What do you think?
Rate this book
Волинь #1
Волинь: Куди тече та річка?
Перша частина великої трилогії Уласа Самчука під назвою "Волинь". В основі твору - дитячі спогади самого автора. Улас Самчук, як і його герої, умів радіти світові й будувати у собі власний, заснований на добрі. Письменник у творі показує два світи: дорослий — серйозний, заклопотаний, і світ дитинства — фантазій і мрій. Вони тісно переплітаються між собою. Події, зображені у творі, відбуваються в короткому часі: початок XX ст. і до 30-х років. У центрі — панорама селянського життя, побуту, тяжкої праці біля землі, показана через долю великої родини Довбенків: Матвія і Насті, синів Василя, Володька, Хведота, дочок Катерини і Василини.
Володько — гідний син свого батька. Дуже хоче учитися, тому вмовляє старшого брата навчити його читати, а потім понад усе прагне до школи, до книжок. Вдивляючись у воду річки, мріє про речі звичайні й разом з тим незвичайні. Річка кликала кудись за собою, і хлопець докладає максимум дитячих зусиль, щоб його бажання здійснилося, - разом з меншим братом Хведотом він вирушає мандрувати берегом річки.
Володько може бути прикладом для кожного своїм жагучим потягом до знань, інтересом до життя, прагненням рости духовно, чуйністю серця, що бере на себе всі болі, всі страждання рідної землі, невичерпним життєвим оптимізмом і самовідданістю у справі служіння Батьківщині.
Володько — гідний син свого батька. Дуже хоче учитися, тому вмовляє старшого брата навчити його читати, а потім понад усе прагне до школи, до книжок. Вдивляючись у воду річки, мріє про речі звичайні й разом з тим незвичайні. Річка кликала кудись за собою, і хлопець докладає максимум дитячих зусиль, щоб його бажання здійснилося, - разом з меншим братом Хведотом він вирушає мандрувати берегом річки.
Володько може бути прикладом для кожного своїм жагучим потягом до знань, інтересом до життя, прагненням рости духовно, чуйністю серця, що бере на себе всі болі, всі страждання рідної землі, невичерпним життєвим оптимізмом і самовідданістю у справі служіння Батьківщині.
324 pages, Unknown Binding
First published January 1, 1932
2 people are currently reading
32 people want to read
About the author
Улас Самчук
31 books16 followersУлас Самчук - український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР на вигнанні, член ОУП «Слово».
Улас Олексійович Самчук народився 20 (за старим стилем 7) лютого 1905 року в селі Дермань Дубенського повіту Волинської губернії (нині Здолбунівський район Рівненської області) у родині Олексія Антоновича та Настасії Ульянівни Самчуків. По суті, світогляд майбутнього визначного письменника світу формували як родина, так і довкілля: "… Дермань для мене центр центрів на планеті. І не тільки тому, що десь там і колись там я народився… Але також тому, що це справді «село, неначе писанка», з його древнім Троїцьким монастирем, Свято-Феодорівською учительською семінарією, садами, парками, гаями, яругами, пречудовими переказами та легендами".
У літературній творчості Самчук був літописцем змагань українського народу протягом сучасного йому півстоліття. Своє перше оповідання — «На старих стежках» — опублікував у 1926 році у варшавському журналі «Наша бесіда», а з 1929 року став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою» (без сталого місця перебування редакції).
У найвидатнішому творі Самчука — трилогії «Волинь» (І—III, 1932—1937) виведений збірний образ української молодої людини 1910-х — початку 1920-х pp., що прагне знайти місце України у світі й шляхи її національно-культурного й державного становлення. Робота над першою й другою частинами тривала з 1929 по 1935 роки, над третьою — з 1935 по 1937 роки. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу. Як стверджує дослідник творчості Уласа Самчука Степан Пінчук:
«У 30-х роках вживалися певні заходи щодо кандидування Уласа Самчука на Нобелівську премію за роман «Волинь» (як і Володимира Винниченка за «Сонячну машину»). Але, на жаль, їхніх імен немає серед Нобелівських лауреатів: твори письменників погромленого і пригнобленого народу виявились неконкурентноздатними не за мірою таланту, а через відсутність перекладів, відповідної реклами»
Ідейним продовженням «Волині» є повість «Кулак» (1932). У романі «Марія» (1934) відтворена голодова трагедія українського народу на центральних і східноукраїнських землях 1932—1933, у романі «Гори говорять» (1934) — боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті.
У повоєнний період творчості Самчука сюжетним продовженням «Волині» є його роман-хроніка «Юність Василя Шеремети» (І-ІІ, 1946-47).
У 1947 закінчив драму «Шумлять жорна».
У незакінченій трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948) і «Темнота» (1957), зображена українська людина та її роль у незвичайних і трагічних умовах міжвоєнної й сучасної підрадянської дійсності.
Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь», 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням Другої світової війни присвячені спогади «П'ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).
Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.
Улас Олексійович Самчук народився 20 (за старим стилем 7) лютого 1905 року в селі Дермань Дубенського повіту Волинської губернії (нині Здолбунівський район Рівненської області) у родині Олексія Антоновича та Настасії Ульянівни Самчуків. По суті, світогляд майбутнього визначного письменника світу формували як родина, так і довкілля: "… Дермань для мене центр центрів на планеті. І не тільки тому, що десь там і колись там я народився… Але також тому, що це справді «село, неначе писанка», з його древнім Троїцьким монастирем, Свято-Феодорівською учительською семінарією, садами, парками, гаями, яругами, пречудовими переказами та легендами".
У літературній творчості Самчук був літописцем змагань українського народу протягом сучасного йому півстоліття. Своє перше оповідання — «На старих стежках» — опублікував у 1926 році у варшавському журналі «Наша бесіда», а з 1929 року став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою» (без сталого місця перебування редакції).
У найвидатнішому творі Самчука — трилогії «Волинь» (І—III, 1932—1937) виведений збірний образ української молодої людини 1910-х — початку 1920-х pp., що прагне знайти місце України у світі й шляхи її національно-культурного й державного становлення. Робота над першою й другою частинами тривала з 1929 по 1935 роки, над третьою — з 1935 по 1937 роки. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу. Як стверджує дослідник творчості Уласа Самчука Степан Пінчук:
«У 30-х роках вживалися певні заходи щодо кандидування Уласа Самчука на Нобелівську премію за роман «Волинь» (як і Володимира Винниченка за «Сонячну машину»). Але, на жаль, їхніх імен немає серед Нобелівських лауреатів: твори письменників погромленого і пригнобленого народу виявились неконкурентноздатними не за мірою таланту, а через відсутність перекладів, відповідної реклами»
Ідейним продовженням «Волині» є повість «Кулак» (1932). У романі «Марія» (1934) відтворена голодова трагедія українського народу на центральних і східноукраїнських землях 1932—1933, у романі «Гори говорять» (1934) — боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті.
У повоєнний період творчості Самчука сюжетним продовженням «Волині» є його роман-хроніка «Юність Василя Шеремети» (І-ІІ, 1946-47).
У 1947 закінчив драму «Шумлять жорна».
У незакінченій трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948) і «Темнота» (1957), зображена українська людина та її роль у незвичайних і трагічних умовах міжвоєнної й сучасної підрадянської дійсності.
Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь», 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням Другої світової війни присвячені спогади «П'ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).
Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
October 6, 2024
Український огляд нижче (Ukrainian language review is below)
This is the first volume of Улас Самчук‘s most famous work, the Volyn trilogy. The English title is Where does that river flow?. Volyn or Volhynia is a historic region in Central and Eastern Europe, between southeastern Poland, southwestern Belarus, and western Ukraine. The borders of the region are not clearly defined, but the territory that still carries the name is Volyn Oblast, in western Ukraine. I’ve read the trilogy now because this year I plan to read more of Ukrainian classics, so I took From Kulish to the present day: 100 iconic novels and novellas in Ukrainian (Ukr) and decided to go through the list as it is composed, i.e. chronologically. This is the #31 in the list.
