман "проковтнувся" за кілька годин. Хоча й не в "одну сесію", брехати не буду. Втім, перерви у читанні визначалися "об'єктивними обставинами", а не бажанням "укласти" вже прочитане, як то було під час опанування попередніх романів автора, "Перших українських роботів", а надто – "Кагарлика". Стилістику "Черепа" для себе визначив як "жахаючи реалістична фантасмагорія", густо замішана на класичних тропах чарівної казки, що вкинуті в сучасну реальність. За першим враженням вельмишановний автор намацав шлях до широкого кола читачів, примудрившись при цьому не надто поступатися власним захватом від всіляких постмодернових екзерсисів. Тож маємо заявку на бестселер, на мій хлопський розум. Хто проминув книгу на "Арсеналі" (або й весь "Арсенал" гамузом) – не переймайтеся, отримати "Череп" технічно просто, буквально "у кілька кліків".
"Череп" Шинкаренка - дуже сильний роман, не гірший, як на мене, за його ж схвалений критиками "Кагарлик". Дуже добре відображена абсурдність, але в той же час і невідворотність московської навали на Україну. Вони лізуть, не розуміючи (окрім даурів) чому, не розуміючи навіщо, і це розуміння, здається, нікому і не потрібно. Автор, попри чудове усвідомлення механіки навали (рух колони ізб на курячих ногах - яскравий приклад), також не має відповіді на це питання. Не має її, мабуть, і ніхто інший. Лізуть просто тому що "саме так вони влаштовані", як сформулював Іван Семесюк в своєму ессеї "Цой". Але, хоча ми не знаємо і, можливо, ніколи не дізнаємося причини цієї навали, яка триває вже сторіччя, роман "Череп" дає нам відповідь на більш важливе питання - чим врешті решт закінчиться ця навала. А закінчиться вона саме так як і має закінчитися. Читайте - дізнаєтеся!