Дух часу

by Наталія Кобринська

До книги української письменниці-класика - зачинателя та організатора жіночого руху в Галичині - входять її краші оповідання ("Дух часу", "Задля кусинка хліба", "Виборець", "Судильниці") та повість "Ядзя і Катруся", які показують трагічне становище жінки, селянки в буржуазному суспільстві, правдиво відображають побут українського села.

352 pages, Hardcover

Published January 1, 1990

About the author

Українська письменниця, публіцистка, видавчиня і громадська діячка. Засновниця жіночого руху в Галичині.

Reviews

[Volodymyr Okarynskyi · Rating 5 out of 5]

Я зачарований цією авторкою! Дуже добре написано, незважаючи на те, що вона чи не перша наша письменниця, після Ганни Барвінок, Марка Вовчка і Олени Пчілки (а в Галичині таки точно перша).
Можливо, ця збірка з серії the very best of Natalia Kobrynska, але в ній більшість доробку Кобринської. Фактично, це майже повністю три збірки "Дух часу", "Ядзя і Катруся", "Казки", та ще Воєнні новели часів Першої світової. Кілька з оповідань є в ютубі - це для ознайомлення (не все там вміло начитано). Попри реалістичні загалом твори, відчувається і в них якийсь містицизм і фаталізм (напр., "Душа" і "Рожа", а в казках - то тим більше). Цікаві описи типажів як "Янова", "Судія", "Перша вчителька" (селяни-наймити, священники, шляхта, єврейські орендарі чи торговці, інтеліґенти, покоївки...). Комусь мова видасться трохи архаїчною, бо це 100-140 років тому і Галичина (точніше Покуття), і ще трохи Буковина. Але при тому вона гарна, і не силувана - як це в наші часи хтось напихує архаїзмів/діалектизмів і воно не тримається купи. В п-і Наталі все органічно. Найбільш вчепили "Задля кусника хліба" (галицький привіт Джейн Остен), "Ядзя і Катруся", "Жидівська дитина", "Рожа", "Судія" (сатира), "Янова" (трохи навіть смішне, хоч і про серйозне - як старшій жінці їхати поїздом було цілим квестом) і деякі військові новельки, особливо "Каліка". Раджу!

[Kateryna Kravets · Rating 4 out of 5]

Я вражена! Як такою короткою новелою можна так влучно описати цю прірву між поколіннями?! «Дух часу» - дуже доречна метафора для феномену, що не втрачає актуальності.

Глибоко перейнялась розчаруванням головної героїні. Вона знаходиться з клітці стереотипів та сценарію «ідеального життя» і страждає від втрати влади і контролю. Виправдовувати її звісно не варто, але зрозуміти можна.

[themariestmarie · Rating 3 out of 5]

Уф, в мене дуже контроверсійні думки щодо цього твору. Я би поставила навіть меншу оцінку, але хочу віддати авторці шану за те, що вона в принципі підняла тему «духу часу» - великої прірви між поколіннями батьків і дітей. У наші часи вона буває глибока, а у минулому - то і подавно.

Не секрет, що дівчині і жінці жилося тоді ух як не солодко. Спочатку ти маєш надавати «найбільше радости та поважання» батькам, як задівуєш - дозволити їм віддати себе за «найкращого» на їхню думку, як станеш дружиною - бути догодливою, народжувати дітей (краще синів), відчувати покликання тільки до сімейних справ та турбот.

Іронічно читалося, як головній героїні та оповідачці (матері, пані Шумінській) зміна сімейних ієрархій та бажання дітей сепаруватися та жити своїм життям сприймалися як апокаліпсис :)

Стиль Кобринської (принаймні у цьому творі) не сприймається як щось унікальне - ті ж її сучасниці Кобилянська та Маркович, обравши форму оповідання з вуст першого лиця/ свідка подій, роблять це набагато майстерніше.

[Olesia Senchenko · Rating 1 out of 5]

Ні, ні і ще раз ні. Моє суб’єктивне враження різко негативне. Я роздратована і навіть розлючена. Розумію, що новела написана в роки, коли описані події були соціальною нормою, але я чую ці відголоски й у наш час, що мене надзвичайно дратує.

[Nadiia Marchenko · Rating 5 out of 5]

це блискуче