While most of the authors in the list of the 1920s and 1930s worked in Soviet Ukraine, Samchuk was born in Volyn and after 1920 found himself in what was then Poland. There, in 1927, he was drafted into the Polish army, from where he deserted, first to Weimar Germany, then to Czechoslovakia. During the Second World War, he collaborated with the Ukrainian insurgency and temporarily returned to Ukraine. After the war, he lived in Canada until his death. He was banned from studying Ukrainian literature at school by the anti-Ukrainian regime of Yanukovych (in 2012 by the then Minister of Education Dmytro Tabachnyk, with the motivation that his works allegedly traumatize children's psyche).
The book is autobiographical, and the main character is Volodko, who is in his seventh year. He, his burly father Matvii, his mother Nastia, and his four-year-old brother Khvedot live on a farm near the village of Derman (the author's native village). There is an opinion that the school curriculum in Ukrainian literature is about the village and suffering. Although both of these items are present in this work, in fact it is quite different from the conventional Кайдашева сім’я or Хіба ревуть воли, як ясла повні?. First, because the reader is not immersed in the suffering of the characters, but in a carefully described world (where else can you learn the price of land, everyday issues from what they ate to what they wore). Secondly, Volodko's father is a kulak (this word is even used in the novel), although they do not only not get fatter, but often live in hunger, because Matvii spends all his hard-earned money on buying new land to leave something for his children.
Volodka is a dreamer, starting with the fact that he thinks, as the title of the work suggests, where the river that passes by the village goes, how it can reach distant wonderful lands. For his dreams, he sometimes gets beaten up because he will stay out with his brother all night or break something while playing. He has a talent for learning and a desire to learn - to the point where he begs his mother to buy him a primer and his older half-brother Vasyl to teach him letters. He is interested in everything. One winter, he listened to the stories of old villagers at the mill and returned so cold that in the morning his legs were gone...
It is worth mentioning the many nationalities of Volyn at the time: in addition to Ukrainians and Jews (who appear in many works), there are Czechs, Poles, and Hungarians... The text is delicious, with love and a will to live, to learn.
Це – перший том найвідомішого твору Улас Самчук, трилогії Волинь. Якщо більшість авторів 1920-х і 1930-х творили у радянській Україні, то Самчук народився на Волині, після 1920 року опинився на території тогочасної Польщі. Там у 1927 році його призвали до польського війська, звідки він дезертирував, спочатку у веймарську Німеччину, потім у Чехословаччину. Під час Другої світової співпрацював з українським повстанським рухом, тимчасово повернувся в Україну. Після війни і до смерті мешкав у Канаді. Був заборонений до вивчення в українській літературі в школі антиукраїнським режимом Януковича (у 2012 році тодішнім міністром освіти Дмитром Табачником з мотивуванням, що його твори начебто травмують дитячу психіку).
Книга автобіографічна, головний герой – Володько, якому йде сьомий рік. Вони з кремезним батьком Матвієм, мамою Настею, чотирирічним братом Хведотом живуть на хуторі біля села Дермань (є рідним селом автора). Бутує думка, що шкільна програма з української літератури то про село і страждання. Хоч обидва ці пункти присутні у цьому творі, насправді він досить різниться від умовної Хіба ревуть воли, як ясла повні? або Кайдашева сім’я. По-перше, тим, що читач поринає не у страждання героїв, а у ретельно описаний світ (де ще ви дізнаєтесь ціну десятини землі, побутові питання від що їли до що одягали). По-друге, батько Володьки – куркуль (це слово навіть використане у творі) хоч вони не просто не жирують, а навіть часто живуть впроголодь, бо Матвій усі тяжко зароблені гроші витрачає на купівлю нової землі, аби щось залишити дітям.
Володько – мрійник, починаючи з того, що думає, згідно назви твору – куди ж таки тече та річка, що проходить повз село, як нею можна дістатись до далеких чудових земель. За свої мрії час від часу буває битий, бо то пропаде з братом до ночі, чи зламає щось граючись. Має хист до навчання і бажання вчитися – до того, що вимолює мати купити буквар, а однокровного старшого брата Василя – навчити його буквам. Все йому цікаво. Однієї зими заслухався оповідки дідів на млині і повертаючись так змерз, що зранку віднялись йому ноги…
Окремо варто згадати багато національність тогочасної Волині: окрім українців і євреїв (які є у багатьох творах) тут і чехи і поляки і угорці… текст смачний, з любов’ю і волею до життя, до знань.
