Мовчання говорить. Теперішнє залишається, тільки час минає. Зміцнювати мир, осмислюючи минуле

by Johannes Czwalina, Йоганес Шваліна, Ольга Плевако (Translator)

У цій книзі містяться численні розповіді, життєві історії, спостереження психологів, які переконливо доводять, що важкі травматичні події мають довгострокові наслідки і передаються через покоління. Про Голокост мовчали злочинці, мовчали вцілілі жертви, мовчали свідки, за чиєї байдужої згоди коїлися злочини. За це мовчання платять їхні нащадки. На наших очах розвиваються драматичні конфліктні ситуації у світі. Одна з головних причин конфліктів – це тягар попередніх травм. Книга показує, що ретельне опрацювання травматичних подій минулого є важливим фактором успішного розв’язання насильницьких конфліктів теперішнього.

304 pages, Hardcover

First published January 1, 2016

Reviews

[Данило Судин · Rating 3 out of 5]

Книжку написано теологом та бізнес-консультантом, а тому вона доволі неоднорідна. Перша частина дуже цікава, оскільки піднімає питання, про які українські читачі мало чули чи задумувалися: як передається пам'ять про Голокост в середовищі жертв та катів - і як це впливає на їхнє життя, а також життя їхніх дітей та суспільства загалом. Доволі короткий та відносно структурований виклад проблем, про які пише Аляйда Асман в Длинная тень прошлого: Мемориальная культура и историческая политика.
І тут український читач може задуматися про сталінський терор - і як він присутній в пам'яті українського суспільства. До речі, росіяни спробували зробити щось подібне в книзі 58-ма. Невилучене.

Проте далі текст просто перестав бути цікавим для мене: автор почав давати поради по тому, як давати раду з травматичним минулим - через прощення. Ці поради, які можна було б викласти коротко та більш структуровано, автор переповідає дуже довго (в стилі бізнес-літератури). І ось це вже гірше. Частина зі статтями про Голокост та пам'ять про нього в Україні та Росії, а також про примирення України та Росії - випадають із загального спрямування праці, хоча містять цікаві факти.

Тому книжку читати варто, але не варто від неї очікувати детального та розлогого аналізу політики пам'яті, психологічної травми. Але в ній є багато ідей, які можуть спонукати до подальших досліджень та просто пошуків інформації на відповідну тему.