What do you think?
Rate this book
Намисто
Творчість В.К. Винниченка (1880-1951) - яскраве, неповторне явище української літератури. Талант Винниченка М. Коцюбинський назвав "дорогим скарбом нашого народу".
До найкращої частини творчої спадщини Винниченка належать його оповідання про дітей. Госторосюжетні, яскраво-барвисті за своєю художньою формою, вони написані з позиції соціальної справедливості. Їхнім достоїнством є також незвичайна пластичність, зримість зображуваного, глибоке проникнення в дитячу психологію, розмаїтість характерів маленьких героїв.
До найкращої частини творчої спадщини Винниченка належать його оповідання про дітей. Госторосюжетні, яскраво-барвисті за своєю художньою формою, вони написані з позиції соціальної справедливості. Їхнім достоїнством є також незвичайна пластичність, зримість зображуваного, глибоке проникнення в дитячу психологію, розмаїтість характерів маленьких героїв.
380 pages, Hardcover
Published January 1, 1989
9 people want to read
About the author
Volodymyr Vynnychenko
115 books37 followersUkrainian statesman, political activist, writer, playwright, artist, who served as 1st Prime Minister of Ukraine.
As a writer, Vynnychenko is recognized in Ukrainian literature as a leading modernist writer in prerevolutionary Ukraine, who wrote short stories, novels, and plays, but in Soviet Ukraine his works were forbidden, like that of many other Ukrainian writers, from the 1930s until the mid-1980s. Prior to his entry onto the stage of Ukrainian politics, he was a long-time political activist, who lived abroad in Western Europe from 1906-1914. His works reflect his immersion in the Ukrainian revolutionary milieu, among impoverished and working-class people, and among emigres from the Russian Empire living in Western Europe.
Український політичний та державний діяч, а також прозаїк, драматург та художник.
Народився 1880 року в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Григор’ївка Кіровоградської області). Навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету. Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП. З 1903 р. — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 р. передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. Після відставки з поста прем’єра засудив гетьманський переворот. З листопада 1918 до лютого 1919 р. очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди. Виїхавши за кордон, організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів. У 1920 році повернувся в Україну, але спроби співпрацювати з більшовиками закінчилися невдало. З кінця 20-х років жив у Франції. Помер 6 березня 1951 року. Прах покоїться на цвинтарі Мужена.
As a writer, Vynnychenko is recognized in Ukrainian literature as a leading modernist writer in prerevolutionary Ukraine, who wrote short stories, novels, and plays, but in Soviet Ukraine his works were forbidden, like that of many other Ukrainian writers, from the 1930s until the mid-1980s. Prior to his entry onto the stage of Ukrainian politics, he was a long-time political activist, who lived abroad in Western Europe from 1906-1914. His works reflect his immersion in the Ukrainian revolutionary milieu, among impoverished and working-class people, and among emigres from the Russian Empire living in Western Europe.
Український політичний та державний діяч, а також прозаїк, драматург та художник.
Народився 1880 року в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Григор’ївка Кіровоградської області). Навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету. Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП. З 1903 р. — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 р. передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. Після відставки з поста прем’єра засудив гетьманський переворот. З листопада 1918 до лютого 1919 р. очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди. Виїхавши за кордон, організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів. У 1920 році повернувся в Україну, але спроби співпрацювати з більшовиками закінчилися невдало. З кінця 20-х років жив у Франції. Помер 6 березня 1951 року. Прах покоїться на цвинтарі Мужена.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
November 11, 2023
Дуже ніжні і зворушливі оповідання! Отримала дуже багато задоволення від читання. Рекомендую всім шанувальникам творчості Винниченка.
October 10, 2024
http://whatsread.pp.ua/work/4365
Досить рівний збірник, читаючи якого поринаєш у передреволюційне життя української провінції. Самих революційних бродінь стосується лише одне оповідання збірника — «Гей, не спитися...», та й то не основною лінією, а як мазок, що доповнює реальну соціальну картину того часу. А життя тоді було хоч і не таке, як тепер, але теж комусь жилося краще, комусь гірше; хтось був із сім'ї заможнішої, хтось біднішої, а хто й зовсім сиротою. Тож загалом у більшості оповідань — не в маслі купатися, майже як і тепер, хоч у селі, хоч у місті. Сумні ці історії, найщасливішою і життєстверджуючою з яких є історія про близнят, що мріяли про свою голубника, хоча і у ній не без проблем. Але в інших, особливо сиротам, набагато гірше.
Коли у шкільному віці читав цю книгу - було сумно і не дуже цікаво; не дуже цікаво, тому що сумно. Ось такий дуалізм. Дитячій душі хотілося чогось веселішого та динамічнішого. А картини, описані в оповіданнях, здавалися давно канули в Лету. Це тепер я розумію, що далеко не всім дітям і тепер таланить зі щасливим дитинством. Зараз, відчуваючи досвід прожитих років, незважаючи на усвідомлення, що одноліткам героїв цих оповідань набагато цікавіше інше читання, думаю, що саме подібні книги варті вивчення у школі. Тільки треба вміти грамотно доносити дітям всю реальність тут описаного, аби сучасні розпещені діти змогли зіставити і порівняти свої теперішні проблеми, з тими проблемами, що стояли перед їхніми однолітками всього якихось сто з хвостиком років тому. Гляди і ставлення до життя, може, було б більш іншим, і відчуття життя більш повнішим.
Насамкінець додам, що мені, як дорослому, читати теж було цікаво, а можливо, й цікавіше, ніж у шкільному віці. Причина тут, швидше за все, в наявності у мене — дорослого — ретроспективного інтересу, якого не особливо було у мене — підлітка.
Досить рівний збірник, читаючи якого поринаєш у передреволюційне життя української провінції. Самих революційних бродінь стосується лише одне оповідання збірника — «Гей, не спитися...», та й то не основною лінією, а як мазок, що доповнює реальну соціальну картину того часу. А життя тоді було хоч і не таке, як тепер, але теж комусь жилося краще, комусь гірше; хтось був із сім'ї заможнішої, хтось біднішої, а хто й зовсім сиротою. Тож загалом у більшості оповідань — не в маслі купатися, майже як і тепер, хоч у селі, хоч у місті. Сумні ці історії, найщасливішою і життєстверджуючою з яких є історія про близнят, що мріяли про свою голубника, хоча і у ній не без проблем. Але в інших, особливо сиротам, набагато гірше.
Коли у шкільному віці читав цю книгу - було сумно і не дуже цікаво; не дуже цікаво, тому що сумно. Ось такий дуалізм. Дитячій душі хотілося чогось веселішого та динамічнішого. А картини, описані в оповіданнях, здавалися давно канули в Лету. Це тепер я розумію, що далеко не всім дітям і тепер таланить зі щасливим дитинством. Зараз, відчуваючи досвід прожитих років, незважаючи на усвідомлення, що одноліткам героїв цих оповідань набагато цікавіше інше читання, думаю, що саме подібні книги варті вивчення у школі. Тільки треба вміти грамотно доносити дітям всю реальність тут описаного, аби сучасні розпещені діти змогли зіставити і порівняти свої теперішні проблеми, з тими проблемами, що стояли перед їхніми однолітками всього якихось сто з хвостиком років тому. Гляди і ставлення до життя, може, було б більш іншим, і відчуття життя більш повнішим.
Насамкінець додам, що мені, як дорослому, читати теж було цікаво, а можливо, й цікавіше, ніж у шкільному віці. Причина тут, швидше за все, в наявності у мене — дорослого — ретроспективного інтересу, якого не особливо було у мене — підлітка.
January 28, 2024
Хочеться порекомендувати до прочитання усім онукам своїх дідусів та бабусь, котрі теж колись були такими ж дітьми в тій же країні, але в інших обставинах. Ці жваві дитячі персонажі втілювались мені в моїх родичах, яких я бачила на старих чорно-білих фото, і їх болі змушували співпереживати, а подвиги вражали й викликали замилування. Ці захоплюючі історії дітей, написані проникливим дорослим — справжній скарб.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews