What do you think?
Rate this book
Терен у нозі
На 352-х сторінках цієї книги представляємо оповідання «Терен у нозі», «Гуцульський король», «Як Юра Шикманюк брів Черемош» та повість «Петрії й Довбущуки».
За словами літературознавця Ігоря Пелипейка, «Гуцульщина у Франкових оповіданнях зображена своєрідно. Не етнографізм, не любовна тематика чи екзотика природи, а соціальні, психологічні та філософські проблеми цікавлять письменника. Тут виявились пошуки своєрідної композиційної форми, спроможної передати особливості психіки гуцула й глибину його роздумів над життям».
Книга ілюстрована старовинними гуцульськими світлинами.
За словами літературознавця Ігоря Пелипейка, «Гуцульщина у Франкових оповіданнях зображена своєрідно. Не етнографізм, не любовна тематика чи екзотика природи, а соціальні, психологічні та філософські проблеми цікавлять письменника. Тут виявились пошуки своєрідної композиційної форми, спроможної передати особливості психіки гуцула й глибину його роздумів над життям».
Книга ілюстрована старовинними гуцульськими світлинами.
352 pages, Unknown Binding
Published January 1, 2016
About the author
Іван Франко
220 books69 followersІван Якович Франко — видатний український прозаїк, поет, драматург, публіцист, перекладач, науковець, фольклорист, громадський і політичний діяч, видавець. Народився 27 серпня 1856 у селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської обл.) в родині сільського коваля. Рано осиротівши (батько помер коли Івану було 9 років, а в 1872 році померла мати) Франко спромігся здобути грунтовну освіту. У 1862–64 роках він навчався у початковій школі сусіднього села Ясениця-Сільна, в 1864–1867 рр. – у школі отців-василіан в Дрогобичі, а в 1867–1875 рр. – у гімназії в тому ж Дрогобичі. В гімназійні роки почав перекладати твори античних авторів (Софокла, Еврипіда), збирати фольклор, писати вірші і прозу.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881—1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883—1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883—1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилось четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці — став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898—1901; 1903—1912) та етнографічну комісію (1898—1900; 1908—1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898—1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений — літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881—1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883—1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883—1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилось четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці — став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898—1901; 1903—1912) та етнографічну комісію (1898—1900; 1908—1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898—1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений — літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
December 28, 2024
Еклектика як вона є...
Якби Франко був сучасним музикантом, то збірка "Терен у нозі" була б бутлег-альбомом з бі-сайдами до синглів, що писані для різних альбомів.
Титульний "трек" мені сподобався найбільше - він майже довершений і точно найбільш гармонійний. Чекаю з нетерпінням коли його можна буде повністю переслухати в аудіофільмі (готують в Audiostories).
"Король гір" додає трохи повноти постаті для легендарного злодія Герлічки - місцевого авакова, короля тітушок-пушкарів. В переказах про опришків цей пан частенько з'являється як головний антагоніст, Хоткевич не гребував його образом, і Франко не обминув. Звучить твір короткою піснею на півтори хвилини з чимось посередині між "пацан до успіху йшов не фартануло", грайндкором (зубодробильним обов'язково, ага) і естрадою 60их. Нізвідки почалося і нікуди пішло, прям ніби історія яку підслухав на зупинці.
"Як Юра Шикманюк Черемош брів" - на екскурсії в львівському будинку-музеї Франка розповідають про шалену любов його колишнього господаря до риби, тож десь і це мало випірнути в гуцульських замальовках. Вуаля, жартівлива, про нелегку долю гуцульську, дещо антисемітська пісня на хвилин 5. Жанр - чардаш.
25-хвилинний епік "Петрії і Довбущуки" скомпонований у старому стилі Godspeed You Black Emperor - сюжет різними темами то плине повільно нижче трави, то скаче ошелешено до хмар. Як і у канадської групи, у Франка з'являються дійова особа єврей, але,на відміну від пост-року, тут його історія як зайвий спін-оф. Кажу "зайвий" бо тема Ісака Бляйберга не робе ніякого впливу на решту твору, ба навпаки - глави ніби вирвані з іншого твору і заважають плинути "основній" мелодії. Ну і основне - ставлення Франка до іудеїв дуже стереотипне як тоді було прийнято - мовляв, невиправні вони, живуть окремішно і наживаються на чесних людях, а во дивіться, був там один нормальний і того заплювали.
Проте буде лукавством закінчувати репорт на негативній ноті, бо в цілому мені сподобалося це все, і то немало навіть, тож хай буде 4/5. Самобутнє воно якесь, справжнє...
