Коло Елу

by Андрій Цінцірук

Роман, відзначений дипломом літературного конкурсу «Коронація слова» 2016 року та спеціальною відзнакою від Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, розповість про нескінченне коло життя, круговерть людських доль в історії країни.

З повагою та острахом притишуючи голос, розповідали дорослі про верболозове коло Елу — таким був перший спогад дитинства малої Ганни-Софії. Дивний хлопець, що вмів розмовляти зі звірями та викликати зливу, сплів його для односельців, щоб провіщати їм майбутнє. Колись воно хитнулося вчергове: вперше — для неї, востаннє — для її матусі. Давно немає вже того хлопчини, а невидиме коло все розгойдується, котиться собі далі. Через довоєнну оселю львівського лікаря, її батька, через Другу світову і Афганістан, окупації, арешти і переховування, втрати, розлуки з рідними — і через перше та єдине на все життя її кохання, заплутані чи прямі, як промінь сонця, долі-стежки її дітей та онуків. Сьогодні, у переддень свого дев’яностоліття, Ганна-Софія вирушить у подорож рідним Львовом на старому трамваї, щоб пригадати все і замкнути ще одне коло…

192 pages, Hardcover

First published January 1, 2017

Reviews

[Iryna · Rating 4 out of 5]

Шкода, що фінал такий передбачуваний...

[Sergey Kochergan]

Lviv and it's history and language.

[Tetiana Lira · Rating 5 out of 5]

Що може бути легшим і приємнішим ніж зробити собі подарунок на ювілей. Тим більше, якщо він практично нічого не коштуватиме у фінансовому плані.
Головна героїня цієї історії, мабуть, думала приблизно так само, коли зібралася напередодні свого дев'яностолітнього ювілею проїхатися містом на старенькому трамвайчику та згадати все своє довге життя. І на заваді їй у цьому не стали ні старість, ні слабкість, ні практично п'ятирічне безвідлучне перебування в стінах своєї квартири. Адже сили вже не ті.
Звичайно, попереджати про свою витівку дітей та онуків вона не стала. Адже поїздка містом на машині це не те, про що вона думала довгий час. Та й навіщо турбувати зайнятих людей своїми примхами. Адже поїздка тривалістю в життя не може бути короткою.
Дуже сподобалося оформлення оповіді. Ти поринаєш у спогади разом із героїнею. І знову разом з нею ж від них повертаєшся в тут і зараз. За великим рахунком, це збірка намистин-фрагментів із життя Анни-Софії, які нанизуються на нитку не завжди в хронологічному порядку. Проте зрозуміти що трапилося, коли і чому аж ніяк не важко.
А ниткою-зв'язком із сьогоденням служать моменти в реальному часі, де героїня може спостерігати за оточенням, дізнатися про оточення, побачити пасажирів, які поряд, але в той же час нескінченно далеко. А потім визначити на якій зупинці трамвайчик зупинився зараз і поринути у новий спогад про своє життя. І ми підемо за нею.
Хоч книга і не велика за обсягом, ми дізнаємося про героїню майже все. Про її радість і горе, досягнення та втрати. Ми співпереживаємо їй у всіх її складнощах. І дізнаємось багато подробиць з історії країни, за часів її життя. Дізнаємось від очевидця тих подій. А тому важко їм не повірити. І не переосмислити своє про них уявлення.
Ця історія проста і складна одночасно. Здавалося б, проста старенька їде трамваєм і згадує своє життя. Що може бути цікавим у такій історії? Але ж інше питання, як вона прожила це життя. Як пройшла через усі складнощі. І найголовніше, що попри все вона залишилася Людиною. Саме так, із великої літери. І постаралася виростити такими самими і дітей, а потім і онуків. Щоб. коли прийде і її черга стати черговим витком у нескінченному колі життя, з гордістю сказати, що я зробила все, що було в моїх силах. І можу бути гордою за своє життя та кожен зроблений вибір.
І я можу порадити цю книгу прочитати з чистою совістю. Вона варта того, щоб витратити кілька годин на ознайомлення з історією життя корінної мешканки Львова.