Чи добре, що ти і твої друзі люблять пригоди? А якщо ці пригоди небезпечні? Цього року Влад, Митько, Анжела і Христина втекли з табору відпочинку, аби на самоті зустріти світанок на березі моря. Дорослі, звісно, кинулися їх шукати, але пощастило новенькому вожатому. Валентин залишається з дітьми до ранку і розповідає їм чарівну казку, яка насправді не є вигадкою. Чим обернеться та казка для них усіх, оповідується у цій книзі.
Пише українською і російською мовами. Жанри — психологічна проза, фантастика, фентезі, пригодницькі казки для дітей та юнацтва.
Закінчила Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (факультет Систем і засобів масової комунікації), аспірантуру Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара (спеціальність — журналістика).
Кандидат філософських наук (соціальна філософія та філософія історії).
Редактор відділів «Критика», «Проза», «Конкурс» першого україномовного журналу фантастики «Український Фантастичний Оглядач (УФО)» у 2007–2009.
Член журі і координатор щорічних обласних літературних конкурсів «Молода муза» (2008–2013), «Літературна надія Дніпра» (2011), «Україна є!» (2011) та ін. обласних конкурсів.
Засновник та організатор щорічного міжнародного літературного конкурсу «Современная нереалистическая проза» (2006–2009), член журі Всеукраїнської літературної премії ім. Олександри Кравченко (Девіль) (2013), голова журі Всеукраїнського конкурсу творчої молоді «Літературна надія Дніпра» (2013), Всеукраїнських поетичних конкурсів «Чарівний мій Дніпропетровськ» (2014), «Чарівне місто над Дніпром» (2015)[1].
Керівник обласного літературного об'єднання імені Павла Кононенка.
Співзасновник сайту «Літературна Дніпропетровщина» і блогу рецензій та відгуків на твори для дітей «Книжкова Скриня».
Член Національної Спілки журналістів України (з 2000) і Національної Спілки письменників України (з 2006).
Класно, що зʼявляється підліткова література. За старання авторці + Цю книгу прочитала, бо кілька людей питали думку про неї і чи радити дітям. Бо щось не зрозуміло.
Я б не радила. Авторка заміксувала магічний світ, природу, життя людей, дитячий табір. Хоч книга і невеличка, але якось занадто все заплутано і скомкано. Персонажі сирі і дуже поверхневі. логіка їхніх дій кульгає. Навіть мені, дорослій, було важко розібратись.
Другий момент - ідея «всепрощення». Де головна героїня прощає чувака, який її зрадив, вбив її подругу, наробив купу лиха. А вона «прощаю все» і приносить себе у жертву. Не такої науки я б бажала молоді. Особливо у часи війни. Тому по цій книзі порада - не читати і не витрачати час. Ні свій, ні дітей
Знову занадто пафосна казка з сумнівними цінностями і архетипами. До біса вже дістало преклоніння перед давниною, предками, загубленими шаманськими секретами, вся оця "дрівничина" з придиханням.