Фірман султана

Таємний посол #2

by Volodymyr Malyk, Володимир Малик

В історико-пригодницьку тетралогію В. Малика «Таємний посол» увійшли романи «Посол Урус-шайтана», «Фірман султана» , «Чорний вершник» і «Шовковий шнурок». Задум цих книг виник у автора під впливом відомої картини Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». В основу покладено реальні події російсько-турецької війни 1677–1678 років та про трагічні події в Україні після Чигиринських походів і оборону Відня. Цікаві та карколомні пригоди кмітливого та відчайдушного козака Арсена Звенигори та його друзів не залишать байдужим жодного читача. А самовідданість у боротьбі з ворогом за честь, свободу і людяність роблять їх справжніми героями нашого часу.

300 pages, ebook

Published January 1, 2015

About the author

Volodymyr Malyk (Ukrainian: Володимир Малик; real name Volodymyr Sychenko; born 21 February 1921 in Kyiv Oblast, Ukrainian SSR, died 31 August 1998) is a Soviet/Ukrainian writer.

Source: Wikipedia

Reviews

[Данило Судин · Rating 3 out of 5]

На жаль... Якщо Посол Урус-шайтана має цілісний сюжет, то тут... Наче є одна лінія, але її реалізація слабка. Роман зловживає "монтажем": ми просто переносимося - з Болгарії в Україні, в Україні - просто "переносимося" між локаціями. Це було б не так страшно, якби не сюжетні "діри". Навіщо з Болгарії рухатися в Україну з пораненим Младеном? Як їх не впіймали турки дорогою? Причому "болгарська" частина становить 40% роману. А далі складається враження, що автор втомився - і просто переніс дію в Україну.
В Україні... Дещо дуже сильне. Облога Чигирина, попри простий і непретензійний опис, таки дуже напружена. Слуги яструба і лілей: повернення цього не передали. Відступ і втеча з міста - з переправою через Тясмин - проймають.
Але паралельно маємо міцну "дружбу народів". Росіяни всуціль благородні та самовіддані, а головне - жертовні. Якщо є "погані" росіяни, то вони за походженням... німці! Трохи є класового порядку денного (погані землевласники проти бідних селян), але вона скоро зникає. а от дружба народів витісняє все. Я розумію, що роман написано 1969 р. Але читаю я його у 2021 р., а тому... Як то кажуть, роман морально застарів.
А шкода, бо в дитинстві враження були неймовірні

[Oreon · Rating 4 out of 5]

Продовження пригод чи то злигод Арсена Звенигори. Методом із вогню та в полум'я він таки дістається рідної неньки доставивши замість брата Сірка фірман султана. Країна, козацтво, Чигирин готуються до чергової навали.

Цікаво було взнати походження слова "каторга", виявляється це від грецького "κάτεργον", що колись означало саме "гребне судно" з трьома рядами весел, пізніше - "галера". Але в контексті турецьких галер, то це поняття виявляється пішло саме звідти - перебувати на каторзі - рабом-веслярем на судні з такою назвою.

Іншим історичним підґрунтям була героїчна оборона Чигирина. У 1677 перша облога міста була невдалою для османів і 1678, у рік подій роману, відбувається другий похід на Чигирин на чолі з великим візиром Кара-Мустафою та його військом до 120 000. Московсько-козацьке військо, що протистояло їм, було значно меншим, залога міста складала біля 12 000 осіб, тож і в реальності і в книзі місто було цілком поруйноване. Арсен із кількома товаришами дивом спасається втечею в останній момент. За книгою турецький фірман мав би попередити козаків і їх союзників і вони мали встигнути приготуватись до облоги та протидії. І все нібито й так, але результат відповідає історичному - поруйнування і занепад міста.

Та знову ж таки в реальності все може бути не так однозначно як в книзі, бо ж перед тим 1674 року гетьман Дорошенко із вірними козаками обороняв Чигирин від тих самих московсько-козацьких військ під командуванням воєводи Григорія Ромодановського та гетьмана Івана Самойловича, і допомогли їм тоді встояти саме турецько-татарські війська, зокрема у поході брав участь і Кара-Мустафа. Ба більше московсько-козацьке військо Ромодановського остаточно оволоділо містом лише восени 1676 року, коли Дорошенко вже склав гетьманські клейноди. Тож хто чого кому і що там тоді був винен - чорт ногу зломе, та ясно одне - користуючись розбратом українців історично не одного разу на цьому виїжджали вороги України, чи то московити, чи то поляки, а чи турки з татарами, українці ж вбивали одне одного за булаву.

Та звісно ж В. Малик про це не писав, висмикнувши кусок історії він описав все як героїчну оборону козаків проти турків із союзними московитськими військами Ромодановського. Хоча є там епізод із біглими москальськими кріпаками, що подібних союзничків не надто красив і в книзі. Та й крім москалів одним із щирих друзів Арсена був польський панич Спихальський, наречена з Болгарії, навіть Сафар-бей (Ненко) врешті-решт стає на бік героїв, хоча турком його не назвати. Натомість одним із ницих ворогів є український сотник Чорнобай. Тож тут зібрано цілий інтернаціонал і слухати книгу було досить цікаво, хоча на історичну справедливість вона претендувати і не може. Можливо читати було б і не так цікаво як слухати.

В книзі також є знаменитий епізод з картини Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Видно картина Рєпіна була одним із чинників, що надихнули автора на цей твір. До речі, може хто не звертав уваги, на картині позаду видно два згорнутих козацькі прапори: жовто-блакитний і червоно-чорний.