Якби Франко був сучасним музикантом, то збірка "Терен у нозі" була б бутлег-альбомом з бі-сайдами до синглів, що писані для різних альбомів.
Титульний "трек" мені сподобався найбільше - він майже довершений і точно найбільш гармонійний. Чекаю з нетерпінням коли його можна буде повністю переслухати в аудіофільмі (готують в Audiostories).
"Король гір" додає трохи повноти постаті для легендарного злодія Герлічки - місцевого авакова, короля тітушок-пушкарів. В переказах про опришків цей пан частенько з'являється як головний антагоніст, Хоткевич не гребував його образом, і Франко не обминув. Звучить твір короткою піснею на півтори хвилини з чимось посередині між "пацан до успіху йшов не фартануло", грайндкором (зубодробильним обов'язково, ага) і естрадою 60их. Нізвідки почалося і нікуди пішло, прям ніби історія яку підслухав на зупинці.
"Як Юра Шикманюк Черемош брів" - на екскурсії в львівському будинку-музеї Франка розповідають про шалену любов його колишнього господаря до риби, тож десь і це мало випірнути в гуцульських замальовках. Вуаля, жартівлива, про нелегку долю гуцульську, дещо антисемітська пісня на хвилин 5. Жанр - чардаш.
25-хвилинний епік "Петрії і Довбущуки" скомпонований у старому стилі Godspeed You Black Emperor - сюжет різними темами то плине повільно нижче трави, то скаче ошелешено до хмар. Як і у канадської групи, у Франка з'являються дійова особа єврей, але,на відміну від пост-року, тут його історія як зайвий спін-оф. Кажу "зайвий" бо тема Ісака Бляйберга не робе ніякого впливу на решту твору, ба навпаки - глави ніби вирвані з іншого твору і заважають плинути "основній" мелодії. Ну і основне - ставлення Франка до іудеїв дуже стереотипне як тоді було прийнято - мовляв, невиправні вони, живуть окремішно і наживаються на чесних людях, а во дивіться, був там один нормальний і того заплювали.
Проте буде лукавством закінчувати репорт на негативній ноті, бо в цілому мені сподобалося це все, і то немало навіть, тож хай буде 4/5. Самобутнє воно якесь, справжнє...
March 29, 2024
Франко все ж у першу чергу письменник, потім поет. Улюблені Карпати, пишна мова, добре знайомі діалектизми і гуцульська говірка не рятують тексти від монотонності та одноманітності. Може настрій не той, може треба їх читать безпосередньо перебуваючи на вакаціях десь у Косові.
December 30, 2022
Монотонно та одноманітно. Читаю, щоб дочитати. Небо і земля, порівняно із Гнатом Хоткевичем. Ось там жива мова, гуцульський побут і душа.
December 25, 2022
Вирішила купити і прочитати цю книжку після відвідин Криворівні і музею Франка цього року. Майже усі події розвертаються у навколишніх селах. Усі сюжети соціальні навколо тем бідності матеріальної чи духовної. У сюжетах оповідань виринають неприємні моменти на кшталт нормалізації домашнього насилля серед гуцулів, але це варто знати і не ідеалізувати давнину. На моє здивування відвертого антисемітизму у оповіданнях немає. Франко намагається показуваті негатів і позитів в героях книжки не залежно від етносу.
Оповідання написані неймовірною мовою. У післямові зазначається, що Франко удосконалював текст після того, як набув більшого досвіду у письмі. Занотувала і планую використовувати такі слова як ферія, падолист, гутірка, придабашка
Оповідання написані неймовірною мовою. У післямові зазначається, що Франко удосконалював текст після того, як набув більшого досвіду у письмі. Занотувала і планую використовувати такі слова як ферія, падолист, гутірка, придабашка
June 19, 2023
Доволі атмосферне чтиво з урахуванням того, що було прочитане в Карпатах. Прекрасна мова Франко, тяжка доля українських селян, повчальні історії і трохи прекрасних гір. Що ще треба? Хоча є і мінуси… характерний для того часу сексизм та антисемітизм трохи мене дратував, але ж то Франко, тому це пройшло повз і дозволило мені насолодитися легендою української літератури!
January 14, 2024
Найвагоміше, що тут є — це повість про Олексу Довбуша, інтерпретація його історії, написана фантастичною Франковою мовою.
Загалом усі оповідання дають краще уявлення про світ гуцулів. Історії, почерпнуті з реального життя, прекрасно переплетені з віруваннями того часу.
Загалом усі оповідання дають краще уявлення про світ гуцулів. Історії, почерпнуті з реального життя, прекрасно переплетені з віруваннями того часу.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews