текст абсолютно не зрозумілий багато діалогів, ситуацій, які просто є, вони в сюжеті не грають ролі, бо його практично немає
сюжет - головному герою Мусію доручають доставити патріарху монети, і він всю книгу буде йти і весь час потрапляти в якісь тупі ситуації і на останній сторінці не зрозуміло коли і як доставить йому ці монети і все між основним сюжетом є вставки, які ніби як для кращого розуміння історичного фону, але з своєю ситуацією вори не справляються
також не зрозуміло, для чого автор додав в сюжет попутчиків для Мусія. вони так само раптово як і появилися, так і зникли
одну зірку ставлю лише за історичні деталі, які дійсно будо цікаво читати, а так, якби міг, то поставив би 0
книжка позиціонувалася як фентезі, але автору явно не вдалося :)
Сердюк Мусій Ільченко на прізвисько Пройдисвіт отримує завдання – доставити Антіохійському патріархові дивні монети, знайдені під час зведення укріплень Києво-Печерської лаври.
По формі – це роуд-сторі: бувалий козарлюга отримає завдання таємно дібратися з центральної України аж до Дамаска. Мусій знає багато мов, знається на військовій справі, а ще й це найголовніше – є чаклуном. В дорозі йому трапляються корисні попутники й попутниці, які теж мають містичні навички.
Але в його таємну місії дуже активно втручаються вороги: москалі та турки. В них є свої причини звести на смерть українського потворника. Сучасними термінами я назвала це війною таємних служб ССО магічними методами. Дорогою ціною, але свою місію Місій виконує: дивні монети доставлені, але виявляється, що його головна місія була дещо в іншому… Делікатно, але згадується сватання Мазепи до Мотрі Кочубей та несхвалення родини коханої такого шлюбу.
Поки автор описував пригоди Ільченка до Дамаску, він багато розповідав про політичну карту світу й становище України в цей час. В тексті багато посилань на офіційні документи, цитат з мемуарів або листів, пояснення маловідомих та застарілиих термінів. Також присутній багатий прошарок фентазійної складової: в дорозі герою трапляються й чаклуни інших держав, відьми, лятовиці, вішапи (дракони), віли (самовіли), великі змії, упирі й перевертні.
Роман мені сподобався, читалось легко й швидко, а в мозку постійно крутилися кінематографічні сцени магічних або військових поєдинків. Це було достойна суміш пригод, інтриг, міфології, фентезі, історичних фактів та романтичних моментів. Додам, що книга ще у 2013 році отримала нагороду «Коронація слова».