Першими до мене прийдуть діти

by Олексій Жупанський

Журналіст, який зникає в нетрях передмістя; дівчинка Юта, що блукає мертвим мегаполісом; роботяга велетенського міста-заводу та асоціальний тип Тарас, якого недолюблюють оточуючі й він їм платить взаємністю… Шляхи життя цих героїв сплітаються у тісний клубок — і ось уже розподілені ролі: де комусь належить бути маріонеткою, а хтось наважується стати поводирем-деміургом… «Першими до мене прийдуть діти» — зразок альтернативної прози, замішаної на абсурді, реалізмі, кібер-панку і ядучому сарказмові.

269 pages, Hardcover

First published January 1, 2008

Reviews

[Maryna Ponomaryova]

Що ж, читали через гарну назву, і таке враження, що автор придумав назву першою, і під неї вже все писав 🙈 але було багато маленьких моментів, які змушували посміхнутися. Хоча в 2023 році читати це вже так собі, типовий домайданний сучукрліт

[Volpe Nera · Rating 5 out of 5]

Це було реально круто.

[Tamara Rumiantseva · Rating 3 out of 5]

Я фанат трансцендентальної літератури і потоку свідомості, а також алегоричних текстів, тому назва книги, яка віддає біблійністю і малюнок гнівної дитини на обкладинці привернули мою увагу. Я сподівалась на моторошне чтиво, повне алюзій і глибинного змісту, але отримала, нажаль, далеко не те, чого чекала. Так зажди - чим більші сподівання, тим болючіше розчаровуватись.

Перші три розділи книги були досить багатообіцяючими, я все чекала, коли ж автор зв'яже їх воєдино. Він-то зв'язав, але якимось досить непевним вузлом, який постійно розвалюється. Варіанта два: 1) автор написав три хороших новели, а потім такий: "йопта! Цей ціла книга вийде! Треба писати!", І так і не зміг придумати, яким саме чином закінчити достойно книгу , або 2) писав-писав і втомився.

Бо серйозно: перші три частини взяті окремо - прикольні, цікаві, фантасмагоричні; перша взагалі потік свідомості в чистому вигляді, наче дивишся чийсь дивний сон. А також в кожної з цих частин відкритий фінал, який лишає приємний присмак незавершеності і стимулює фантазію. На цьому б Жупанському і зупинитись, бо спроба все пояснити лише руйнує цю приємну тугу.

Слабенько, як на мене.

[Bones Green · Rating 4 out of 5]

Гарна деміюргічна фантасмагорія, сповнена корисними візіями й рефлексіями. Захоплює й веде. Відчутно.

[verbava · Rating 3 out of 5]

після сюрреалістичного пейзажу приміської залізничної станції надходить черга постапокаліпсису з усіляко вдосконаленою, але бездушною героїнею. після нього настає виробнича антиутопія, а за нею чекає портрет молодого митця / деміурга (що майже синоніми). і все воно, хоча періодично виникали сумніви щодо такої перспективи, зрештою збирається в роман.
тільки редагували його, вочевидь, лівою ногою за годину до друку, а на коректорів часу вже не лишалося. обкладинка жахлива (гаразд, чоловічок-закарлюка там сюжетно важливий, проте ви бачили ці шрифти?), але я вже достатньо доросла, щоб не відчувати потреби її загорнути у щось менш встидне для привселюдного читання, тому принаймні з цим морочитися не довелося. найгірше, що за тим усім таки є непогана, хай і не найоригінальніша на світі, книжка, якої ви не прочитаєте, бо кому може спасти на думку за отаке взятися.

[Анна Журавльова · Rating 5 out of 5]

Ох і дивовижний світ цієї книги, він повен абсурду, алегорій і якоїсь кіберпанковості!

З першого погляду це декілька новел пов'язаних однією спільною темою — таємничим богом (?) і все, але передостання й остання (коротесенька) історії міцном все пов'язють в єдине ціле.

Поціновувачам абсурду, ґротеску, індустріального занепаду і кіберпанку рекомендую.

[Юлія Бочарова-Туз · Rating 3 out of 5]

Не буду навіть намагатися щось описувати, просто не моє. Хоча автор пише дуже легко, проте закривши книгу самим актуальним питанням стало : а що це було? Хочу прочитати ще якусь книгу даного автора, можливо то просто зірки так розташувалися )))Розкажіть, будь ласка, хто читав, які враження. І яку книжку автора радили б ?)