This is the first volume of Улас Самчук‘s most famous work, the Volyn trilogy. The English title is Where does that river flow?. Volyn or Volhynia is a historic region in Central and Eastern Europe, between southeastern Poland, southwestern Belarus, and western Ukraine. The borders of the region are not clearly defined, but the territory that still carries the name is Volyn Oblast, in western Ukraine. I’ve read the trilogy now because this year I plan to read more of Ukrainian classics, so I took From Kulish to the present day: 100 iconic novels and novellas in Ukrainian (Ukr) and decided to go through the list as it is composed, i.e. chronologically. This is the #31 in the list.
While most of the authors in the list of the 1920s and 1930s worked in Soviet Ukraine, Samchuk was born in Volyn and after 1920 found himself in what was then Poland. There, in 1927, he was drafted into the Polish army, from where he deserted, first to Weimar Germany, then to Czechoslovakia. During the Second World War, he collaborated with the Ukrainian insurgency and temporarily returned to Ukraine. After the war, he lived in Canada until his death. He was banned from studying Ukrainian literature at school by the anti-Ukrainian regime of Yanukovych (in 2012 by the then Minister of Education Dmytro Tabachnyk, with the motivation that his works allegedly traumatize children's psyche).
The book is autobiographical, and the main character is Volodko, who is in his seventh year. He, his burly father Matvii, his mother Nastia, and his four-year-old brother Khvedot live on a farm near the village of Derman (the author's native village). There is an opinion that the school curriculum in Ukrainian literature is about the village and suffering. Although both of these items are present in this work, in fact it is quite different from the conventional Кайдашева сім’я or Хіба ревуть воли, як ясла повні?. First, because the reader is not immersed in the suffering of the characters, but in a carefully described world (where else can you learn the price of land, everyday issues from what they ate to what they wore). Secondly, Volodko's father is a kulak (this word is even used in the novel), although they do not only not get fatter, but often live in hunger, because Matvii spends all his hard-earned money on buying new land to leave something for his children.
Volodka is a dreamer, starting with the fact that he thinks, as the title of the work suggests, where the river that passes by the village goes, how it can reach distant wonderful lands. For his dreams, he sometimes gets beaten up because he will stay out with his brother all night or break something while playing. He has a talent for learning and a desire to learn - to the point where he begs his mother to buy him a primer and his older half-brother Vasyl to teach him letters. He is interested in everything. One winter, he listened to the stories of old villagers at the mill and returned so cold that in the morning his legs were gone...
It is worth mentioning the many nationalities of Volyn at the time: in addition to Ukrainians and Jews (who appear in many works), there are Czechs, Poles, and Hungarians... The text is delicious, with love and a will to live, to learn.
Це – перший том найвідомішого твору Улас Самчук, трилогії Волинь. Якщо більшість авторів 1920-х і 1930-х творили у радянській Україні, то Самчук народився на Волині, після 1920 року опинився на території тогочасної Польщі. Там у 1927 році його призвали до польського війська, звідки він дезертирував, спочатку у веймарську Німеччину, потім у Чехословаччину. Під час Другої світової співпрацював з українським повстанським рухом, тимчасово повернувся в Україну. Після війни і до смерті мешкав у Канаді. Був заборонений до вивчення в українській літературі в школі антиукраїнським режимом Януковича (у 2012 році тодішнім міністром освіти Дмитром Табачником з мотивуванням, що його твори начебто травмують дитячу психіку).
Книга автобіографічна, головний герой – Володько, якому йде сьомий рік. Вони з кремезним батьком Матвієм, мамою Настею, чотирирічним братом Хведотом живуть на хуторі біля села Дермань (є рідним селом автора). Бутує думка, що шкільна програма з української літератури то про село і страждання. Хоч обидва ці пункти присутні у цьому творі, насправді він досить різниться від умовної Хіба ревуть воли, як ясла повні? або Кайдашева сім’я. По-перше, тим, що читач поринає не у страждання героїв, а у ретельно описаний світ (де ще ви дізнаєтесь ціну десятини землі, побутові питання від що їли до що одягали). По-друге, батько Володьки – куркуль (це слово навіть використане у творі) хоч вони не просто не жирують, а навіть часто живуть впроголодь, бо Матвій усі тяжко зароблені гроші витрачає на купівлю нової землі, аби щось залишити дітям.
Володько – мрійник, починаючи з того, що думає, згідно назви твору – куди ж таки тече та річка, що проходить повз село, як нею можна дістатись до далеких чудових земель. За свої мрії час від часу буває битий, бо то пропаде з братом до ночі, чи зламає щось граючись. Має хист до навчання і бажання вчитися – до того, що вимолює мати купити буквар, а однокровного старшого брата Василя – навчити його буквам. Все йому цікаво. Однієї зими заслухався оповідки дідів на млині і повертаючись так змерз, що зранку віднялись йому ноги…
Окремо варто згадати багато національність тогочасної Волині: окрім українців і євреїв (які є у багатьох творах) тут і чехи і поляки і угорці… текст смачний, з любов’ю і волею до життя, до знань.
November 8, 2024
Дуже хороша книга. Душевна, українська, рідна. Це один з найкращий творів, що я бачив в своєму житті про відношення "батько - син".
Мої враження тут будуть здебільшого саме про першу з трьох частин: "Куди тече та річка?".
Це опис життя однієї дуже типової української (хоча вони ще й самі не знають того, що вони українці) селянської сімʼї. Вони живуть своє звичайне життя, боряться з проблемами, радіють святам. Голова - Матвій Довбенко. Його друга дружина Настя (перша померла після родів). Їхні діти: Катерина - дівка на видані), Василь - забіяка, Володько - головний герой всього роману, Хведот - сопляк ще).
Як же особисто мені було приємно бачити всі ці назви слів, які не так вже часто зустрінеш від людей з іншої території України, а всі ці населені пункти: Дермань, Мизоч, Здолбунів, Лебеді, Кременець, Остріг, Почаїв.... Я ж тут живу! Це все моє!
Коли читаєш цю книгу, то переносишся в своє дитинство. Тобі вісім років, ти заходиш в бабину хату, бачиш це старе залізне ліжко з величезними накрохмаленими подушками, тебе манить на кухню запах свіженьких пиріжків... Ти чуєш мукання корів та рохканя свиней. Ти чуєш кукування зозулі. Ти відчуваєш цей запах левади. Ти знаєш, як то буде важко завтра на ріллі збирати ту бараболю. Ти підеш з дідусем до церкви бачити ту розмальовану стелю. Ти колись виростеш і побачиш весь світ. Але ніде не буде красивіше, ніж тут.
Колись давно мене докоряли тим, що я нічого не ціну, що ми маємо. Що колись в школу треба було йти через поле. Що мʼясо було лише на Різдво чи Великдень. Що довчитись в школі не кожному щастило. Як важко дається хліб і чому його треба шанувати. От прочитавши цю книгу ти аж прямо відчуваєш себе в шкурі того Матвія, що так прагне чогось кращого і старається зі всіх своїх сил і навіть більше. Старається і для дітей, щоб в них була краща доля, і ті зможуть дати кращу долю для своїх дітей. Ух, ось я і є нащадок такого ж Матвія (в моєму випадку Варфоломія). Чи ціную я своє життя і все що зараз маю?
Що особисто мені дуже сподобалось в цьому творі, так це опис того як син ставиться до свого батька, а батько до життя. Я став трохи краще розуміти свого тестя, добряче згадав дідуся і його розповіді про ще те життя.
Хтось може про цю "Волинь" сказати: "Знову там щось про село." А для мене цей твір виявився справжнім відкриттям і села, і Волині, і України, і патріотизму, і людяності. Цікавий факт, що вперше України тут взагалі згадується аж на 293 сторінці лише. Я думав, що це більше батьківська книга і порахував скільки разів це слово написав Улас Самчук. Батько - 545 разів, але Мати не набагато менше - 533 рази. Це було несподівано)
Слухав "Куди тече та річка?" у виконанні Євгена Шаха. Дуже вдало підібраний і голос і темп в цього чоловіка був саме для цього твору, дуже рекомендую!
Книга на 10/10
Мої враження тут будуть здебільшого саме про першу з трьох частин: "Куди тече та річка?".
Це опис життя однієї дуже типової української (хоча вони ще й самі не знають того, що вони українці) селянської сімʼї. Вони живуть своє звичайне життя, боряться з проблемами, радіють святам. Голова - Матвій Довбенко. Його друга дружина Настя (перша померла після родів). Їхні діти: Катерина - дівка на видані), Василь - забіяка, Володько - головний герой всього роману, Хведот - сопляк ще).
Як же особисто мені було приємно бачити всі ці назви слів, які не так вже часто зустрінеш від людей з іншої території України, а всі ці населені пункти: Дермань, Мизоч, Здолбунів, Лебеді, Кременець, Остріг, Почаїв.... Я ж тут живу! Це все моє!
Коли читаєш цю книгу, то переносишся в своє дитинство. Тобі вісім років, ти заходиш в бабину хату, бачиш це старе залізне ліжко з величезними накрохмаленими подушками, тебе манить на кухню запах свіженьких пиріжків... Ти чуєш мукання корів та рохканя свиней. Ти чуєш кукування зозулі. Ти відчуваєш цей запах левади. Ти знаєш, як то буде важко завтра на ріллі збирати ту бараболю. Ти підеш з дідусем до церкви бачити ту розмальовану стелю. Ти колись виростеш і побачиш весь світ. Але ніде не буде красивіше, ніж тут.
Колись давно мене докоряли тим, що я нічого не ціну, що ми маємо. Що колись в школу треба було йти через поле. Що мʼясо було лише на Різдво чи Великдень. Що довчитись в школі не кожному щастило. Як важко дається хліб і чому його треба шанувати. От прочитавши цю книгу ти аж прямо відчуваєш себе в шкурі того Матвія, що так прагне чогось кращого і старається зі всіх своїх сил і навіть більше. Старається і для дітей, щоб в них була краща доля, і ті зможуть дати кращу долю для своїх дітей. Ух, ось я і є нащадок такого ж Матвія (в моєму випадку Варфоломія). Чи ціную я своє життя і все що зараз маю?
Що особисто мені дуже сподобалось в цьому творі, так це опис того як син ставиться до свого батька, а батько до життя. Я став трохи краще розуміти свого тестя, добряче згадав дідуся і його розповіді про ще те життя.
Главне, будь чесним і не падай духом.Чесна людина, чесна праця, чесні діла не пропадуть. Хоч з яких глибин наверх випливуть і люди то побачать. Не лякайся перешкод та кепських людей. Кепські люди — слабі люди. Обійди мовчки напасть і роби своє діло.
Хтось може про цю "Волинь" сказати: "Знову там щось про село." А для мене цей твір виявився справжнім відкриттям і села, і Волині, і України, і патріотизму, і людяності. Цікавий факт, що вперше України тут взагалі згадується аж на 293 сторінці лише. Я думав, що це більше батьківська книга і порахував скільки разів це слово написав Улас Самчук. Батько - 545 разів, але Мати не набагато менше - 533 рази. Це було несподівано)
Слухав "Куди тече та річка?" у виконанні Євгена Шаха. Дуже вдало підібраний і голос і темп в цього чоловіка був саме для цього твору, дуже рекомендую!
Книга на 10/10
December 13, 2019
Ще один український письменник, який пише так, що можна побачити. Його мова чудова, легка, насичена.
Ця книга про малого Володьку, який швидко стає другом читача. Він бачить світ своїми допитливими очима, ставить питання, росте й мудріє.
Бідність, яка шукає виходу. Сім'я, яка працює, але в ній не бракує любові.
