У цьому невеличкому, об'ємом всього у півсторінки записі - сутність всієї творчості, та щось там творчості, всього життя пана Кафки. Його погляд на той сучасний йому світ, який, на жаль, мало чим відрізняється від світу, який ми сьогодні бачимо перед собою. Франц Кафка зображує людей і всю цивілізацію як пасажирів поїзда, які зазнали аварії десь посередині тунелю, де вже не видно початку, але ще не видно кінця. Саме так можна описати всю історію людства. Кожного разу може здаватись що ось він, кінець, але насправді це черговий поворот, виток, який несе для суспільства Незвідане. Може здатись, що такий погляд загалом на ситуацію є песимістичним, але, дивлячись на той досвід, який людина вже має, чи не можна сказати, що в історії немає нічого оптимістичного і доброго? Чому ж тоді ми маємо вірити, що ось-ось, за певною примхою долі все зміниться. все налагодиться, все відразу стане приємним, безболісним і справедливим?