«Мелодія кави в тональності сподівання» української письменниці Наталії Гурницької – це продовження її вдалого дебютного роману «Мелодія кави у тональності кардамону».
Головна героїня – Анна – все ж таки вирвала в долі надію на життя без Адама. Це дитина, яку вона носить під серцем. Чи зможе слабка жінка, удова заможного шляхтича, вести чоловікові справи та допомогти своїй зрадженій кузині? Чи зможе вона відгукнутися на нові почуття та знову попасти у тональність сподівання дива.
Це навіть книгою важко назвати, ніби якийсь пролог перед справжньою історією.
Першу книгу читала дуже давно, тому не пам‘ятаю стиль написання та побудову речень. В ось цій книзі дуже кидається в очі те, що авторка використовує практично у 80-85% випадків прості та короткі речення. Складається враження, що вона або не вміє будувати складні речення, або такий у неї стиль письма. Але читати таке важко: ніби видихаєшся після всіх тих коротких речень. У романі багато «води» та переливань з пустого у порожнє; до того ж, нещодавно дивилася серіал по першій частині, то там хоч якийсь рух, зміна локацій та персонажів, а тут на всю книгу заледве 2-3 події. На мою думку, це дуже слабка недокнига.
Мені продовження сподобалося, кому потрібен екшн - читайте пригодницькі книги і триллери, ця книга про інше.
Ця книга це повноцінний роман-роздум, бо вона повністю присвячена думкам Анни про своє минуле, яке вона ніяк не може відпустити, і саме через це трохи не встряє у неприємні події, але вчасно опановує себе. Вона переживає смерть коханого чоловіка, переживає як їй виростити і підняти на ноги п'ятеро дітей, переживає чи зустріне вона когось, як вона впорається з маєтком - усе це цілком живі переживання для жінки, цікаво саме те наскільки гарно вони вписуються у ті часи, про які йде книга.
Мені сподобалося, бо після першої частини я чогось такого і очікувала, книга легка, тут багато роздумів і помітно як багато сил вкладено у вивчення того часу щоб створити саме таку атмосферу і це вдалося авторці просто неймовірно ❤️
Це є продовження першого роману Наталії Гурницької Мелодія кави у тональності кардамону, більш відомому у вузьких колах, як серіал «Кава з кардамоном». Акцентую на цьому увагу, бо сама виявила це лише на половині книги. І до речі, її можна повноцінно читати як самостійний твір.
Анна, вагітна вдова з чотирма дітьми (її дітей там тільки 2є) намагається пережити втрату коханого Адама. Вони тільки одружилися, пережили нереальні перешкоди щоб бути разом і… він помер. Анна постійно думає про нього і намагається не здатись, вона сильна жінка, яка заради дітей не здасться.
В книзі не так і багато подій, народження Адася, гостини у тітки і початок нового життя з вічним смутком на серці. Проте, колоритний Львів, український побут 19 ст. і неймовірна соловʼїна рятують ситуацію і підносять книгу у рейтингу.
Впевнена, що цей дійсно мелодійний і чуттєвий роман посідає хороше місце серед своєї авдиторії.
Ця частина мені сподобалася більше. Можливо, через те, що Анна доросла жінка та по іншому споглядає на світ. Іронічно, що вона розглядає Марусю як дитину, коли та того ж віку як колись була Анна з Адамом. Може навіть молодшою, а також роздуми Ани про порядність у суспільстві та неприйняття зради чи стосунків до шлюбу. Перші 4 глави усе навколо дитини, вагітності, страхів, передчуття та спогадів. Трохи втомилася від одного і того ж. Проте це щось неймовірне: описувати те саме майже з різних боків. Неабиякий письменницький досвід. Потім пологи та думки про дитину. Трохи описів за відносин з іншими дітьми, прислугою та справою у маєтках. Тут відчувається, як складно перейти поріг теперішнього чи майбутнього. Яскраво описані відчуття горювання та суму.
Попри багато набожних роздумів та опіки дітьми мені подобається стиль авторки. Якщо розглядати у рамках 19 століття, то книга чудова. Залишається після смак чогось незавершеного. Хочеться дізнатися завершення історії Марусі, цієї пікантної історії з сусідом, землями, життям Анни та самого Войцаха. Не думаю, що Тадеуш так легко все залишить.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Книга - суцільне розчарування. Ні сюжету, ні подій, на які сподіваєшся після прочитання першої книги. Книга написана похапцем, половина тексту - це пологи (як ніби вони мали закінчитися казна чим), а далі Анна їхала в кареті, яка перекинулася, і їй допоміг вибратися чоловік, який їхав за каретою. Потім вона з ним поцілувалася, потім думала, як же це сталося, а потім прочитала у листі від подруги, що той чоловік одружений. Оце й уся книга. До всього, по кілька разів повторюється одне і не ж саме (особливо "важливо" 5 разів читати про шрам на підборідді, я вже мовчу за опис пологів). Були ж у першій частині якісь натяки на попередні події, наприклад, про повстання, роль Адама у ньому, про брата, про колишній роман Аделі і т.д. Напевне, усе це можна було якось розгорнути у другій частині замість довжелезного опису пологів. Могли ж і у самої Анни за всю книгу якісь події відбутися, окрім дороги в маєток за містом. У жодному разі не хочу нікого ображати, але не маю більше що сказати про цей роман.
Якщо перша книга не сподобалась зовсім, то цю можна читати, хоча вона дещо нудна та затягнута й перші 150 сторінок (трішки більше половини) роздуми героїні, особливо ні про що без якогось розвитку. Загалом на 1 разок (якщо рівняти поиміркам фільмів😅) і, як вже писали інші їй не вистачає якоїсь завершеності, хоча розумієш, що буде продовження, але.. частина якась незавершена...Хоча, мушу визнати, тут прям відчутний дещо ріст автора і її, скажемо майстерності, тож все ще по переду. Далі читати не буду. Взагалі, відверто, кажучи, купувати і читати було помилкою, яку зробила повівшись на серіал, який кардинально відрізняється й на порядок вищий цього всього. Але, якщо, ви не любите читати серйознішу літературу і взагалі, читаєте дешевенькі жіночі романи, то, загалом - можете брати. Та якогось гарного літературного смаку ці книжки вам не привиють...Є твори українських авторів набагато кращі, цікавіші та глибші і тежьпро людські стосунки, про стосунки між чоловіком та жінкою
Тільки почала насолоджуватися, як раптом усе закінчилося. Хо подовження. Коли натрапляєш на довгоочікуваний поворот в сюжеті, сторінки гортаються капець як швидко. Пана Тадеуша, попри іскрометну пристрасть між Адамом та Анною, я помітила ще в першій частині. Відчувала, що цей персонаж ще скаламутить тишу. Він мене тоді навіть трохи роздратував, бо як він міг порушувати сакральне поєднання юна дівчина /набагато старший чоловік. У другій частині він мене вже не дратував, що сильніше він починав подобатися Анні, то більш цікавим ставав для мене. Так хотілось щоб він нарешті вже довів справу до кінця й переспав з Анною... Але потім сюжет так крутонуло, що мої романтичні сподівання стосовно Тадеуша безжально розтрощилися, та я не розчарувалася.
Дуже дивне написано на обкладинці: авторка - "Золота письменниця України". Я підозрювала, що ця книга - жіночий роман. Але не очікувала такої затягнутої історії ні про що і непродуманого сюжету. Першу третину книги авторка переливає з пустого в порожнє думки своєї героїні. Нічого не відбувається, крім роздумів, причому, одних і тих самих по колу. Дві третини читати можна, якщо не дуже дратуватися головною героїнею) Але кінцівка - нелогічна �� обірвана. Я розумію, що є перша книга і має бути третя, але робити другу так, що вона виглядає вирваним шматком - дуже дивне рішення. Дві зірочки ставлю хіба що за роботу в жанрі "жіночий роман" і українськість (хоча й не без засилля полонізмів).
📖 "Мелодія кави в тональності сподівання" — Наталія Гурницька Це продовження історії, яка колись уже торкнула душу - і робить це знову, ще глибше.
У новій частині авторка показує, як любов не закінчується навіть тоді, коли здається, що все втрачено. Це роман про біль розлуки, внутрішню силу жінки, боротьбу з обставинами та віру - у себе, в кохання, в життя.
Львів знову грає свою особливу роль - як живе тло для пристрастей, вибору і надії.
Це книга для тих, хто не боїться сильних емоцій. І для тих, хто вірить: навіть найгірші часи можуть звучати в тональності сподівання.
Я не дуже в захваті, бо події одні й ті ж. Половину книжки вона турбується про свого сина, який дуже схожий на її Адама. Тоді зустрічає Тадеуша, і думає, що їй робити, бо Адама вже нема, а Тадеуш зовнішньо схожий на її покійного чоловіка, і думає чи досі любить Адама покійного, чи все таки має почуття до Тадеуша. ЦЕ ТРЕШ! Краще було б, якби авторка написала довший епілог в першій частині, розказала б коротко, що родила сина, що до неї підбивали клинці багато парубків, але вона все таки залишилась вірною своєму чоловіку.
Я очікувала чогось цікавішого. Мені, насправді, ця частина навіть почала подобатися більше, ніж перша, коли з'явився Тадеуш. Я думала, що у них з Анною могло б щось таки вийти. Але, але.
Вже здогадуюся, що буде в наступній частині. Напевно, авторка таки зведе Анну з Северином.
Ех. Іноді треба вчасно зупинятися. Якщо авторка таки вбила Адама, то хай хоч гарну заміну йому знайде.
Є у мене ще одне припущення. Авторка може залишити Анну взагалі одною. Типу одна, самотня і сильна жінка або взагалі і її вбити у кінці 3 частини.
Сподіваюся, що хоч з Войцехом її не зведе😅
This entire review has been hidden because of spoilers.
Мені сподобалося, "зайшло". Може тому, що на початку роману головна героїня вагітна, а я сама молода мама) рідко випадає читати описи вагітності в художній літературі. Сподобалися історичні подробиці побуту та одягу. Цікава мова й діалектизми. Непоганий сюжет , неочікувані повороти. Дещо затягнуто і деякі описи я пропускала. Але не так багато є якісних українських історичних романів, тому дякую, це було добре! Першу частину не читала, там мабуть всі 5 зірок можна поставити.
У другій частині роману «Мелодія кави в тональності сподівання» головна героїня постає перед читачем зовсім іншою людиною. Анна багато пережила, зрозуміла та побачила. Вона, як птиця-фенікс, що відродилася з попелу безнадії, зневіри та горя. Анна стає сильною, незалежною. На її шляху - багато перешкод, підступності та заздрості. Але ця жінка, сміливо йде по життю, несучи в своєму серці віру, надію та любов…
Дуже нудно та затягнуто. Я так розумію, що ця книга перехідна і буде ще продовження. Та, як на мене, перша книга неймовірна і мала закінчений вигляд. Продовження вже скидається на банальний дешевий серіал.
Книжку не змогла дочитати. Перша частина була цікавою, в міру динамічною, хотілось дізнатись, що буде далі. В цій частині Анна або сидить коло вікна, або обдумує, як би видати заміж дочок чи сестру, або роздумує, який син схожий на Адама. Дуже нудно
Роман "Мелодія кави в тональності сподіання" більше орієнтований на жіночу читацьку аудиторію, тому що Анна після смерті коханого чоловіка Адама виховує дітей, стала господинею великого маєтку, мріє про увагу чоловіків, жіноче щастя, але без шкоди для "своєї репутації у товаристві". Цінність роману в тому, що читачі мають можливість зануритися у побут та звичаї довоєнного Львова, відчути цю неповтору атмосферу і конттраст життя і проблем вишуканої пані, що живе у місті та побут її покоївки Касі чи візника Михайла. Сюжет виглядає так, ніби запланоано продовження роману. Книгу буде цікаво читати, якщо хочете зосередитися на психологічних аспектах жіночої свідомості. Головна героїня дуже зосереджена на своєму внутрішньому світі, власних почуттях та відчуттях. Це також роман про всеохоплююче, палке кохання, яке було для жінки сенсом її життя, але чи можливо повернути минуле, якщо пам`ять про дотики рук та уст коханого залишилися лише у спогадах?. 19.09.2025