This innovative book about organizational learning in K–12 settings reshapes the way teachers and administrators think about people, practices, and policies while providing a compelling roadmap for transformation from within today′s school systems.
Було б чудово бачити цю книгу українською. Вона б могла розширити рамку сприйняття змін і перевела фокус на принципи школи-організації, яка безпосередньо навчається. Автори говорять про те,що ми часто віримо лише в те, що підсилює наші переконання, узагальнюємо, враховуючи лише певні події, даємо очікуваний чи лише позитивний зворотній зв'язок і не спираємося на якісь дані в наших судженнях. Це залишає нас у комфортній зоні. Натомість автори пропоную трохи інші принципи, на яких продуктивна організація будує свою діальність, як от уникнення захисної поведніки (коли говоримо те, що добре чи вважається добрим, або чуємо чи хочемо чути те, що нам подобається, або ж уникаємо певної дії, інформації), безперервне навчання, стимулювання самостійних рішень та роботи над помилками. ЦЕ допомагає формувати інституційне знання, яке з часом залишається в організації, а не залежить від окремих людей, даючи поштовх до безперервного відновлення організації.
Виклик полягає в тому, як зробити певне знання інституційним, перевести його з індивідуального рівня на рівень, коли про нього знає і за ним діє ширше коло людей в організації. Автори визначають наступні принципи:
1. Навчання має бути пріоритетом для кожного - у шкільному середовищі - це спільне навчання вчителів, які обирають річні пріоритети для себе, над якими спільно працюють протягом року. Це стимулює обговорення, обдумування певних рішень, які можуть пропонуватися самими вчителями,а не лише директором. 2. Спільний пошук рішень - ми схильні борати готові рішення. Проте не все завжди працює у нашому контексті. Тому важливо аналізувати практики, ставити питання, що працює, а що ні, і шукати рішення. 3. Обмін досвідом - вчителі часто працюють надто ізольовано. Спільні зустрічі на щотижневій основі можуть дати поштовх до обміну кращими практиками школи, як і викликами та проблемами. 4. Кожен має відчувати свій внесок - створити середовище співпраці - одне із ключових завдань. 5. Побудова відносин між колегами - ми схильні застрягати у культурі "хорошого", коли говоримо колегам те, що вони хочуть почути, або обговорюємо лише побудові справи чи те, що не викликаєконфлікту чи непогодження. Натомість в цьому і пастка. Бо доіра та відкритість у відносинах - запорука розвитку організації. Тому побудова довіри та співпраці важлива. 6. Можливість для реалізації - людям важливо відчувати розвиток. Завдання колег - підтримувати розвиток одне однго. Завдання директора - подумати, що може дати відчуття розвитку в команді кожному вчителю.