Просто гарна книга для душі...
Ця книга про малого Володьку, який швидко стає другом читача. Він бачить світ своїми допитливими очима, ставить питання, росте й мудріє.
Бідність, яка шукає виходу. Сім'я, яка працює, але в ній не бракує любові.
Просто гарна книга для душі...
February 7, 2025
Надзвичайно!!! Дуже сподобалося слухати аудіокнигу - як цікаво все те українське життя описано! Ніби повертаєшся в минуле і проживаєш його зі своїми предками. Слухаєш і бачиш ті краєвиди, ті події, смієшся з пригод тих хлопчиськ, і насолоджуєшся прегарним письмом
April 7, 2025
Ця книга як одна із небагатьох відгукнулась в мені якимись далекими спогадами з дитинства, коли дідусь і прабабуся розповідали історії зі свого дитинства, з того як було прийнято шанувати батьків, яким було їх виховання, яким було дитинство, адже вони з Волині (територіально з Тернопільської обл.) Читаючи цю книгу я проводила паралелі з тими розповідями, з менталітетом тих людей. Я все думала, що у нас у всіх галичан, волинян ментальність та ж сама, проте все ж, вона дещо різниться. І причиною є саме вплив російської імперії, ідеології, гніту.
У деяких моментах було боляче читати наскільки ж «затуркали» наш народ, що вони себе самі ж називали не інакше як «хохол», і навіть думати забули про те, що ми інші, ми варті більшого, ми варті власної землі.
Земля- це ще одна прихована головна роль у цьому романі. «…смачна, розкішна, пʼянюча земля. Земля для всіх і всього. Земля найбільше щастя. Більша за любов, за життя. Земля найбільший скарб, більш за золото і коштовні речі. Земля сон мільйонів поколінь, казкове й привабливе єство, містична сила космосу, наснага слабих і дужих. Золото, краса, любов, молодість і вічний учитель мудрості - от що земля»
Цю книгу варто читати у свідомому віці, бажано кожному українцю. Для шкільної програми вона може бути не до кінця зрозумілою, хоч головний герой саме маленький хлопчик, адже згадуючи свої шкільні роки, більшість творів української літератури моїм ровесникам були максимально незрозумілі та надто страждальні. Але така наша історія, тому варто привчати дітей змалечку. Пройшло 120 років, а ми все ж змушені виборювати свою незалежність…
У деяких моментах було боляче читати наскільки ж «затуркали» наш народ, що вони себе самі ж називали не інакше як «хохол», і навіть думати забули про те, що ми інші, ми варті більшого, ми варті власної землі.
Земля- це ще одна прихована головна роль у цьому романі. «…смачна, розкішна, пʼянюча земля. Земля для всіх і всього. Земля найбільше щастя. Більша за любов, за життя. Земля найбільший скарб, більш за золото і коштовні речі. Земля сон мільйонів поколінь, казкове й привабливе єство, містична сила космосу, наснага слабих і дужих. Золото, краса, любов, молодість і вічний учитель мудрості - от що земля»
Цю книгу варто читати у свідомому віці, бажано кожному українцю. Для шкільної програми вона може бути не до кінця зрозумілою, хоч головний герой саме маленький хлопчик, адже згадуючи свої шкільні роки, більшість творів української літератури моїм ровесникам були максимально незрозумілі та надто страждальні. Але така наша історія, тому варто привчати дітей змалечку. Пройшло 120 років, а ми все ж змушені виборювати свою незалежність…
December 6, 2021
Одна з кращих книг в українській літературі, які я читав. Дуже пощастило, що якось пропустив її у шкільні роки, багато чого б не зрозумів. Відчуття, наче прочив життя з родиною головного героя, сильних людей, яким випало жити у досить складний час.
Особливо близькою мені стала тема еміграції родини і всіх подій пов'язаних з цим етапом. Дуже радію, що попереду ще дві книги трилогії!
Особливо близькою мені стала тема еміграції родини і всіх подій пов'язаних з цим етапом. Дуже радію, що попереду ще дві книги трилогії!
Displaying 1 - 6 of 6 reviews