«…шукаючи гарної глини, поселенці натрапили на льох з бочками меду та вина; покуштували та й впилися настільки, що порозливали багато меду і вина. Звідти ніби й походить назва Медвин»
Така історія назви мого рідного села, де народилася мама й багато-багато родичів.
І ця історія викликає інтерес, пробуджує фантазію, що ще цікаве могло бути в цьому селі.
А ось, ще одна цитата, яка стосується села Медвин.
Вона теж викликає думки.
«Здригнулися серця батьків, матерів, жінок і сестер, і не лише їхні… Серця відчули, що сталося щось страшне, якийсь надлюдський злочин. І хилилися матері, падали до землі жінки та сестри, як підкошена трава. Хилилися й падали, за хвилину схоплювалися і бігли до місця того смертельного людського крику. І побачили…»
Це були страшні часи для Медвина.
За те, що створювався повстанський рух, більшовики відплатили жахливим спаленням хат й звірським вбивством чоловіків.
Тих, хто тікав за межі села, шукали й розстрілювали.
Ця книжка складається зі спогадів очевидців медвинського повстання 1920 року, родичів учасників повстання, невеликих біографій, тих хто творив історію й обороняв Медвин.
Також з великого списку прізвищ, навпроти яких написано – учасник медвинського повстання. Розстріляний.
Кого не вбили у 20-му році, той помер в голод, або був арештований й розстріляний пізніше.
Колись, по медвинській землі текли мед і вино. Згодом, по тій землі потекла кров.