Ця книга навіяна подіями 2014-2015 рр. і глибоким зламом в історичній долі Росії, яка в результаті нової стратегії розширення «руського міра» вступила в самотнє протистояння із Заходом. Те, що в минулі два роки трапилось із Росією, – прямий наслідок процесів, що відбуваються в Україні. По тому, з якою силою Росія відштовхнулася назад, у своє минуле, можна оцінити силу того пориву, з яким Україна кинулася у своє майбутнє. Крижина величезної імперії тріснула, і за дрейфом однієї її частини можна судити про траєкторію іншої. У цій книзі майже ні слова про Україну і все – про неї.
Российский и американский философ, филолог, культуролог, литературовед, литературный критик, лингвист, эссеист. Заслуженный профессор теории культуры и русской литературы университета Эмори (Атланта, США). Профессор русской литературы и теории культуры и руководитель Центра гуманитарных инноваций (The Centre For Humanities Innovation) Даремского университета (Великобритания) (2012—2015), Член российского и американского Пен-центров и Академии российской современной словесности. Окончил филологический факультет МГУ.
Автор 39 книг и более 800 статей и эссе, переведённых на 24 иностранных языка (немецкий, испанский, китайский, японский, корейский и др.). Основные темы исследований: методология гуманитарных наук, постмодернизм, русская литература, поэтика (в частности, литературных архетипов и теории метареализма), философия модальностей, теория советской идеологии и философии, семиотика повседневности, проективная лингвистика, перспективы развития языка и мысли.
Лауреат Премии Андрея Белого 1991 года, Института социальных изобретений (Лондон, 1995), Международного конкурса эссеистики (Берлин — Веймар, 1999), премии журнала «Звезда» (1999), премии Liberty за вклад в русско-американскую культуру и развитие культурных связей между Россией и США 2000.
Дочитав. Це збірка статей різних років (від 90 до нашого часу) Міхаіла Епштейна. Про Росію і її міфологічну шизофренію. Про культуру хаосу і юродивості. Це статті про мутантів, якими українці мають усі шанси теж стати.
Після прочитання цієї книги ще сильніше утвердився в думці - від Росії треба триматися подалі, від її шансону і естради, від її КВН і серіалів, від політики і лебіралів, від українофілів і українофобів, від путіна і навального, від поезії і прози - подалі. Особисто мій вибір вже багато років незмінний - захист себе від цієї культурної вірусної реальності, відмова від переглядів телебачення і читання їхньої літератури. І завдяки вибору у мене немає ані ненависті, ані ностальгії, ані, тим паче, любові до якихось артефактів цієї культури. Лише холодне розуміння, що ми маємо побудувати кордони насамперед всередині нашої свідомості і серця від цієї реальності, а фізичні лише тоді набудуть значення.
Подалі від Москви! дякую пану Міхаілу, що нагадав. І дякую, що допоміг побачити Бикова у справжній красі.
Епштейн багато пояснює Росію через призму літератури. Вкотре підтверджує те, що таланти з'являються за цих обставин радше всупереч, а не завдяки тому, якою є Росія. Цікаво й пізнавально.