Якщо визначати жанр нового роману Володимира Войновича, то його можна назвати "роман-бомба", бо одразу після публікації він неодмінно вибухне. Адже письменник у ньому говорить про таке, про що у російському середовищі воліють мовчати — хто ж захоче відверто визнавати свої помилки та вади, зізнаватися в абсурдному устрої російського життя?
...А починається все з того, що автора, від імені якого йде оповідь, вкусив кліщ. Витягти його вдома не вдається, і тому постраждалого везуть у кареті "швидкої допомоги" до лікарні. Дорогою з ним трапляються різні пригоди, а коли він починає марити, перед очима постають різноманітні видіння. І всі ці пригоди та видіння пов'язані з устроєм Росії. Так, виявляється, що країною править Перша особа держави, скорочено Перодер, який має вигляд... пелікана малинового кольору. Чому? Після анексії Криму з'ясовується, що українська хунта мало того, що гнобила населення, вона довела рідкісний вид птахів — малинових пеліканів — до майже повного винищення. Остання пара пеліканів розучилася висиджувати яйця. І в Росії є лише одна людина, яка може їм допомогти особистим прикладом... А щоби догодити Перодеру, всі його підлеглі також набувають вигляду пеліканів, прилаштовуючи й собі дзьоби — чи то з картону, чи то з іншого матеріалу...
Vladimir Voinovich (rus.Владимир Николаевич Войнович) was born in what is now Dushanbe, the capital of Tajikistan, but which at the time of his birth was Stalinabad, a city in the USSR.
Voinovich started writing and publishing poetry during the army service; he later switched to writing prose and ultimately became famous as a master of satirical depiction of the absurdity of Soviet life. However, he does not forgo real people in favor of the grand scheme of things.
Satiric fiction has never been popular under authoritarian or totalitarian regimes. Voinovich's writing and political activity (dissident) led to his expulsion from the Writer's Union (194), emigration to Germany (1980), and loss of USSR citizenship (1981; restored 10 years later).
Voinovich is a member of the Serbian Academy of Sciences and Arts in Department of Language and Literature.
банально, и действительно, как кто-то заметил, похоже на журнальную заметку - поверхностный анализ актуальных событий. не смог закончить - скучно и плоско. Две звёздочки - за гуманизм, и за идею дорожной истории
Весь абсурд современного общества в одной книге. Четыре звездочки ставлю, потому что показалась немного затянутой, может, потому что я растянула процесс чтения на неприлично долгое время. Но чего-то не хватило (или, наоборот, что-то было перебором).
Прощу прощения, но капец какой-то. Это же реальность 2023-го года. Местами абсурдная сатира стала не просто знакомой, а уже не дотягивает до происходящего ныне🤯.
The book started great, but then it ended sort of abruptly, which left me disappointed. Like the first 3/4 of the book looked like a great introduction to something, and then nothing happend.